Курсовая работа: Світова торгівля та зовнішньо-економічна діяльність підприємств
3) За функціональною орієнтацією:
· зовнішньоторгівельні;
· торгівельно-виробничі;
· науково-технічні;
· туристично- рекреаційні
· банківсько-страхові;
· зони прикордонної торгівлі.
Зовнішньоторгівельні – де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати ввізного мита і митних зборів. Створюються з метою активізації зовнішньої торгівлі. Форми організації: вільні порти, вільні митні зони, митні склади.
Торгівельно-виробничі – створюються з метою стимулювання виробництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства та промисловості, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, забезпечення зайнятості населення. Форми організації: експорті виробничі зони і імпорто орієнтовані зони.
Науковотехнічні – діяльність яких спрямована на розвиток наукового та виробничого потенціалу. Форми організації: регіональні інноваційні центри, науково-виробничі парки, локальні інноваційні центри.
Туристично-рекреаційні зони створюються в регіонах з відповідним природним, рекреаційним та історико-культурним потенціалом з метою його ефективного використання та збереження.
Зони прикордонної торгівлі частина території держави на кордонах з сусідніми країнами, де діє спрощений порядок переходу кордонів та торгівлі. Створюється за міждержавними угодами країн учасниць.
Банківсько-страхові (офшорні) зони – запроваджують особливо сприятливий режим здійснення банківських тка страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.
Тепер докладніше розглянемо механізм функціонування офшорних зон.
Життя терміну «офшор», дало англійське вираження «off shore», дослівно значуще «поза берегом». Під офшорною діяльністю розуміється діяльність комерційної компанії поза юрисдикцією якої-небудь держави. Учасники міжнародних фінансових угод не є резидентами країни, на території якої відбуваються кредитно-фінансові операції.
Офшорні зони (ОЗ) стали з'являтися в другій половині нашого століття. У першу чергу вони залучають клієнтів тим, що це вкрай сприятливий валютно-фінансовий режим, низький рівень оподатковування або його повна заміна на фіксований платіж. Ще одна обставина: високий рівень таємності будь-якої банківської і комерційної діяльності. А це — анонімність реальних власників компанії, можливість довірчого керування акціями офшорної компанії (ОК) за допомогою місцевих номінальних власників. В ОЗ існує ряд особливостей, що вигідно відрізняє їх від інших груп країн з пільговим оподатковуванням, і створює інвестиційну привабливість для іноземних інвесторів:
1) Тут максимально спрощена процедура реєстрації компанії, що утворюється. Не підлягають розголошенню особистості власників фірми. Розкриття їхніх імен може вимагатися лише у випадку початку розслідування по факту здійснення карного злочину (шахрайство, незаконна торгівля зброєю, наркотиками і т.п.). Однак і в цьому випадку е певні гарантії. У деяких ОЗ можуть випускатися акції на пред'явника зареєстрованої компанії. Це забезпечує анонімність справжніх хазяїнів ОК.
2) В офшорних зонах немає обмежень на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Вони мають право робити й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.
3) Більшість країн «податкового раю» не вважають карним злочином порушення податкового, валютного і митного законодавства. Від фірм, розташованих в офшорних зонах, не потрібно представлення бухгалтерських звітів і податкових декларацій. Єдиною формою звітності є щорічний фінансовий звіт. Зовнішні аудитори діють далеко не у всіх ОЗ. Рахунки фірм можуть бути перевірені ними тільки за рішенням власників.
4) Засновуючи ОК в одній з численних юрисдикцій, комерційні компанії реалізують своє право платника податків вибрати будь-які припустимі законом методи для зменшення податкових зобов'язань, звільнення від митних тарифів, валютного контролю, експортних і імпортних квот.
5) В ОЗ пільговий режим визначається також відсутністю валютних обмежень і митних пошлин і зборів для інвесторів, а також низьким рівнем статутного капіталу. Найчастіше він просто декларується, а мінімальний розмір, як правило, не встановлюється.
6) Процедура керування фірмою гранично спрощена. Іноді вона умовна - керування в цьому випадку здійснюється секретарською фірмою за дорученням власника.
Також немаловажним фактором привабливості офшора є стабільність цього режиму. Звичайно протягом 15–25 років з моменту реєстрації ОК інвестор гарантується від несприятливих для нього змін в ОЗ. Тут найбільш характерний приклад — Гонконг, що є ОЗ, хоча в 1997 році ця територія перейшла під юрисдикцію Китаю.
Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоціюється з відмиванням тіньового капіталу, однак створення дочірніх компаній іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефективним механізмом залучення значних іноземних інвестицій, створенням нових робочих місць, що сприяє розвитку національної економіки.
Число ОЗ у світі можна визначити лише умовно, оскільки щороку одні з них зникають або перестають функціонувати, а інші з'являються. Найбільш повний список офшорних зон, що визнає наша держава, приведений у “Переліку офшорних зон”, утвердженому розпорядженням Кабінету Мiнiстрiв України від 14 березня 2001 р. N 79-р.
2.2 Вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку на Україні
На сучасному етапі розвитку економіки України є потреба в залученні іноземних інвестицій з метою поповнення обмежених внутрішніх заощаджень та забезпечення додаткових надходжень до економіки країни.
Основний обсяг інвестицій надходить до регіонів з розвинутою інфраструктурою, де є підтримка іноземного інвестора. З цією метою в Україні створюються вільні економічні зони (ВЕЗ) або території пріоритетного розвитку (ТПР).
У СЕЗ та ТПР виникають сприятливі митні умови та режими митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, системи кредитування та страхування, а також система державного інвестування.
Типовими для більшості СЕЗ та ТПР є податкові та митні пільги щодо: