Курсовая работа: Сучасний стан туристичної галузі Республіки Словенія

Реально існує двопалатний парламент. Нижньою палатою є Скупщина, до складу якої входить 90 депутатів, обраних шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. При цьому в Конституції застережено, що італійська та угорська етнічні громади мають право обирати по одному депутату. Скупщина має підтвердити обрання депутатів.

Головною функцією Скупщини є законотворчість. Правом законодавчої ініціативи у Скупщині наділені депутати. Уряд, а також не менше, ніж п'ять тисяч виборців (народна законодавча ініціатива). Роль верхньої палати парламенту виконує Національна Рада, яка згідно зі ст. 96 Конституції "представляє соціальні, економічні, професійні та місцеві інтереси". Вибори радників Національної Ради відбуваються по-різному і залежно від курії, яку вони представляють. Однак практично завжди вони мають непрямий характер. Кожен із радників обирається строком на п'ять років.Главою держави є Президент, якого обирають шляхом загальних і прямих виборів строком на п'ять років. Одна і та сама особа може бути обрана щонайбільше на два строки поспіль. Якщо під час виконання своїх повноважень Президент діє всупереч Конституції або серйозно порушує закон, за поданням Скупщини він може стати перед Конституційним Судом. Останній, визнавши таке подання обґрунтованим, може прийняти рішення голосами двох третин від усіх суддів Конституційного Суду про усунення Президента з поста.Повноваження Президента є досить вузькими і подібні до тих, якими наділені глави держав за умов парламентарних форм правління. Разом з тим, у Конституції не передбачене контрасигнування актів Президента з боку Уряду.За формою державного устрою Словенія є унітарною державою. З метою урядування державна територія поділена на муніципалітети. Представницьким органом місцевого самоврядування в кожному муніципалітеті є муніципальна рада, яку обирає населення відповідної одиниці строком на чотири роки. Населення ж обирає мера, який головує в раді. Виконавчим органом є муніципальне правління, членів якого обирає муніципальна рада.

РОЗДІЛ 2. Природні умови та ресурси

Країни Південно-Східної Європи багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.

Природні показники Словенії

Таблиця 1

Країна	Площа, км2			Протяжність кордонів, км		Використання земель, %				Площа зрошуваних земель, км2	Абсолютні висоти, м
	загальна	суходолу	внутрішніх вод	сухопутних	водних	рілля	пасовища	ліси та чагарники	інші землі		мінімальні	максимальні
Словенія	20253	20253	0	1334	46,6	15	24	54	7	20	0	2864

Словенія – переважно гірська країна. На північному заході і півночі розташовані хребти Східних Альп (Похор'є, Караванке, Савінські Альпи, Юлійські Альпи з вищою точкою Словенії г. Триглав, 2863 м).

Альпи заходять в її межі на північному заході лише крайніми східними відрогами.

Як і Альпи в цілому, словенські Альпи – молоді гори, складені твердими кристалічними породами з численними виходами м'яких сланцевих товщ. Для них характерні, як в сусідніх районах Австрії і Італії, високі хребти з гострими зубчастими гребенями, скелястими загостреними вершинами, крутими схилами. У верхніх ярусах гір розстилаються альпійські луги, нижче схили гір порослі густими лісами. Драва і Сава своєю верхньою течією прорізали глибокі каньйоноподібні долини. То тут, то там зустрічаються численні невеликі озера льодовикового походження. Різко контрастні форми рельєфу, строката гамма фарб – яскраво-білі сніжні вершини на фоні голубого неба і соковита зелень гірських лугів поряд із силуетами темних скель – додають альпійським ландшафтам особливу живописність і привабливість. Тисячі вітчизняних і іноземних туристів щорічно спрямовуються в словенські Альпи. Альпійський район заселений щільніше, ніж інші гірські райони країни, і добре освоєний в господарському відношенні.

На півдні – північна околиця Динарського нагір'я, у тому числі вапнякове плато Карст (Краси) з карстовим рельєфом і всесвітньо відомою печерою Постойська Яма. Низовини – на заході, біля побережжя Адріатичного моря і на сході.

