Курсовая работа: Технічна підготовка на початковому етапі відбору у волейболі

Подібна практика існує в багатьох клубних командах, і майже завжди вона приносить успіх. Аналогічна наступність повинна мати місце і у всіх ланках ДЮСШ при комплектуванні і доукомплектуванні команд.

Займаючись комплектуванням команд, тренери ДЮСШ повинні пам'ятати і про важливу роль лідера, на яку можуть претендувати (за складом свого характеру, здібностям і підготовленістю) окремі гравці. Ці якості потрібно вчасно розпізнати і націлювати таких спортсменів на роль лідера, який може керувати ігровим ансамблем.

Ведуча задача дитячих і юнацьких спортивних колективах волейболу полягає в тому, щоб готувати всебічно розвитих юних волейболістів високої кваліфікації, забезпечувати зміцнення їхнього здоров'я і різнобічний фізичний розвиток.

Основу системи підготовки резервів волейбольних команд високої кваліфікації складають дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) і школи-інтернати зі спортивною спрямованістю.

Половина усіх волейболістів у країні - школярі. Волейбол включений у програму по фізичній культурі в 9—10-х класах. У системі позакласної спортивної роботи в школі волейбол займає провідне місце.

У нашій країні склалася система змагань для юних волейболістів. У них беруть участь діти з 13—14 до 17—18 років. З 1966 р. проводиться першість Європи для юніорів (до 20 років) [7].

У допомогу тренерам ДЮСШ і учителям фізичної культури існують методичні матеріали: програми для уроків фізичної культури і для шкільних спортивних секцій з волейболу, для ДЮСШ і СДЮСШ; навчальні посібники для тренерів ДЮСШ, для вчителів шкіл, серія методичних листів Федерації волейболу, методичні статті в журналах.

1.2 Значення вікових особливостей юних волейболістів для початкового етапу відбору

Оволодіння технічними прийомами, тактичними діями, ігровими навичками в цілому відбувається при значній ролі вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність у дітей досягає високого рівня розвитку до 10—12 років. Гальмовий контроль кори великих півкуль значно підсилюється і починає домінувати над емоціями. Умовні рефлекси утворюються швидко і досягають міцності. При утворенні умовних рефлексів у 10—12 років майже не буває супутніх рухів, що говорить про гарну концентрацію коркового порушення, чого немає ще в 7—9 років. У 10—12 років зовнішнє гальмування виражене менше, ніж у 7—8-річніх, що свідчить про велику силу нервових процесів.

У 11—13 років утворюється спеціалізована умовна реакція на світлові і звукові подразники, на відміну від простого, дифузійного, узагальнення діючих подразників у дитини 7—9 років. У цьому віці спостерігається вироблена взаємодія перших і другий сигнальних систем.

Незважаючи на високий рівень розвитку коркових функцій, до 12—13 років формування функцій центральної нервової системи ще не завершене і продовжується в більш старшому віці.

До 13—14 років досягає високого розвитку здатність орієнтуватися в просторі, загострюється почуття темпу рухів, відчуття відстані, здатність до аналізу м'язових відчуттів, поліпшується координація рухів. Висока пластичність нервової системи в дитячому віці сприяє кращому і більш швидкому освоєнню рухових навичок. Однак при навчанні дітей треба створювати умови, що полегшують оволодіння рухами, що усувають будь-які перешкоди.

Рухові функції в основному досягають високого рівня розвитку до 13—15 років. Деякі ж показники функціональної зрілості рухового апарата розвиваються повною мірою тільки до 16—17 років.

Основні показники швидкості рухів досягають високого рівня до 12—14 років. Це характерно для прихованого періоду рухової реакції, швидкості і частоти рухів. Прийнято вважати, що вік від 10 до 14 років найбільш сприятливий для розвитку швидкості.

З віком збільшується м'язова сила. Найбільший приріст і збільшення м'язової сили припадає на 15—18 років. До 17— 18 років максимальна сила наближається до рівня розвитку її в дорослих. До 11 років спостерігається стрибок у розвитку сили. Після 13—14 років відбувається різке збільшення абсолютної м'язової сили, а в 15—17 абсолютної і відносної сили.

