бойківська етнічна група обряд

Методологічну основу курсової роботи становлять принципи історизму, об’єктивності, системності, порівняльно-етнографічний.

Методи дослідження. Роботу виконано з використанням таких методів як: проблемно-хронологічний, системний, історико-типологічний, ареально-географічний які дозволяють провести всебічний науковий аналіз проблеми.

Хронологічні межі дослідження визначені поч. ХІХ - 30-ми роками ХХ ст. Початок цього періоду пов’язаний з активним збором етнографічного матеріалу на території Бойківщини, який до цього часу майже не проводився, кінець його припадає на першу половину XX ст. - із приєднанням Західної України до УРСР, що спричинило радикальні зміни в духовній культурі бойків.

Географічні межі дослідження. Бойківщина знаходиться в гірській системі західної частини Українських Карпат. На основі етнографічних та мовно-діалектичних даних можна стверджувати, що на кінець ХІХ - початок ХХ ст. бойки проживали між рікою Ломницею на Сході і верхів’ям Сяну на Заході, північну межу становлять передгір’я Карпат південніше Дністра, південну - Полонинський хребет між верхів’ями рік Ужа і Тересви на Закарпатті. За сучасним адміністративним поділом вказана територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і майже весь Долинський райони Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Межигірського і Великоберезнянського районів та весь Воловецький Закарпатської області.

Наукова новизна полягає у відображенні маловідомих, мало досліджуваних фактів, та аспектів структури родової обрядовості бойків, та у її актуалізації на сучасних етапах незалежності України. А також у розкритті теоретико-методологічних основ його наукового вивчення і виявлення основних напрямків для практичної діяльності даного дослідження.

Теоретичне значення. Дане дослідження розкриває родовий обряд бойків. Тому воно може слугувати доповненням до інших наукових праць.

Практичне значення. Полягає у можливості її застосування для створення науково - узагальнюючих праць про бойківську обрядовість, для дослідження специфіки в обрядовості Карпатського регіону, доповненням до навчальних досліджень, при розробці доповідей, статей, рефератів.

Структура курсової роботи складається з вступу (містить історіографічні матеріали які були використані у даному дослідженні), трьох розділів, висновку, та списку використаних джерел.

Розділ I. Передродовий період

1.1 Поводження "породіллі"

Родові обряди бойків відображають епоху давніх вірувань. В їх основі лежить трудова обумовленість, розкривається глибина народної психології - яка передавалась з покоління в покоління.

За народними традиціями, вагітна жінка, в основному, виконувала посильну домашню роботу на свіжому повітрі, на городі, в хаті. Важливого значення набувало спілкування молодої вагітної жінки зі своєю мамою, бабусею, рідними та близькими жінками, вона засвоювала за якимось рукоділлям дитячий фольклор, зокрема колискові, розмовляла зі своєю майбутньою дитиною, призвичаюючи її до світу, у який вона мала увійти [1, с.233].

Загалом, перед пологові звичаї були покликані сприяти нормальному перебігу вагітності, нормальному самопочуттю жінки, забезпечити фізичну та духовну повноцінність новонародженого, тобто природну обдарованість [9, с.51].

Так, вагітній жінці заборонялося споживати певні продукти, не дивитись на деяких тварин, обходити стороною калік, сліпих та інших хворих людей. Щоб негативні дії й вади оточуючих людей не перейшли на породіллю, жінку охороняли від нервових потрясінь, переляку, сварок. Сама жінка, як правило, приховувала свою вагітність якомога довше, щоб ніхто не наврочив на неї та її майбутню дитину, і щоб пологи не були тяжкими. За народними повір’ями, вагітна жінка не повинна була сваритись, гнівитись, підтримувати плітки, займатись крадіжками і т. ін., тому що всі ці негативні риси могли передатись її дитині [2, с.56].

Їй також заборонялося переступати через колючі та гострі предмети; сидіти на ріжку стола; білити і фарбувати оселю; ходити вночі під дощем; працювати у свята. Засуджувалося вживання спиртних напоїв, паління; лихослов’я, лукавство, бо за народними поглядами, усі ці якості могли передатися дитині. Дані обряди становили своєрідну систему табу та заборон щодо їжі, місця перебування майбутньої матері, занять чи видів праці, поведінки, які ґрунтувалися на основі давніх уявлень, збережених у численних забобонах [19, с.39].

Наприклад, вагітній жінці заборонялося стригти волосся, зупинятися на сакральних межах, що являлися рубежами між світами живих та мертвих, таких як поріг, ворота, перехрестя чи роздоріжжя, виходити з дому без оберегів [15, с.67].

Для захисту від нечистої сили й пристріту вагітним жінкам радили носити обереги: залізну голку або ніж, друзки від розбитого блискавкою дерева, вугілля, шматочок цегли від печі тощо. До речі, мішечок із глиною або попелом із печі одразу після народження прив'язували немовляті до ручки, як нині прив'язують бирочки у пологовому будинку [5, с.24].