Зовсім іншою картиною є Динарські гори, що займають велику частину території Словенії – всю її західну частину між Адріатичним морем і долиною Сави. Маючи середню висоту більше 1000 м над рівнем моря, вони підвищуються на південному сході, в Чорногорії. Динарські складчасті гори – суворий край, несхожий на інші райони країни. Їх західна, велика частина складена в основному мезозойськими і третинними водопроникними породами, головним чином товщами сірих вапняків. Це зумовило тут дуже сильний розвиток карстових процесів і пов'язаних з ними форм рельєфу. Часто зустрічаються так звані карові поля: вапнякові схили гір як би роз'їдені незліченними вирвами та провалами і густо розітнуті довгими, нерідко глибокими борознами, що надають місцевості суворого вигляду. Дуже характерні тут і обширні карстові полья (поля) – западини між горами, що досягають у ряді місць 50-60 км довжини при ширині 10-15 км. Вони нагадують річкові долини, але переважно замкнуті в своєму нижньому кінці, де нечисленні короткі річки і тимчасові водотоки звичайно проникають через вирви у вапнякових товщах (або по-місцевому – "в понори") під землю, пропадаючи в тріщинах, провалах і печерах.

У Динарських горах, що стоять на шляху вологих вітрів з Адріатики, випадає багато опадів, проте майже всі вони йдуть всередину гірських товщ. Безводні, в значній своїй частині без ґрунту і рослинності гори розжарюються влітку від спеки, розтріскуються взимку від морозів. На Динарському нагір'ї, особливо на північному заході, в Хорватії, сувора природа створює серйозні перешкоди для життя і господарської діяльності населення.

Динарське нагір'я – район найбільшого карсту в Європі. Саме тут, на плато Карст, карстові процеси були вперше вивчені і одержали свою назву на ім'я цього плато. Сотні тисяч туристів щорічно відвідують знамениту карстову печеру Постойнська Яма (на південному заході Словенії), Плитвицькі водоспади і озера.

Гірська частина країни в геотектонічному відношенні – район молодої інтенсивної складчастості. Тектонічні рухи там продовжуються і понині. Словенія вважається однією з самих сейсмічних країн в Європі. Щорічно в гірських місцевостях, особливо на Динарському нагір'ї відбувається 250-300 землетрусів силою від 2 до 6 балів (за 12 бальною шкалою). При цьому бувають роки і набагато більш високої сейсмічної активності. В 1931 р., наприклад, було зафіксовано 1494 землетруси, два з них – силою в 10 і 11 балів.

Клімат на більшій частині Словенії – помірний, континентальний. В міжгірських долинах середня температура січня -2 °С, липня 18-19 °С, опадів 800-1200 мм (в горах місцями понад 2000 мм) в рік.

На побережжі клімат субтропічний середземноморський.

Середземноморський тип клімату характерний лише для вузької смуги Адріатичного побережжя. Сухе і жарке літо (середня температура липня майже повсюди 25-26°) триває там 5-6 місяців. Взимку тепло – середньосічнева температура в більшості пунктів від +5° до +10°. Заморозки, дні з нульовою або негативною температурою, як і випадання снігу, – рідкісне явище. Зате часті тривалі дощі з сильними вітрами. За рік випадає в середньому 1500-2000 мм опадів, у ряді місць – удвічі і втричі більше.

Клімат гірських областей Словенії має багато спільних рис, але немало і "місцевих варіантів". В цілому зима тут помірно холодна, з сильними вітрами і нестійким сніговим покривом; морозний період триває, як правило, до трьох місяців. На північному заході Словенії, у високогірних районах Альп і особливо Динарського нагір'я, зима, навпаки, більш тривала, сувора і сніжна. Літо в гірських областях загалом жарке, з середніми температурами липня до 20° і вище та помірною кількістю опадів. В альпійських районах у літні місяці помітно прохолодніше і вологіше. На Динарському нагір'ї літо загалом помірне тепле. Але бувають і жаркі дні. Особливою спекою пашить від голих вапнякових скель, позбавлених будь-якої рослинності. Суха і тепла осінь, що триває іноді до грудня, в гірських районах, як і майже скрізь у Словенії, – краща пора року. В цілому теплий період (з температурою від 10 до 20°) триває звичайно більше півроку.

