Курсовая работа: Світова торгівля в умовах глобалізації. Позиції України на світовому ринку
У 1997 р. на бартерних умовах обсяг експорту товарів становив 9,6%, а імпорту - 8,6%. Лише внаслідок втручання державних органів значно скоротився обсяг експортно-імпортних операцій і в 1999 році вони становили відповідно 3,6% і 2,8%.
Структура українського експорту неефективна, в імпорті переважають товари, які в достатній кількості виробляються або можуть вироблятись в Україні.
У товарній структурі експорту переважають сировина та товари первинної обробки: чорні метали, добрива, продукти неорганічної хімії, вироби з чорних металів, цукор та кондвироби з цукру, хоча експортуються і готові вироби - ядерні реактори, котли, обладнання, механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини тощо. Експорт товарів обробної промисловості обмежений внаслідок їх низької конкурентоспроможності [1, с.25].
Значного поширення набуло міжнародне співробітництво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обов'язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку.
Подібне співробітництво, як правило, сприяє всебічному розширенню торгівлі, взаємному інвестуванню національних виробничих комплексів, широкомасштабній інтеграції. Особливо слід відзначити зростання масштабів та інколи безальтернативність міжнародної кооперації в науково-технічній сфері. У сучасному світі розробляються такі складні та капіталомісткі технології, що навіть країни, які є лідерами за рівнем індустріального розвитку та обсягом капіталу, об'єднують свої зусилля з іншими. Тим більше таку потребу відчуває Україна: адже з об'єктивних причин, після колапсу Східного блоку та Союзу РСР відбулося значне звуження технологічного простору, в якому відбувалася господарська діяльність її підприємств.
У цьому зв'язку великий інтерес для України становить деталізоване та масштабне співробітництво, що ведеться країнами Євросоюзу. Зокрема, таке співробітництво відбувається в рамках комплексу проектів "Еврика", складовими елементами якого є численні галузеві програми співробітництва. Прикладом масштабного міжнародного проекту, в котрому бере участь наша держава, є "Sea Launch" ("Морський старт"), що був ініційований передусім Сполученими Штатами Америки. Ще одним його учасником є, Росія, а на початковому етапі в ньому брала участь і Норвегія. Метою проекту стало спільне створення платформи морського базування та мобільних транспортних потужностей для запуску космічних кораблів з екваторіальної зони. Основним "внеском" у проект України є ракети типу "Зеніт", причому передбачається щорічне проведення до восьми запусків [6, с.91].
Узагальнюючи викладене з погляду національних інтересів України, можна зробити висновок, що основними цілями міжнародного науково-технічного співробітництва для неї є збільшення обсягів виробництва, розширення надходження до країни передових технологій, ноу-хау, раціоналізація експорту, зокрема нарощування зовнішніх продажів складних виробів з високим ступенем перероблення, забезпечення додаткової зайнятості та підвищення доходів передусім висококваліфікованих кадрів.
Міжнародна торгівля - це оплачуваний товарообіг між різними країнами світу. Така торгівля здійснюється у різних формах, її предметом можуть бути готові товари або напівфабрикати, сировина чи енергоносії тощо, тобто продукція, що може мати споживче або виробниче призначення.
Міжнародна торгівля України вже "зарекомендувала" себе важливим рушієм економічного розвитку, гарантом національної безпеки. Вона не тільки була однією з небагатьох, галузей і сфер господарської діяльності України, які протягом переважної частини періоду незалежності мали позитивну динаміку зростання. Міжнародна торгівля дала змогу зберегти велику кількість спеціалізованих виробництв, здійснити важливі кроки щодо їх технологічної модернізації та інвестування. Разом з тим по ряду товарних позицій Україна впевнено розширює своє представництво на ринках інших країн. Це, зокрема, ілюструють і дані табл.2.1
Таблиця 2.1
Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2007 р.
| Товарна група | Експорт | Імпорт | ||
|
Вартість, млн дол. | Питома вага в загальному обсязі,% |
Вартість, млн дол. | Питома вага в загальному обсязі,% | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Усього | 14 572,6 | 100 | 13 956,0 | 100 |
| І. Живі тварини та продукція тваринництва | 366,3 | 2,51 | 104,4 | 0,75 |
| II. Продукти рослинного походження | 367,9 | 2,52 | 302,8 | 2,17 |
| III. Жири і масла тваринного і рослинного походження | 240,1 | 1,65 | 61,1 | 0,44 |
| IV. Продукція харчової промисловості | 403,1 | 2,77 | 439,7 | 3,15 |
| V. Мінеральні продукти | 1399,9 | 9,61 | 6540,1 | 46,86 |
| У тому числі: 27. Паливо мінеральне, нафта і продукти її переробки | 807,7 | 5,54 | 5997,9 | 42,98 |
| VI. Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості | 1542,3 | 10,58 | 897,9 | 6,43 |
| VII. Пластмаси і каучук | 245,5 | 1,69 | 627,3 | 4,50 |
| VIII. Шкіряна і хутрова сировина і вироби з них | 117,3 | 0,81 | 46,3 | 0,33 |
| IX. Деревина і вироби з неї | 217,5 | 1,49 | 49,7 | 0,36 |
| X. Паперова маса | 200,8 | 1,38 | 386,4 | 2,77 |
| XI. Текстиль і текстильні вироби | 537,8 | 3,69 | 560,2 | 4 4,01 |
| XII. Взуття, головні убори, парасольки | 69,1 | 0,47 | 32,2 | 0,23 |
| XIII. Вироби з каменя, гіпсу, цементу, скла, азбесту | 116,9 | 0,80 | 148,5 | 1,06 |
| XV. Неблагородні метали і вироби з них | 6467,9 | 44,38 | 680,8 | 4,88 |
| У тому числі: 72. Чорні метали | 5031,2 | 34,52 | 247,7 | 1,77 |
| XVI. Машини, устаткування та механізми | 1358,1 | 9,32 | 1940,9 | 13,91 |
| XVII. Засоби наземного, повітряного і водного транспорту | 437,9 | 3,01 | 503,7 | 3,61 |
| XVIII. Прилади і апарати, годинники, музичні інструменти | 63,6 | 0,44 | 184,7 | 1,32 |
| XIX. Різні промислові товари | 73,0 | 0,50 | 89,1 | 0,64 |
| XX. Твори мистецтва | 0,03 | 0,00 | 0,09 | 0,00 |
| Різне | 347,3 | 2,38 | 359,2 | 2,58 |
3. Геостратегічна специфіка національної участі в міжнародній торгівлі
Ключове значення міжнародної торгівлі для України зумовлюється тим, що ефективні динамізація розвитку та модернізація економіки, структурна реформа та залучення масштабних іноземних інвестицій, новітніх технологій можливі лише за умови формування розвитку спеціалізованого виробництва в країні, органічного входження України в систему глобального розподілу праці [2, с.46].