Сила м'язів у розгинальних рухах значно перевершує м'язову силу в згинальних рухах, що варто враховувати в роботі з юними волейболістами. У віці 14—15 років уже з'являються сприятливі можливості для цілеспрямованого розвитку м'язової сили, у тому числі за допомогою обтяжень.

Для рішення спеціальних задач підготовки волейболістів особливе значення мають швидкісно-силові якості, основу яких складає взаємозв'язок швидкості і сили. Рівень швидкісно-силових якостей починає помітно збільшуватися після 7—8 років і досягає найбільших показників до 17—18 років, при цьому в 12—15 років спостерігається своєрідний стрибок.

Результати досліджень і досвід передових тренерів свідчать про те, що цілеспрямований розвиток витривалості варто починати з 10—12 років. При цьому треба прагнути вирішувати цю задачу в єдності з розвитком інших рухових якостей. З цих позицій у заняттях особливу увагу доцільно приділяти розвитку спеціальної витривалості: швидкісній, стрибковій, ігровій.

Діти шкільного віку відрізняються високим розвитком спритності, що необхідно використовувати в роботі з юними волейболістами. Упущені тут можливості заповнити дуже важко.

У шкільному віці особливо складний період від 10—11 до 14— 15 років. З'являються ознаки статевого дозрівання, що позначається на показниках фізичного розвитку. Ріст тіла в довжину переважає над ростом у ширину, кінцівки ростуть швидше, ніж тулуб. Це накладає відбиток на пропорцію тіла і відбивається на виконанні вправ. Значно змінюється кістково-м'язова система, інтенсивно йде процес окостеніння. Розвиток кісток, м'язів, сухожиль і зв'язок до 10—12 років досягає рівня, що забезпечує можливість правильного оволодіння технікою волейболу.

Таким чином, розвиток вищої нервової діяльності, рухових, фізичних якостей створює сприятливі умови для успішного здійснення спеціалізованих занять з волейболу починаючи з 10—12 років.

1.3 Організація і методика відбору дітей

Відбір кандидатів для занять волейболом є однією з вирішальних умов, що гарантують успіх підготовки юних волейболістів і поповнення резервами команд майстрів. Визначення кола здібностей, від яких залежить ефективність оволодіння спеціальними навичками гри і досягнення високих результатів, і складає суть відбору.

Складність полягає в тім, що визначити здібності в дітей, які не вміють грати у волейбол, досить важко. І особливо в дітей 10—12 років.

Про здібності до волейболу можна судити по деяких об'єктивних показниках. Установлено, що діти 10—11 років, які мають більш високі морфофізіологічні показники і рівень розвитку спеціальних фізичних і інших якостей, які відповідають специфіці волейболу, зберігають цю перевагу і в наступні роки. Але, що саме головне, ці діти швидше опановують спеціальними навичками.

1.3.1 Організація відбору

Процес відбору рекомендується поділяти на чотири етапи. На першому етапі ведеться робота, спрямована на те, щоб викликати в дітей інтерес до занять волейболом. Вивчаються дані дітей, і в першу чергу стан їхнього здоров'я, перенесені захворювання. При цьому треба керуватися переліком протипоказань і обмежень для занять волейболом. Важливо з'ясувати коло інтересів учня, познайомитися з умовами життя, установити контакт із батьками і з'ясувати їхнє відношення до занять своїх дітей волейболом.

Активна робота на першому етапі багато в чому визначає плинність процесу занять надалі.

На другому етапі за допомогою системи іспитів (тестів) і спеціальних спостережень одержують дані, по яких можна судити про задатки і здібності дітей до успішного оволодіння навичками й уміннями гри у волейбол. Це рівень розвитку фізичних якостей у сполученнях, специфічних для волейболу, координації, рівень розвитку тактичного мислення й інших якостей, антропометричні дані, стан здоров'я.

Ведучий принцип — комплексний облік усіх показників.

На другому етапі послідовно виявляються здібності, анатомо-фізіологічні особливості, особливості будови організму і його функціональні можливості стосовно занять з волейболу.

К-во Просмотров: 211
Бесплатно скачать Курсовая работа: Технічна підготовка на початковому етапі відбору у волейболі