Курсовая работа: Транснаціональні корпорації в світовому господарстві
Парадигма „гусаків, що летять”, була розроблена в кінці 30-х рр. XX в. ученим К. Акамацу як узагальнена теорія економічного розвитку. На відміну від концепції Р. Вернона, розробленої з позицій фірми або країни – лідера, парадигма «наздоганяючого циклу» К. Акамацу пояснює розвиток економік-переслідувачів. Вона припускає взаємодію і динамічні зміни в економічних відносинах між передовими країнами (лідерами) і країнами, що розвиваються (що наздоганяють), оскільки останні розвивають свої економіки, змагаючись з лідерами[9, с.27].
Решта всіх теорій транснаціоналізації якоюсь мірою може бути зведені до різновидів і напрямів розвитку теорії економічної влади в широкому сенсі слова і дозволяють конкретизувати деякі її загальні положення для дослідження проблематики ТНК. Економічна влада – це влада у сфері економічних відносин, тобто відносин виробництва, обміну і розподілу. Економічна влада часто невід’емна від політичної, адже діяльність держави в економіці також пов'язана з виробництвом благ, дією на процес їх розподілу і участю в обміні.
Трактування ТНК, що з'явилося у 1960-і рр., з погляду теорії галузевих ринків і монополістичної конкуренції (С. Хаймер, Ч. Кинделебергер) зв'язує їх виникнення із спробами запобігти формуванню можливих конкурентів за кордоном і знайти монопольну владу[9, с.29].
Переваги економічної влади як відносин знаходяться в центрі досліджень в рамках напряму, домінуючого в аналізі ТНК з 1970–1980-х рр., – теорій трансакціоних витрат і інтерналізації, що базуються на ідеї руху прямих інвестицій як частині внутрішньофірмових операцій крупних господарських комплексів-ТНК.
Розвитком теорії інтерналізації можна вважати «еклектичну» теорію ТНК Дж. Данінга. Ця модель грунтується на ідеї про те, що фірма починає виробництво за кордоном, коли співпадають три передумови: фірма володіє перевагами на новому ринку; фірмі вигідно реалізовувати ці переваги на місці, а не через експорт товарів і технологій; фірма використовує виробничі ресурси за кордоном більш ефективно, чим у себе вдома [9, с.31]. Існує в економічній науці напрямок аналізу, що обумовлює вининкнення транснаціональних корпоративних зв'язків як чинника формування нового центру економічної влади в світовій економіці. В цьому випадку мова йде не про окремі корпорації, а про взаємозв'язане співтовариство ТНК. Дослідження транснаціональных корпоративних мереж виходить з декілька інших передумов: корпорації є членами інтегрованої соціальної мережі, заснованої на перехресній акціонерній власності, довгострокових контрактах, угодах, альянсах і особистих контактах.
Отже розгляд основних концепцій, що пояснюють природу ТНК, дозволяє зрозуміти поведінку і мотивацію іноземних інвесторів, пояснити процеси вивозу капіталу транснаціональними корпораціями і розробити методи його державного регулювання в інтересах національни економік.
1.2 Причини виникнення ТНК, види, ознаки, етапи транснаціоналізації, зв'язок з ТНБ
Найбільш загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні межі. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу набуває характеру експансії господарських зв'язків через створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій. До конкретних причин виникнення ТНК слід віднести їх економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва у низці галузей. Жорстка конкуренція, необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяють концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність в глобальних масштабах, з'являється можливість понизити витрати виробництва і отримати надприбуток.
У зарубіжній економічній літературі можна зустріти безліч визначень міжнародних монополій: багатонаціональні корпорації, інтернаціональні корпорації, транснаціональні компанії, глобальні компанії і ін. Так, відомий західний маркетолог Ф. Котлер по організаційних принципах виділяє два основних види міжнародних компаній[5, с.38]. :
1. Транснаціональні корпорації — це національні монополії із закордонними активами. Їх виробнича і торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї держави.Філії і дочірні компанії за кордоном мають відносно самостійні служби виробництва і збуту готової продукції, научно-дослідницьких розробок, послуг споживачам і ін. В цілому, вони складають єдиний крупний виробничий комплекс з правом власності над акціонерним капіталом тільки представників країни-засновника. В той же час філії і дочірні компанії можуть бути змішаними підприємствами з переважно національною участю країни базування.
2. Багатонаціональні корпорації — це, власне, міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії низки держав на виробничій і науково-технічній основі. З погляду міжнародного права ознаками багатонаціональних корпорацій є: 1) наявність багатонаціонального акціонерного капіталу; 2) існування багатонаціонального керівного центру; 3) комплектування адміністрації іноземних філій кадрами, що знають місцеві умови. Останнє, до речі, властиво і багатьом ТНК. Взагалі, межі між цими двома групами міжнародних компаній вельми рухомі, можливий перехід однієї форми в іншу.
З моменту появи міжнародні корпорації поступово виробляли стратегічну лінію своєї поведінки. До основних її ознак можна віднести:
1) забезпечення свого виробництва іноземною сировиною;
2) закріплення на зарубіжних ринках через мережу своїх філій;
3) розміщення виробництва в тих країнах, де витрати виробництва нижчі, ніж в країні базування;
4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгівельно-фінансову діяльність.
Деякі фірми, що володіють ознаками транснаціональних корпорацій, з'явилися дуже давно. Деякі крупні фірми існують вже не одне сторіччя. Проте в основному формування транснаціональних корпорацій відноситься до 60-х років ХХ сторіччя.
