Курсовая работа: Сумщина туристична

Необмежені рекреаційні можливості Сумщини, враховуючи її екологічну незабрудненість, мальовничість лісостепового рельєфу і пейзажів, сприятливі кліматичні умови, долини річок Сейму, Псла, Сули та інших, що перетинають степові і заліснені зони області, лісові масиви Охтирщини, Лебединщини, Краснопільщини, Кролевеччини та інших районів здатні задовольнити будь – які смаки туристів, а природні заповідники, заказники, урочища, угіддя, болота створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму – мисливства, рибальства, човнярства, кінних і пішохідних маршрутів, різноманітних за часом і подовженістю.

Туристична сфера має реальні перспективи розвитку також завдяки наявності лікувальних мінеральних джерел, значній кількості санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів і рекреаційних пунктів для відпочинку.

Незабутні краєвиди та достатній етнографічний потенціал Сумщини дають велику можливість для організації сільського туризму.

З метою підтримки туристичної діяльності у 2003 році була прийнята нова редакція Програми розвитку туризму в області на період до 2010 року, головним завданням якої є створення позитивного образу та авторитету Сумщини як туристичного регіону.

1. Ресурсно – рекреаційний паспорт Сумської області

1.1 З історії Сумщини

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. Починаючи з перших століть до н.е., вся територія сучасноїСумської області входила до складу земель, наяких проживали ранні слов’янські племена. В УІІ – Хст. територію сучасної Сумщини населяло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соціально – економічного розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин й утворення однієї з наймогутніших держав свого часу – Київської Русі.

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини.

Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі – «Слово о полку Ігоревім». На початку 20-х років ХІІІст.зі сходу насунули монголо – татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60 роках ХІУст. наш край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. Славу Київської Русі намагався відродити Богдан Хмельницький. У рокиВизвольної війни і до смерті гетьмана існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу гетьманської України, а південно – східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Після скасування Катериною ІІ в 1764р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно – територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком стислого періоду з 1917р. до початку 1919р., коли знову відродилася українська державність, - тоталітарної Російської радянської соціалістичної держави.

На початку 80-х років ХУІІІст. територія Сумщини входила до складу Харківського, Курського, Чернігівського, Новгород – Сіверського намісництв, у 1791р. – Чернігівського і Новгород – Сіверського намісництв, у 1796р. – Малоросійської, Слобідсько –Української і Курськоїгуберній, а з 1802р. – Чернігівської і Полтавської губерній. До 1917р. Сумський край не зазнав суттєвих адміністративних змін і був складовою Чернігівської, Полтавської, Харківської і Курської губерній[30, с.ХХХV; 29, с.15]

Після утворення СРСР запровадили новий адміністративний поділ. Замість губерній, повітів, волостей утворюються округи і райони. У 1962р. на території краю існували Глухівський, Конотопський, Полтавський, Роменський, Сумський округи, що поділялися на райони.

Трагічною сторінкою історії України і Сумщини стали масові політичні репресії 30-х років. Саме в цей складний час формується і 10 січня 1939р. створюється як окрема адміністративно – територіальна одиниця Сумська область. До неї ввійшли 12 районів Харківської, 17 районів Чернігівської та 2 райони Полтавської областей. Нині в її складі 18 районів, 15 міст, 20 селищ. Найбільші міста – Суми, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка. Адміністративний центр – Суми.

1 .2 Геополітичне положення

Сумська область розташована в північно – східній частині України. Сусідами її на півдні і південному сході є Полтавська і Харківська, на заході – Чернігівська області. На півночі і сході протягом 498км її межі збігаються з українсько – російським кордоном, де область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Росії.

Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва залізницею становить 350км, шосейними шляхами – 366км. Транспортна мережа загального користування включає 791км експлуатаційної довжини залізничних колій, 7,3 тис. км автомобільних доріг.

Через область проходить міждержавна автомагістраль Київ – Москва, залізничні магістралі : Київ – Москва, Київ – Харків, Дніпропетровськ – Санкт – Петербург. Великі залізничні вузли : Конотоп, Ворожба, Смородино, Суми, Хутір –Михайлівський [31, с.12]

Тож територія Сумщини транспортно доступна для туристів. У перспективі економічного розвитку області – оновлення усіх видів транспорту, підвищення технічного стану автодоріг, розширення мережі автобусних маршрутів у сільській місцевості, що дасть можливість для розвитку сільського туризму.

1 .3 Особливості рельєфу

Сумська область розташована в межах двох природних зон – Лісостепової та Поліської.

Поверхня території досить рельєфна, вона являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами численних річок, ярами та балконами.

В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній – Лівобережне плато.

Східна і північно – східна частини області зайняті відрогами Середньо – Російської височини, західна і південно – західна частини – давніми терасами Дніпра і Десни.

За особливостями рельєфу територію можна поділити на три геоморфологічні зони: Поліську низовину, Полтавську рівнину та Середньо – російську височину.

Поліська низовина займає крайню північну частину Сумщини. Це – знижена рівнинна територія. Близько половини площі низовини в межах області припадає на долину Десни.

На Полтавській рівнині знаходяться центральна та південно – західна частини області. З півночі рівнина обмежена річкою Сейм, а на півдні та заході виходить за межі області.

Значна частина області розташована на південно – західних схилах Середньоросійської височини. Це південно – східна частина області та територія між поліською низовиною та Сеймом, яка простягається на захід до м. Кролевець [ 9, с.9-10 ]

Відсутність на території гір унеможливлює розвиток в області таких видів туризму якальпінізм, гірські лижі, спелеотуризм, спускання на байдарках по гірським річкам, зате відкриває широкі можливості для пішохідного , екологічного туризму та ін.

Натомість, на території області протікає 165 річок довжиною більше 10 км і 2115 річок довжиною менше 10 км. Найбільші річки – Десна та Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Дві останні найбільш освоєні в рекреаційному відношенні. Багато ставків, озера – стариці та болота. Все це дає можливість для розвитку мисливсько – рибальських баз для відпочиваючих, пляжно-купального відпочинку, водного туризму, греблі.

1 .4 Домінуючий рослинний покрив

Сумщина – зелений край, у якому природна рослинністьщезбереглась на значних площах. Територія області поділена на 2 частини – лісову і лісостепову.

В північній, лісовій частині області переважають соснові та дубові – основні ліси. Дуб і сосна утворюють здебільшого різні яруси. Широколистяних лісів тут мало. Це переважно дубові ліси з домішкою осини та берези.

В південній частині переважають широколистяні ліси – дубові та липово – дубові з кленом гостролистим. Соснові та дубово – соснові ліси знаходяться тут на піщаних терасах річок.

У лісостеповій зоні навіть у минуломупереважали не ліси, а лучні степи. Ліси тут переважно дубові з участю та співдомінуванням липи та клена гостролистого. Вони приурочені здебільшого до сильно почленованих ярами табалками високих правих берегів річок.