Курсовая работа: Типові випадки порушень видавничих стандартів у сучасних українських виданнях
У Стародавньому Єгипті за фараона Тутмоса Ι для будівництва застосовували стандартну цеглу (410 х 200 х 130 мм). За додержанням визначених розмірів цеглин стежили спеціальні чиновники.
Стародавні римляни також застосовували цеглу стандартних розмірів; вони встановили єдиний діаметр труб для водопроводів - п'ять пальців (95 мм).
У XV ст. у Венеції будували судна з однаковим оснащенням Це давало можливість плисти з однаковою швидкістю, а під час бою триматися разом.
"Золотий пояс" великого князя київського Святослава Ярославовича (XI ст.) правив за зразкову міру довжини.
Перші відомості про стандартизацію у східнослов'янських народів датуються 1555 р. У Росії за Івана Грозного спеціальним указом було встановлено постійні розміри гарматних ядер і введено калібри (кружала) для перевірки цих розмірів.
Метрологічною реформою Петра І в Росії було введена англійські міри, що набули найбільшого поширення на флоті і в кораблебудуванні, - фути, дюйми.
У 1845 р. в Німеччині уніфіковано ширину залізничної колії, а в 1870 р. визначено єдиний розмір цеглин для всієї країни. У 1875 р. в Парижі представники 17 держав прийняли Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги.
15 вересня 1925 р. в колишньому СРСР створено Комітет із стандартизації при Раді Праці й Оборони, який мав затверджувати стандарти, обов'язкові для всіх галузей народного господарства.
У повоєнні роки стандартизація поступово починає відставати від вимог народного господарства. Приведений у дію арсенал бюрократичних методів управління позитивного ефекту не дав: застійні явища в народному господарстві посилювались, економіка країни дійшла кризового стану. Розпад СРСР сприяв виникненню потреби нового підходу до розвитку стандартизації в незалежних державах, що утворилися.
Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації у 1992 р. створено Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (Укр НДІССІ). З 1992 р. працює Міждержавна рада із стандартизації, метрології та сертифікації.
1.3 Основні поняття стандартизації
Визначення терміна "стандартизація" пройшло довгий еволюційний шлях. Раніше це поняття називалось "нормалізацією", від латинського "погта" - взірець.
Протягом кількох століть "нормальним", "стандартним" здебільшого визначали сіре, буденне, нецікаве. Тому термін "стандартизація" тривалий час мав подвійний зміст. Нині стандартизацію визначають як діяльність з метою досягнення оптимального стулена упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.
Робота із стандартизації провадиться в міжнародному масштабі, у межах СНД, України, галузі народного господарства, об'єднання, підприємства.
Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн. Результатом її є міжнародні стандарти, що використовуються країнами-партнерами у розв'язанні питань національної стандартизації для полегшення науково-технічних і торговельних зв'язків.
Міждержавна стандартизація — це загальна система стандартизації (у межах країн колишнього СРСР), застосовувана незалежними державами, що провадять узгоджену політику я цій галузі.
Національна стандартизація — стандартизація, що здійснюється на рівні однієї конкретної держаки.
Досягнення науки і техніки в основному фіксують у нормативних документах. Нормативний документ — документ, що установлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.
До нормативних документів із стандартизації належать: стандарти, технічні умови, керівні документи.
Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, .вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.
Галузевий стандарт - стандарт, затверджений міністерством (відомством).
Технічні умови - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні держави) чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів).
Стандарт підприємства — стандарт, який затверджується і застосовується тільки на конкретному підприємстві.
Міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією з стандартизації.
Міждержавний стандарт (ГОСТ) — стандарт. прийнятий країнами, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації і застосовуваний ними безпосередньо.
Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї держави. Державний стандарт України для іншої сторони (будь-якої держави світу) є національним стандартом, затвердженим Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, або в галузі будівництва Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури.
Комплекс (система) стандартів — сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.
До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми та правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.
1.4 Міжнародні організації із стандартизації