Коли йдеться про особливості участі тієї або іншої країни в міжнародній торгівлі, виникає потреба в оцінці широкого комплексу геополітичних, історико-державних факторів експортно-імпортної діяльності, тих налагоджених міжнародних каналів збуту та закупівлі продукції, які, власне, й опосередковують товарний обмін країни із зовнішнім світом.
У перші місяці української незалежності було проголошено принцип багатовекторності зовнішньої політики, зокрема міжнародної торговельної діяльності держави. Це було пов'язано з прагненням дистанціюватися від пострадянського простору і передусім протидіяти спробам Росії зберегти контроль над колишніми республіками СРСР. Крім того, нереальними здавалися ідеї інтеграції до європейської спільноти, отже, головним гаслом міжнародної економічної орієнтації ніщо інше, власне, й бути не могло.
Водночас, проголошувалася і пріоритетність відносин з найближчими сусідами, що, з одного боку, було цілком природним, а з іншого - відносило Росію, решту країн до розряду "звичайних сусідів".
Узагалі ж активними торговельними партнерами, котрі є безпосередніми географічними сусідами, з якими Україна має суходільний кордон або прямий доступ до відкритих чорноморських портів, є, крім країн СНД (Молдова, Білорусь, Росія, Грузія), колишні сателіти СРСР по Східному блоку (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія), а також Туреччина.
Термін "близьке зарубіжжя", який увійшов до українського політико-економічного лексикону, позначає саме держави СНД. Але в межах цього блоку є й держави, з якими Україна має тісні торговельно-економічні контакти, і такі країни, рівень та обсяги співробітництва з якими мінімальні.
Крім того, в самому СНД простежується тенденція до формування біполярної структури. Створення угруповання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова) за лідерства України і підтримки решти країн об'єднання, а також Митного союзу та військово-політичних блоків на чолі з РФ (партнери в окремих напрямках такого блокування - Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Вірменія) є наочним свідченням розшарування інтересів держав Співдружності й переважно політичної природи цього об'єднання та його завдання сприяти їхньому м'якому "розлученню" [1, с.43].
Митний союз - це угода двох або кількох країн про скасування митних кордонів між ними. Територія держав, тих, що входять до митного союзу, є єдиною митною зоною із загальним митним тарифом. Учасники такого союзу скасовують митні збори у взаємній торгівлі і встановлюють спільний митний тариф у торгівлі з третіми країнами.
Зона вільної торгівлі також передбачає скасування митного кордону між державами, що уклали угоду про її створення, але на відміну від митного союзу країни - учасниці зони єдиного загального митного тарифу з країнами, що не є її учасницями, не встановлюють.
Митний союз є, безумовно, більш вираженим інтеграційним об'єднанням, ніж зона вільної торгівлі. Проте "більша інтегрованість" не є замінником слова "краще". Адже, з одного боку, переходу до будь-якого інтеграційного об'єднання має передувати складний та багатоаспектний процес узгодження інтересів і вироблення механізмів їх урахування. З іншого боку, інтеграційні завдання можуть бути не тільки конструктивними. Вони, наприклад, можуть мати декларативно-популістську природу, бути пов'язаними з національно-егоїстичною політикою, вписуватись у контекст великодержавної стратегії. У таких випадках повноцінної інтеграції може і не відбуватися або вона може розвиватися в обмежених і навіть спотворених формах.
Тому позиція України з цих питань базується на еволюційній моделі побудови торговельних відносин, яка передбачає поступальний перехід від менш до більш виражених інтеграційних форм відповідно до передумов, що реально постають. Такий підхід відображає як позитивний досвід провідних інтеграційних угруповань світу, так і негативні прояви "інтеграції на словах" та "інтеграційних відкатів" на пострадянському просторі [5, с.40].
Отже, основним змістом позиції України щодо формування торговельних режимів на пострадянському просторі зі своєю участю є встановлення режиму зони вільної торгівлі у відносинах як із окремими країнами, так і з економічними угрупованнями світу, блоками держав. Це ж саме завдання можна розглядати і стосовно групи країн СНД. Необхідність утворення зони вільної торгівлі СНД пов'язана з тим, що економіки колишніх республік СРСР розвивалися як частини єдиного господарського комплексу, а товари, які вони виробляли, часто не тільки не конкурували між собою, а виготовлялися відповідно до планової моделі спеціалізації та кооперування. І зараз функціонує інфраструктура взаємних поставок, передусім транспортна мережа.
Це геополітичне завдання вирішується двома шляхами:
укладення та подальша реалізація двосторонніх угод про вільну торгівлю;