Курсовая работа: Сучасні інноваційні освітні системи
· під час дискусії - 50%;
· під час практики - 75%;
· під час навчання інших чи Відразу застосовуючи знання - 90%.
Отже, інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.
У зв'язку з цим найефективніші уроки, побудовані за традиційною методикою із застосуванням елементів інтерактивного навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні.
Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах — 3—5 хвилин, виступ — 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі — 1 хвилина. Розглянемо найбільш поширені види інтерактивних методів навчання.
Індивідуальні пошуки. Дедукція.
Створюється ситуація, яка потребує від учнів активного пошуку розв'язань. Вчитель дає лише загальні вказівки. Може використовувати запитальники, індивідуальні ігри, завдання, тести.
Учні мають змогу засвідчити і поглибити свої вміння. Метод вимагає високої активності кожного учня, підвищує мотивацію та зацікавлення, допомагає обрати власний темп навчання.
Інтегровані ігри.
Це дуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщо учні збираються вперше. Деякі вчителі застосовують вправи цього типу перед початком кожної лекції або в перервах між складними заняттями, які потребують напруження уваги і збереження концентрації. Забезпечують активність участі, усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.
Командне вирішення проблем.
Учні працюють у невеликих 3—6-особових командах. Надається змога обговорити проблему і знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються у графічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільну діяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдале упорядкування інформації.
Встановлення засад групової праці.
Вправа виконується на початку теми (курсу). Полягає в обговоренні й прийнятті засад дій, які стануть обов'язковими для групи учнів упродовж усього навчання. Принципи записують і роздають кожному учасникові.
Доцільно розмістити їх на видному місці. Вчитель під час занять може посилатися на них, спонукаючи учасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдяки посиланням на рішення групи.
Тренування творчості.
Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня — нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді) тощо.
Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому.
Командні рішення.
До цієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких - прийняти спільне рішення всіма членами команди. Головний принцип - досягнення згоди, і не звернення до голосування. Вправи цього тип; формують команду, створюють у класі позитивну атмосферу, формують культуру спілкування і досягнення компромісів.
Самооцінювання.
Учасники оцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми, модуля.
Варто використовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти з однокласниками і консультуватися щодо своєї думки з учителем. В учні формується мотивація, зацікавленість, відповідальність за власну працю.
Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правилі пов'язане із застосуванням навчальних ігор.
Можна використовувати на уроках розвивальні ігри, акцентуючи увагу на розвитку розумових здібностей учні зокрема: "Назви узагальнюючим словом", "Четвертий зайвий", "Знайди істотне", "Проведи аналогію", "Зроби логічний висновок", "Анаграма", "Відгадай, або Знайди омоніми", "Упізнай тварину за описом: відгадай загадку, ребус, шараду", "Розв'яжи логічну задачу, "Знайди помилку", "Біологічний диктант: упізнай мене", "Знайди відповіді на тест".
На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна виокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.
Метод ігрової дискусії.