Курсовая работа: Сумщина туристична
Урочище Боромля. Пам'ятки природи створюються для охорони цінних, хоча звичайно невеликих за площею, природних об'єктів - вікових дерев, джерел, геологічних відслонень. Вони покликані берегти природні перлини, унікальні об'єкти для наших нащадків.
Привертає увагу зоологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення у Конотопському районі "Урочище Боромля" (55 га). Це острів у заплаві Сейму, вкритий природним дубовим деревостаном та луками, де є колонії сірої чаплі. Основні лісові породи - дубові насадження віком 200 років.
Михайлiвська цiлина - заповiдник лучного степу. Серед заповiдних дiлянок Сумщини Михайлiвська цiлина займає особливе мiсце. Її унiкальнiсть полягає в тому, що тут охороняється дiлянка плакорного лучного степу. Плакорнi степи в Українi майже повнiстю розоранi. Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучнi степи, якi в минулому були поширенi в Лiсостепу.
Михайлiвська цiлина є вiддiленням Українського степового природного заповiдника. Загальна площа його становить 202,48 га. Цей степовий масив знаходиться на вододiлi рiчок Грунi i Сули у Лебединському районi. Колись тут були великi цiлиннi пасовища, але вже в 1928 роцi цiлинного степу залишилось дещо бiльше 200 га. З цього часу i починається охорона цiєї унiкальної дiлянки. В дореволюцiйний час територiя Михайлiвської цiлини належала помiщику Капнiсту, який використовував дiлянку для випасання коней. Пiзнiше, пiсля революцiї, цi землi входили до складу земель Михайлiвського кiнного заводу. У 1928 роцi постановою Сумського виконкому Михайлiвська цiлина була оголошена заповiдником мiсцевого значення (якi тодi iснували), а у 1947 роцi категорiя охорони була пiдвищена до загальнодержавного заповiдника. Пiзнiше, у 1951 роцi, заповiдник був переданий Академiї наук України, а саме Інституту ботанiки, науковцi якого розпочали детальнi дослiдження рослинного свiту дiлянки.
З 1961 року Михайлiвська цiлина увiйшла до складу Українського степового заповiдника i стала його пiвнiчним фiлiалом.Хто хоч раз побував тут, не може забути барвистого цвiтiння степового рiзнотрав'я. Починаючи з ранньої весни i до пiзньої осенi степ змiнює свої кольори. З настанням теплих весняних днiв першими з'являються досить великi бузково-рожевi квiти брандушки рiзнокольорової. Цей рiдкiсний червонокнижний вид ще зрiдка можна зустрiти на Сумщинi, але найбiльша його популяцiя знаходиться на Михайлiвськiй цiлинi. Весна в степу проявляється i у квiтуваннi сону широколистого, а пiзнiше - в травнi - з'являються великi золотавi квiти горицвiту весняного. Ця рослина утворює в заповiднику яскравi килими. Коли квiтує зiновать руська, в степу переважає iнший вiдтiнок жовтого кольору. В кiнцi травня рiзнобарвний степ прикрашає квiтування чини панонської, анемони лісової, пiвникiв угорських, шолудивника степового. Кольорова гама степу постiйно доповнюється i одночасно змiнюється. На початку лiта степ розквiтає синiми барвами - квiтують шавлiї лучна та поникла. В цей же час починає виколошуватись ковила."Де плуг пройшов- там тирса не росте, Де зорано- там не гніздиться стрепет",-писав славетний український поет М.Т.Рильський, який приїздив на Михайлівську цілину у 1960 році і був вражений красою цієї перлини. "Прекрасний степ, справжня поезія!- записав він у книзі відвідувачів. Таке враження від степу переповідають всі, хто хоч раз побував тут.
Заповідник щорічно приймає вітчизняних і зарубіжних туристів. Тут бувають школярі, студенти, слухачі природничих факультетів, спеціалісти, що приїжджають на стажування до Сум, природознавці з інших заповідників України. [2;36;9, c .125]
Нацiональний природний парк "Деснянсько- Старогутський".
"Зачарована Десна" - так назвав цi мiсця видатний український кiнорежисер i письменник Олександр Петрович Довженко. Мальовничий i унiкальний край пiвнiчно-схiдної частини України. Тут сьогоднi збереглося багато незайманих куточкiв живої природи. Саме з метою збереження та вивчення природних комплексiв на пiвночi Сумської областi, згiдно з Указом Президента України вiд 23 лютого 1999 року створено"Деснянсько-Старогутський" нацiональний природний парк площею 16215 га.
Додаток № 6
За особливостями природних комплексiв i ландшафтних рис, територiя парку подiляється на двi частини - Придеснянську та Старогутську, якi з'єднанi вузькою смугою.
