Курсовая работа: Сучасні технології навчання у викладанні історії

Актуальність дослідження. Існує велика кількість активних та інтерактивних технологій навчання – проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології.

Сучасне життя потребуєактивної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.

Загальноосвітні навчальні заклади пройшли довгий шлях історичного розвитку. З одного боку, вони вплинули на збереження й прогрес культури й суспільства в цілому, з іншого боку на собі відчули багато змін, що відбувалися в науці, культури всіх країн.

Труднощі виникають із тим, що в навчальному плані шкіл збільшується число досліджуваних дисциплін, скорочується час на вивчення деяких класичних дисциплін, шкільних предметів. У їхнє число попадає й історія. Ці обставини створюють базу для нових теоретичних досліджень в області методики історії, вимагає пошуку інших підходів в організації навчального прогресу. На сучасному етапі розвитку утворення виникла необхідність відновлення методів, засобів і форм організації навчання. Це тісно пов'язано з розробкою й впровадженням у навчальний процес нових педагогічних технологій.

Відновлення освіти підростаючого покоління вимагає використання нетрадиційних методів і форм організації навчання. Не можна опиратися тільки на широко розповсюджені в практиці навчання методи, необхідні нововведення. Таким чином, виходячи з актуальності теми дослідження метою даної роботи є теоретичний та емпіричний аналіз сучасних технологій навчання.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань :

1. Розглянути проблеми організації сучасних технологій навчальної діяльності в методичній літературі та в розробках педагогів інноваторів;

2. Провести аналіз сполучення інноваційних і традиційних форм у навчанні історії;

3. Висвітлити типи сучасних підходів до навчання історії;

4. Розглянути процес впровадження сучасних технологій навчання у практику;

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості використання сучасних технологій навчання під час викладання історії.

Об ’ єктом дослідження виступає методика використання сучасних технологій навчання при викладанні історії.

Методи дослідження:

1. Порівняльно-історичний;

2. Порівняльно-типологічний;

3. Системний;

4. Структурно-функціональний;

5. Понятійно-категоріальний;

6. Емпіричний.

Дане дослідження виходить з гіпотези, що ефективність організації навчальної діяльності учнів загальноосвітньої школи під час викладання історії буде забезпечена за умови використання сучасних технологій навчання.

Розділ 1. Науково-теоретичний аналіз проблеми розвитку сучасних технологій навчання у викладанні історії

1.1 Теоретичні засади дослідження сучасних освітніх технологій навчання

В українській педагогіці поняття педагогічні технології широко використовується, починаючи з 90-х років, хоча в світовій педагогіці цей термін відомий давно. Протягом ХХ ст. було чимало спроб технологізувати навчальний процес. Радянська педагогіка, оцінюючи буржуазну з класових позицій, вдавалася до аналізу педагогічних технологій, як правило, у зв’язку з критикою зарубіжних освітніх систем.

Але вже наприкінці 80-х років з’явилися дослідження з порівняльної педагогіки, які давали змогу розглядати проблему педагогічних технологій об’єктивно – в науково-методичному аспекті.

Зокрема, із середини 50-х років учені окреслюють два напрями у розвитку педагогічних технологій використання технологій використання технічних засобів навчання і “технологічний підхід” до організації навчального процесу в цілому. Саме останній напрям став основою для розробки сучасних технологій навчання. Перші спроби технологізувати навчальний процес були зроблені у дослідження з програмованого навчання, істотними ознаками якого є чітка постановка навчальної мети і поелементна процедура її досягнення. Технологічний аналіз прогамованого навчання давав можливість уявити його як чіткий набір навчальних цілей, критеріїв їх вимірювання та оцінки, точний опис умов навчання. Усе це є основою для повного відтворення певного стану навчання.

У 70-х роках під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розумінняпедагогічної технології як засобу повного управління розв’язуванням дидактичних проблем.

У сучасному розумінні навчальної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття. Технологічний підхід до навчання передбачає:

· Чітку постановку вчителем цілей;

· Підготовку навчальних матеріалів та організацію навчання відповідно до наперед визначених цілей;

· Орієнтацію на досягнення результатів;

· Оцінювання поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--