Курсовая работа: Суспільно-географічний комплекс великого міста

-зосередженість промисловості, науки, мистецтва, інформації;

-провідна роль у соціальному прогресі;

-високий ступінь інтеграції багатогранних видів людської діяльності внаслідок концентрації різноманітних галузей суспільного виробництва;

-зосередженість основних соціальних груп і верств населення.

Специфіка великого міста визначає його основні соціальні функції:

-господарсько-економічна - організація механізму виробництва на підставі функціонування різних галузей промисловості;

-соціальна - втілена у діяльності соціальної сфери, яка охоплює послуги торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, житлового будівництва, соціального забезпечення, медичного обслуговування тощо;

-культурно-освітня - реалізується через надання людині вищої, середньої спеціальної освіти через створення дозвільної та рекреаційної інфраструктур;

-управлінсько-адміністративна - здійснюється шляхом продовження адміністративної влади різними державними та соціальними органами.

На основі містоутворюючих та містообслуговуючих функцій виділяють такі функціональні групи міст:

- багатофункціональні столичні міста;

- багатофункціональні міста обласних центрів;

- міста - індустріальні центри;

- місцеві організуючі та обслуговуючі центри навколишніх територій;

- транспортні міста;

- міста - оздоровчі центри;

- міста з переважаючим значенням науково-експериментальних функцій.

За кількістю їх мешканців виділяють такі типи міст:

найбільші (понад 1 млн. жителів);

дуже великі (від 500 тис. до 1 млн.);

великі (250-500 тис); середні (100-250 тис);

невеликі (50-100 тис); малі (20-50 тис);

найменші (до 20 тис. жителів);

міські селища.

Тільки наприкінці XX ст. дослідники стали брати до уваги відмінності між невеликими, середніми та найбільшими містами, зосереджуючи увагу на такому феномені, як мегаполіс Його формування є своєрідним утіленням принципу природної раціональності, який полягає у раціональному плануванні й розташуванні житлових районів, промислових, паркових зон з метою доступності контактів з природою. Його реалізація потребує чіткого плану розвитку та сильної і освіченої влади для управління ним.

Провідні мегаполіси є своєрідними глобальними містами. Вони є центрами вироблення стратегічних рішень щодо розвитку світової економіки, інноваційних галузей, фінансових і сервісних фірм, що впливають значно більше, ніж промисловість на економічний розвиток [20].

Загалом існує чотири основні теорії просторового зростання міст:

1. Теорія централізації. Згідно з нею місто має великий торговий, промисловий і адміністративний центр, який повсякчас зростає.

2. Теорія секторів. Передбачає розширення міських територій вздовж транспортних магістралей та вже збудованих районів.