Старогутська частина займає плакорнi дiлянки i вкрита сосновими лiсами - це майже суцiльний лiсовий масив, який є крайньою пiвденною частиною вiдомих Брянських лiсiв. Лiси цiєї частини парку є характерними для зони пiвденної тайги. Значну ценотичну роль у них вiдiграють чорниця, брусниця, одинарник європейський, верес, а також зеленi мохи, що вкривають землю суцiльним м'яким шаром. Весною цi лiси набувають особливого шарму пiд час квiтування первоцвiтiв - рясту порожнистого, пшiнки весняної, зiрочок жовтих. Великi площi в Старогутськiй частинi парку займають луки та болота.
Тваринний свiт Старогутських лiсiв типовий для лiсiв Полiсся. Тут мешкають лось, козуля, свиня дика, бiлка, вовк, куниця лiсова та iн. Також трапляються "жителi" пiвночi: чорний лелека, чорний дятел, глухар, рябець, заєць бiляк, а деякi птахи (глушець, сичик-горобець, горiхiвка, золотомушка жовточуба, сiрий сорокопуд) гнiздяться лише в Старогутський лiсах i далi на пiвдень не поширюються. Навiть досвiдчений мандрiвник буде вражений у вранiшнiй час важко злiтаючим велетнем-глухарем, свiжi враження свiдкiв про вiдвiдини цих мiсць бурим ведмедем, пугачем, риссю, зубром.
Придеснянська частина парку має зовсiм iнший характер. Рельєф тут сформований пiд дiєю рiчки Десни. Добре виявленi почленована численними старицями i озерами заплава та сформована пiщаними вiдкладами борова тераса. Рослинний покрив заплави представлений комплексом лучної, болотної, водної, прибережно-водної та чагарникової рослинностi. Численнi заплавнi водойми багатi на водну рослиннiсть, серед якої трапляються угруповання, утворенi релiктовими "червонокнижними" видами: плавуном щитолистим та водяним горiхом плаваючим. Тваринне населення Придеснянської частини парку представлене видами навколоводного, водно-болотного та лісовогокомплексiв. Луки, болота, заплавнi водойми тут населяють типовi мешканцi рiчкових заплав - бобер рiчковий, видра, горностай, ондатра. На пiщанiйтерасi Десни збереглося найбiльш пiвнiчне в Українi поселення тушканчика великого - типового представника степової фауни. Особливо вражає незчисленна кiлькiсть птаства. Десна - одне з вiдомих в Українi мiсць, де можна спостерiгати мiграцiю перелiтних птахiв. У квiтнi над залитою весняною заплавою пролiтають сотнi тисяч гусей, качок, куликiв i чайок рiзних видiв. Можна спостерiгати журавлiв, лелек, лебедiв i хижих птахiв. Багатством вiдзначається також iхтiофауна Придес-нянської частини парку. Крiм звичайних видів риб басейну Днiпра, у значнiй кількості зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видiв тут є стерлядь, рибець, марена звичайна. Загалом, Придеснянська частина парку є типовою для регiону, мальовничою, рiзноманiтною, перспективною для рекреацiйного використання.
"Деснянсько-Старогутський" нацiональний природний парк є важливою складовою природно- заповiдного фонду України. На його територiї охороняється 20 видiв рослин та тварин. [19; 9, c .126]
Основним завданням парку є збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів, задоволення пізнавальних та рекреаційних потреб населення.
До об'єктів природно- заповідного фонду у Сумській області відносяться також: ботанічнізаказники "Громадська думка"(Роменський район),"Дубинський"(Роменський ),"Засулля"(Лебединський), орнітологічний "Озеро Семиверстне", дендрологічний парк "Глухівський", ботанічні пам'ятки природи
"Віковий дуб"(Ямпільський), "Дівоча гора"(Глухівський), гідрологічна"Чернечі джерела" та багато інших, придатних для рекреації.[27, c .27-28]
На сьогодні готується цілий ряд документів по створенню нових рекреаційних об'єктів. Велика робота проводиться по створенню Національного парку "Ворсклянсько-Тростянецький". Вже є погодження з лісо- та землекористувачами Велико-Писарівського, Тростянецького та Охтирського районів щодо розміщення на їх території цього заповідного об'єкту. На фінішну прямувиходить робота по створенню "Середньо-Сеймського" парку. Готуються матеріали щодо розширення заповідної території державного значення "Михайлівська цілина". Природні ландшафти Сумщини мають багатогранне призначення і є своєрідними еталонами природи. Ці унікальні куточки природи області з часом повинні стати гордістю всієї України, а також улюбленим місцем для відпочиваючих і туристів. Завдяки унікальним природним об'єктам туристична сфера має реальні перспективи розвитку. [27, c .30;21]
2 .2 НАЙВИЗНАЧНІШІ ПАМ’ТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу.
