Курсовая работа: Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань

Опис дії машин і механізмів в технічних роботах найчастіше робиться за допомогою пасивних конструкцій, в яких присудок виражається дієсловом в пасивно-поворотній формі. Наприклад: "Флюс до місця подається автоматично". У тих випадках, коли виключається застосування автоматики або спеціальної техніки, тобто коли дія машини або приладу здійснюється уручну, присудок уживається у формі третьої особи множини теперішнього або минулого часу. Наприклад: "Засипку вугілля в топку в цьому випадку проводять уручну".

У наукових роботах з технологічної тематики вказівки по обслуговуванню машин і механізмів або при описі інших дій, що вимагають точного або обов'язкового виконання, прийнято давати за допомогою інфінітивних пропозицій, які підкреслюють категоричність вислову. Наприклад: "Забезпечити чистоту експерименту можна лише в тому випадку, якщо: 1. Заздалегідь звільнити зразок від механічних домішок; 2. Розігріти його не нижче 550°С; 3. Виключити при цьому проникнення забрудненого атмосферного повітря".

Стиль письмової наукової мови - це безособовий монолог. Тому виклад зазвичай ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на утриманні і логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єктові. Порівняно рідко уживається форма першого і абсолютно не уживається форма другої особи займенників однини. Авторське "я" як би відступає на другий план.

Зараз стало неписаним правилом, коли автор роботи виступає в множині і замість "я" вживає "ми", вважаючи, що вираз авторства як формального колективу додає більший об'єктивізм викладу.

Дійсно, вираз авторства через "ми" дозволяє відобразити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. І це цілком з'ясовно, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник "ми" і його похідні як не можна краще передають і відтіняють ці тенденції.

Ставши фактом наукової мови, займенник "ми" зумовило цілий ряд нових значень і похідних від них оборотів, зокрема, з присвійним займенником типу "на нашу думку".

Проте нагнітання в тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому автори наукових робіт прагнуть вдаватися до конструкцій, що виключають вживання цього займенника. Такими конструкціями є невизначено-особисті пропозиції (наприклад: "Спочатку проводять відбір зразків для аналізу, а потім встановлюють їх відповідність за розмірами тиглів..."). Уживається також форма викладу від третьої особи (наприклад: "Автор вважає..."). Аналогічну функцію виконують пропозиції з пасивним станом (наприклад: "Розроблений комплексний підхід до дослідження..."). Таку заставу усуває необхідність у фіксації суб'єкта дії і тим самим позбавляє від необхідності вводити в текст наукової роботи особисті займенники [6, с. 265].

Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Смислова точність - одна з головних умов, що забезпечують наукову і практичну цінність увязненої в тексті наукової роботи інформації. Дійсно, неправильно вибране слово може істотно перекрутити зміст написаного, дати можливість двоякого тлумачення тієї або іншої фрази, додати всьому тексту небажану тональність.

Тим часом автори робіт не завжди добиваються точності слововживання, недбало відбираючи слова, які часто спотворюють висловлену думку. Звідси різного роду лексичні помилки, що позбавляють наукову мову точності і ясності.

Погана звичка пересипати свою мову канцелярськими словами, "красуватися" мудрованою книжковою лексикою. Це заважає писати просто і зрозуміло. Особливо заважає точність висловів зловживання іноземними словами. Часто цьому супроводить і елементарне незнання сенсу слова.

Нерідко і споконвічно російські слова уживаються неточно, всупереч їх значенню, і тоді народжуються фрази типу: "Велика половина товарів залишилася нереалізованою", "Пропонований цією фірмою верстат озброєний спеціальним покажчиком швидкості обертання різця".

Дуже часто точність порушується в результаті синонімії термінів. Термінів-синонімів в одному вислові бути не повинно. Погано, коли автор роботи пише то "розрядку", то "вакуум", або то "водяна турбіна", то "гідротурбіна", або коли в одному випадку він використовує "томати", а в іншому "помідори".

У науковій мові для позначення нових понять нерідко створюються нові слова від іноземних по словотворчих моделях російської мови. В результаті з'являються такі незграбні слова, як "шлюзувати" (від "шлюз"), "штабелювати" (від "штабель"), "кабелізіровать" або "кабліровать" (від "кабель").

Не можна також визнати за норму освіту від двох російських слів нового слова на іноземний зразок (зараз це особливо модно), наприклад: замість російського зрозумілого всім слова "штабелеукладчик" можна часто почути "штабілер" і навіть "штабілятор". Ще гірше, коли такі нові слова є не зовсім благозвучними, наприклад, використання замість зрозумілого слова "сортувальна машина" - "сортіратор". Такі слова точності виразу думці не додають.

Знижує точність інформації, що повідомляється, проникнення в наукову мову просторічних і жаргонних слів цехового ужитку, які уживаються замість відповідних термінів. Часто на сторінках технічних наукових робіт при характеристиці експлуатаційних достоїнств техніки, що випускається, можна прочитати: "виключений порив проводів", "прогинання пластини в межах допуску", "зависання щіток швидко усувається", "ськол ізолятора не відбувається".

Точність науково-популярної мови обумовлена не тільки ц