Курсовая работа: Світова торгівля
3. Значення міжнародної торгівлі
Для бізнесу значення світової торгівлі визначаються тим, що вона є
актом реалізації додаткової вартості, вміщеної в експортованих товарах, і чинником, що діє проти тенденції норми прибутку до зниження (зниження витрат виробництва).
Всі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але міра залежності є різною. Вона визначається як відношення вартості міжнародної торгівлі (експорт та імпорт) до внутрішнього національного продукту:
Д зал. = ((Е+I) / ВНП) ·100
Для малих розвинутих країн (Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Данія, Швеція та ін.) цей показник варіюється значеннями від 40 до 90%.
Для великих розвинутих країн (Німеччина, Англія, Франція тощо) – від 25 до 35%. Для США та Японії – близько 11%.
Для країн, що розвиваються, залежність від міжнародної торгівлі велика. Включення цих країн в міжнародний та світо господарський поділ праці повинно орієнтуватись на взаємозалежність у міжнародній торгівлі.
Швидкі темпи розширення світової торгівлі сприятливо впливають на економіку країн. Таке прискорення світової торгівлі пов'язано перед усім з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням цін на сировину, посиленням попиту на промислові товари, частка котрих у сукупному обсягу світового експорту досягає 70%. Середньорічне зростання експорту країн, що розвиваються, у 90-і роки, за даними Всесвітнього банку, складає 10%, що більш ніж у 3 рази перевищує аналогічний показник 80-х років.
Світова організація торгівлі (СОТ) прогнозує зростання обсягів міжнародної торгівлі у XXI столітті. Реалізму прогнозам СОТ надає те, що ця організація виходить з багатофакторного аналізу в прогнозуванні основних тенденцій розвитку міжнародної торгівлі: поліпшення господарської кон'юнктури в розвинутих індустріальних країнах, а також в країнах Південно – Східної Азії та Латинської Америки; активне включення до міжнародної торгівлі країн Центральної та Східної Європи тощо.
Важливо відзначити, що зростання обсягів міжнародної торгівлі помітно випереджає зростання обсягів виробництва. У 2000 р. зростання обсягу виробництва становило лише 5%. Це відбувається за рахунок поглиблення міжнародного поділу праці, становлення та розвитку нових видів поділу праці, котрі лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньо фірмового обміну. Достатньо в зв'язку з цим зазначити, що в ЄС – найбільш інтегрованому міжнародному економічному угрупованні – торгівля випереджала виробництво у 3 рази.
II. СТРУКТУРА ТА ДИНАМIКА МIЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як територіально, так і за видами продукції, товарними формами та видами торгівельних відносин. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі зумовлені динамікою розвитку суспільного поділу праці у світовогосподарській сфері. Знання структури світової торгівлі та її динаміки необхідні для успішного ведення міжнародного бізнесу.
1. Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі
Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях та розрахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами):
· промислово розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;
· країни с перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);
· країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).
Після другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка цих країн в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. В 1989 р. їх випереджає ФРН, котра посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка Англії, а Японія, котра у 1963 р. посідала лише 14-е місце, перемістилась на 3-е місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція і Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулось в країнах Перської затоки – виробників нафти. У Південно – Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 7,3 % світового експорту проти 9,3 % Японії. Ці країни забезпечують 16 % загального імпорту промислової продукції в США та 29 % для Японії (головним чином високотехнологічні товари).
Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить ємкий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт, інші (Індія, Аргентина, Китай) – більше на внутрішній ринок.
Конкуренція нових індустріальних країн (НІК) проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках всієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислово розвинутих країн. На ринку промислово розвинутих країн (ПРК), країни що розвиваються завойовують такі сектори як текстиль, одежа, шкіри, транзистори, телевізори та інше.
Закон порівняльних переваг невблаганно розширяє в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.
До першої десятки лідерів світової торгівлі за станом на 1990 р. належать такі країни.
Основні країни – експортери та імпортери (в млрд. дол. США, 1990 р.)
| Експорт | Імпорт | ||
| Німеччина | 421 | США | 515 |
| США | 394 | Німеччина | 365 |
| Японія | 286 | Франція | 234 |
| Франція | 216 | Японія | 234 |
| Англія | 185 | Англія | 224 |
| Італія | 170 | Італія | 182 |
| Нідерланди | 134 | Нідерланди | 127 |
| Канада | 131 | Радянський Союз | 121 |
| Бельгія - Люксембург | 118 | Бельгія - Люксембург | 120 |
| Радянський Союз | 103 | Канада | 119 |
Дев'яності роки минулого сторіччя внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про свідчать таблиці, що характеризують питому вагу найбільших експортерів та імпортерів в 1999 році.
Світова торгівля Найбільші країни – експортери в 1999 році
| Країна | Експорт (млрд. дол. США) |
| США | 695 |
| Німеччина | 540 |
| Японія | 419 |
| Франція | 299 |
| Велика Британія | 268 |
| Канада | 238 |
| Італія | 231 |
| Нідерланди | 204 |
| Китай | 195 |
| Бельгія - Люксембург | 184 |
Найбільші країни – імпортери в 1999 році
| Країна | Імпорт (млрд. дол. США) |
| США | 1060 |
| Німеччина | 473 |
| Велика Британія | 321 |
| Японія | 311 |
| Франція | 286 |
| Канада | 220 |
| Італія | 216 |
| Нідерланди | 189 |
| Гонконг | 182 |
| Бельгія - Люксембург | 169 |
Дані таблиць свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн – спадкоємниць колишнього Союзу, включно Росію, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР в першій десятці міцно зайняли Китай (дев'яте місце серед провідних експортерів) та Гонконг (дев'яте місце серед провідних імпортерів).
За останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, - менше ніж у 1,5 рази. Імпорт – відповідно у 1,5 раза і більш ніж у 2 рази.