У гірських областях випадає в середньому від 600 до 1500 мм опадів у рік, причому виразно помітне їх убування по мірі віддалення від моря. Річна сума опадів в більшості районів Словенії цілком достатня для розвитку землеробства, а в ряді місць навіть надмірна. Проте для землеробства важлива не тільки сума опадів, але й їх сезонність, режим випаровування. На Динарському нагір'ї, наприклад, випадає від 1200 до 2000 мм, але головним чином восени і взимку, причому часто у вигляді злив. Вода тут швидко стікає в річки по скелястих схилах гір або "провалюється" крізь товщі вапняків. Тому, хоча сума опадів цілком достатня для потреб землеробства, фактично їх не вистачає. Все ж таки в основних сільськогосподарських районах Словенії агро-кліматичні умови сприятливі для вирощування багатьох культур. Разом із тим деякі райони потребують зрошування.

Основні річки – Сава і Драва – відносяться до басейну Дунаю. Є гірські льодовикові (Блед) і карстові озера.

Складний рельєф, особливості геологічного складу порід, клімату і грунтово-рослинного покриву зумовили своєрідність гідрографічної мережі країни. Більшість річок колишньої Югославії, у тому числі і Словенії, бере початок в горах недалеко від Адріатичного і Егейського морів. Проте внаслідок нахилу поверхні до північного сходу вони течуть до Сави і Дунаю й належать, таким чином, басейну Чорного моря. Він охоплює 69% території колишньої Югославії, тоді як басейн Адріатичного моря – 21%, а Егейського – 10%.

У більшості своїй річки гірські. Вони багатоводні, мають круте падіння, відрізняються бурхливою і стрімкою течією, не можуть використовуватися для судноплавства, зате володіють великими запасами водної енергії. Характер рельєфу, водоупорність порід, по яких течуть ці річки, і рівномірність стоку (особливо завдяки регулюючій ролі лісів у горах) сприяють будівництву гідроелектростанцій типу дамби.

Річки низовинних районів на більшій частині своєї течії широкі і повноводні. Сава і Драва, спокійні в нижній і середній течії, мають вигляд справжніх гірських річок у верхів'ях. Із трьох найбільших річок колишньої Югославії – Дунаю, Сави і Драви – Сава від витоків до гирла тече цілком в межах Югославії, охоплюючи разом з своїми притоками басейн площею майже 100 тис. кв. км. Вона судноплавна на протязі 2/3 своєї довжини – на 600 км.

Як і в більшості країн з молодою геологічною історією, в Словенії немає великих басейнів кам'яного вугілля і залізняку. Разом із тим динамічність горотворних процесів зумовила дуже строкату мінералізацію надр країни і визначила дуже різноманітний склад корисних копалин.

Вона виділяється перш за все родовищами руд кольорових металів. Їх основні поклади пов'язані тут із виверженими породами мезозойського і третинного часу і породами вулканічної діяльності в більш пізні періоди. До циклів інтрузій кінця мезозойського часу приурочені родовища мідних і свинцево-цинкових руд.

Динарські гори дуже багаті покладами бокситів, що утворилися в результаті глибокого ґрунтового вивітрювання вапняків.

Гори Словенії як би "нашпиговані" покладами різної рудної сировини. Основні природні ресурси – буре вугілля, свинець, цинк, ртуть, срібло, уран.

Серед природних багатств Словенії чималу цінність представляють мінеральні джерела. На базі найцінніших джерел з великим дебітом води, особливо там, де сприятливі й інші, природні чинники (є лікувальні грязі, місцевість відрізняється хорошими кліматичними даними, живописними ландшафтами), створені бальнеологічні курорти.

Багато іноземних туристів буває щорічно на гірськокліматичних курортах, головним чином у Альпах. Та все ж явна більшість іноземних туристів (як, втім, і словенських громадян) спрямовується на Адріатичне побережжя.