Багатовікова історія Сумщини відбилася в численних пам'ятках матеріальної та духовної культури. Місто Кролевець було єдиним містом Північної України, яке мало Магдебурзьке право. А найдавніші міста Сумщини- Глухів, Путивль, Ромни - мають тисячолітню історію. Вони згадуються ще в літописах.Ці три міста Сумщинивключені до списку важливих історичних міст України і входять до Національної системи туристичних маршрутів "Намисто Славутича". Багато історико-культурних об'єктів знаходиться на Путивльщині. Давньоруське місто Путивль, яке існує зХ сторіччя- оспіване в пам'ятці світової літератури «Слово о полку Ігоревім». Глухів- одне з найдавніших міст, яке веде свою історію з 1152 року. Це- колишня столиця Гетьманської України. Роменський край- скарбниця археологічних пам'яток. Сліди перебування первісної людини на теренах сучасної Роменщини вірогідно сягають кінця раннього палеоліту(35- 150 тисяч років тому).До перлин Сумщини належать міста Суми, Кролевець, Тростянець, Лебедин, де існує багато унікальних історичних та природних об'єктів, які захоплюють туристів.[5;7;10;15;17;25;33]
Сумщина має унікальну історико – культурну спадщину - майже 1,5 тис пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури. Збереглись чудові садово-паркові архітектурні ансамблі (Суми, Хотінь, Кияниця, Куянівка, Бочечки, Волокитино), монастирські ансамблі (Мовчанський, Сафроніївський, Глинський).
Нині на Сумщині діють Путивльський історико-культурний та Глухівський державний історико - культурний заповідник( Додаток№ 7) Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1021 „Про Державний історико – культурний заповідник” на території Роменського та Недригайлівського районів створюється історико - культурний заповідник „Посулля”. Складовою цього заповідника є с. Пустовійтівка Роменського району - батьківщина останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського. Ці місця згодом стануть привабливими для туристів.[23;35;39]
2.3 БІОСОЦІАЛЬНІ РЕСУРСИ
На весь світ відомі імена уродженців Сумської землі: славного запорозького кошового Петра Калнишевського, династії підприємців і благодійників Терещенків і Харитоненків, імена композиторів Бортнянського і Березовського. Тривалий час столицею Лівобережної України був Глухів. Тут мали свою резиденцію гетьман Іван Скоропадський, який похований в заснованому ним Гамаліївському монастирі поблизу Шостки, наказний гетьман Павло Полуботок, гетьмани Данило Апостол, Кирило Розумовський.
2 .3.1 НАРОДНИЙ МУЗЕЙ ТРУДОВОГО БРАТСТВА М.М.НЕПЛЮЄВА
Однією з перлин Сумщини є місця, пов'язані з життям громадського діяча і релігійно - філософського письменника М.М. Неплюєва (1851- 1908), який у с. Воздвиженськомунинішнього Ямпільського району створивВоздвиженську чоловічу і Преображенську жіночу сільскогосподарські школи. Школидали чимало кадрів дляорганізованого М.М. Неплюєвим Хрестовоздвиженського Трудового братства - виробничо - споживчої артілі, яка мала на меті релігійно - моральне удосконалення. Вихованцями шкіл Неплюєва були відомі вчені, музиканти, художники, поети: С.Ф.Черненко, П.К.Федоренко, М.О.Фурсей, В.Я.Басок.
У Воздвиженську збереглися дерев'яний будинок М.М.Неплюєва, старий парк, могила Неплюєва, Хом'яківська гірка - місцелітературних читань братчиків. Матеріали про Трудове братство Неплюєваретельно зберігаються у народномумузеї , директор якого, Валерій Миколайович Авдасьов- людина, закохана у свою справу. [1;38, c .33;26]
2 .3.2 МУЗЕЙ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО
Петро Калнишевський (1690-1803) - останній кошовий отаман Запорозької Січі. Народився майбутній "козацький батько" на Роменщині й ніколи не цурався своїх коренів, завжди пам'ятав про рідну землю. Власним коштом збудував Покровську церкву в Ромнах (1770р. не збереглась), у рідній Пустовійтівці звів церкву Святої Трійці та подарував їй Євангеліє в коштовному окладі, який є раритетом роменського краєзнавчого музею. Сумщина пишається цією легендарною особистістю - патріотом своєї Вітчизни, вірним сином України.
Калнишевського поховано недалеко відолтаря соборного храму у найпочеснішому місці Соловецького монастиря.
На Батьківщині Калнишевського у 1991 році встановлено пам'ятник(автори В.Бородай та Р.Синько). У 2005 році проведені заходи щодо вшанування пам'яті Калнишевського, у жовтні 2006 року , з нагоди 315-річниці з дня народження,відкрито музей.
Започатковано всеукраїнське козацьке свято "Калнишева рада", готується путівник "Калнишевими шляхами"для відкриття нового туристичного маршруту по Дніпропетровській, Полтавській і Сумській областях. [30;35;39]
2.3.3 БУДИНОК МУЗЕЙ А.П.ЧЕХОВА