Це робилося для того, щоб духи родинного вогнища оберігали і захищали маля, як і його матір під час вагітності. Цілителі кажуть, що якщо вагітна носитиме намисто з бурштину, то в неї пологи будуть легкими й вдалими, але він протипоказаний у разі гіпофункції (зниженої). Не доведи Боже здійснювати вагітній молодиці якійсь негативні вчинки! За давнім звичаєм, вагітній жінці не годилося з’являтися часто на люди, особливо в останні дні перед пологами, бо це мало глибокий психологічний і моральний тиск який переростав пізніше у депресію [18, с.132].

Особливо "породіллі" заборонялось в останні дні перед родами сваритися з чоловіком. Бо вважалося якщо жінка свариться з Чоловіком тоді дитина буде дуже кволою і буде безперервно слабувати і не буде добре любити своїх батьків. Тому щоб не починати в дома сварку, вагітні жінки йшли більше на природу, але не далеко від дому - це вважалося як розвіяння печалю перед нас тупанням важливого кроку родів. Особливим кроком який контролювався був крок щодо харчування [4, с.25].

Вважалось якщо жінка під час своєї вагітності не повинна нічого давати з дому після заходу сонця, а особливо з рук в руки - бо вважалось, що вона віддає їй свої сили, а заодно і дитину, (особливо заборонялось позичати вдовам, або тим жінкам які втратили свою дитину). Дозволялось позичати вдень і то позичати могли всі крім вагітної дівчини при цьому говорили такі слова "Даю тобі з добром, а ти мені не вертай зло" і то після того як та людина переступила поріг, якщо вона стоїть і чекає поки їй дадуть, то її навіть можуть відмовити [7, с.79].

Вагітна жінка могла не йти навіть до сповіді, але якщо вона хотіла висповідатися - тоді при цьому до отця підходив чоловік, або свекруха і говорила - просила щоб отець прийшов і висповідав її. Це пов’язувалося з тим щоб на вагітну жінку не могли наврочити і навести порчу - для того щоб вона втратила свою дитину.

На календарні свята вагітній жінці було заборонено робити будь - яку домашню роботу, від прибирання і до шиття, бо вважалось що жінка може розгнівити святих і може статися таке що жінка може втратити дитину і сімейне життя [14, с.64].

Народини в сім’ї - велика подія. При їх наближенні домашні належно готуються. Передовсім для породіллі виділяють нове ліжко (Бо вважалось як що вона буде народжувати дитину на старому ліжку, то її негаразди які колись в неї були можуть перейти до дитини), і його відгороджують прости нею - веретою, що звисає з геренди (сволока). Це робилось для того щоб не надокучати їй, а головне - не бачити її мук - страждань при родових пологах.

Крім того готують колиску (кут, або місце для колиски вибирає переважно бабка - повитуха, інколи місце де мало стояти колиска окроплював священник святою водою). Обов’язково до хати вносилася дерев’яна діжа для того щоб потім могли помити дитину [6, с.243].

Особливо над ліжком породіллі мав бути хрест, вважалось що якщо над ліжком немає хреста - тоді дитина яка народиться може потрапити під велику силу нечистої сили, яка воло діється заволодіти її душею. Тому також готували свічку яка була куплена в церкві для того щоб до хати не ввійшла нечиста сила

До хати також вносилися зілля і мед посвячені в церкві, для того щоб передати дитині цілющі властивості цих рослин і щоб життя малечі було солодким. Готувалися також молоко і гусяче пір’я і священна вода яка була взята в церкві [19, с.38].

Розділ II. Родовий період

В Карпатських селах, та й у містах, майже до кожної жінки при пологах запрошували бабу-повитуху (це була жінка поважного віку - особливо важно було не родичка). Обряд запрошення починався з того, що до баби-повитухи йшов чоловік породіллі з хлібом і сповіщав про наближення пологів. [10; с245]

Запрошена жінка за громадянським обов’язком звичаєм, не мала права відмовитись. Вона мусила й собі взяти хліб (на знак згоди) та, ввійшовши до хати породіллі, відправити тридцять поклонів перед образами і прочитати опісля молитву - замовлення: ″ Куди ти молодице, ідеш? - Іду, Господи, до роду. - Критії гори, розкотітеся. Господні голоси, розійдітеся… Як младенець - сідай на коня як младенця - берись до гребеня ″ [17, с.23].

У 20 - 30 - х роках XX ст. ритуал обміну хлібами вже зникає.

Прийшовши до господи породіллі, баба-повитуха відчиняла всі вікна, двері, відпирала замки, і навіть йшли до отця до церкви - і відкривати в церкві царські ворота [8, с.109].