З часу свого виникнення міжнародні корпорації зазнали значну еволюцію. Перше покоління сучасних міжнародних корпорацій представляли головним чином так звані колоніально-сировинні транснаціональні корпорації. В ході першої світової війни і післявоєнний період набрали силу ТНК, що спеціалізувалися на виробництві озброєнь. На цьому етапі розвитку ТНК не робили такого істотного впливу на світову економіку і відповідні їй світові господарські зв'язки. Загальне число міжнародних монополій на початок 40-х років XX століття не перевищувало 300.
З початку 50-х років міжнародні корпорації починають активні дії із завоювання світових ринків. Цьому сприяла політика лібералізації міжнародних економічних зв'язків, поява на політичній арені багатьох держав, що звільнилися, світовий споживчий попит, що ріс і інші чинники. Бурхливий розвиток міжнародних корпорацій, як по їх кількості, так і по масштабах і об'ємах діяльності сприяв тому, що вони придбали особливе значення і роль в міжнародній економіці. Транснаціоналізация діяльності компанії проходить через ряд етапів.
На першому етапі закордонна господарська діяльність практично мало впливає на положення компанії в цілому. Вона тільки починає розгортати закордонну економічну діяльність, як правило, у формі експорту. На цьому етапі компанія юридично прив'язана до однієї держави.
На другому етапі закордонна господарська діяльність набуває відносної самостійності. Діяльність компанії за кордоном вступає в складну систему взаємозалежностей зі всіма іншими сторонами діяльності компанії, спонукає проводити якісні зміни в діяльності компанії в цілому. Центр міжнародної діяльності переміщується з експорту на закордонне виробництво. Відбувається відділення закордонної діяльності від діяльності на внутрішньому ринку. Це знаходить віддзеркалення в організаційній структурі компанії. Компанія набуває рис міжнародної.
На третьому етапі росте роль закордонної діяльності компанії. Внутрішній ринок втрачає приоритет і стає в один ряд з багатьма зовнішніми ринками. Саме на цьому етапі компанія стає дійсно міжнародною зі всіма вищепереліченими ознаками.Названі три етапи є типовими для процесів інтернаціоналізації бізнесу у всіх країнах, починаючи з США.
Виключно важливу роль в механізмі функціонування сучасних ТНК грають банківські і фінансові інститути. Процеси інтернаціоналізації і глобалізації світової економіки, гостра конкурентна боротьба, у фінансовій сфері сприяли формуванню і розгортанню діяльності транснаціональних банків (ТНБ).Характер ТНБ визначається, по-перше, тим, що це найбільші банки, що грають домінуючу роль на своїх національних ринках. По-друге, в їх діяльності висока частка міжнародних операцій, залежність від зовнішнього ринку; по-третє, здійснення ними міжнародних операцій відбувається через розвинену мережу тісно зв'язаних один з одним закордонних відділень; по-четверте, ТНБ — це гігантські системи фінансового капіталу, здатні надавати багатообразні послуги клієнтові; по-п'яте, між ТНБ існує тісна взаємозалежність, переплетення їх капіталів і інтересів.
Багато злиянь відбуваються між фірмами і транснаціональними корпораціями, що надають останнім консультаційні, транспортні послуги, зв'язок. Такі злиття сприяє формуванню глобальних мереж в різних сферах економіки. Транскордонні злиття і поглинання відбуваються переважно між фірмами, що базуються в розвинених країнах.
Істотною межею діяльності міжнародних компаній є диверсифікація їх виробництва і послуг. Кількість і характер тих, що входять в ТНК підприємств визначаються головним чином економічною доцільністю. Маючи в своєму розпорядженні могутню виробничу базу, ТНК проводять таку виробничо-торгівельну політику, яка забезпечує високоефективне планування виробництва, товарного ринку. Планування здійснюється в рамках материнської компанії і розповсюджується на дочірні фірми. Транснаціональними корпораціями здійснюється динамічна політика в області капіталовкладень і науково-дослідницьких робіт в національному і міжнародному масштабі.
Таким чином ми бачимо, що процеси транснаціоналізації йдуть вже давно. Почалися вони кілька сторічч тому і продовжуються тепер усе стрімкіше. Дослідження процесів інтерналізації виробництва та послуг почав ще Адам Сміт і Давід Рікардо розглядаючи міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і интеграції світових економік. Потім вчені продовжували вивчати ці процеси форміруючи з часом теорію транснаціоналізвції. Дж. Мілль, а потім Дж. Кейнс розробили теорію руху капіталів. Економісти Е. Домар та Дж. Гелбрейт розвили теорію ТНК, а Вернон розробив теорію життєвого циклу продукту.Внесли свої внески і інші вчені, яки допомогли сформуватися теоретично такому поняттю як міжародний рух капіталів і транснснаціоналізація.
Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій для яких характерна наявність закордонних активів і дочірніх підприємств. ТНК пройщли еволюцію від колоніально-сировинних до сучасних фірм, які вкладають багато коштів в НДОКР. Характерною рисою є також їх зв’язок з ТНБ. Дуже характерною рисою для ТНК є також диверсифікація виробництва і послуг.
РОЗДІЛ 2
Аналіз діяльності ТНК
2.1 ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації
Для провідних промислово розвинених країн саме зарубіжна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 70% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) знаходиться за межами їх країни базування.
Для визначення транснаціональних компаній та ступеню їх транснаціоналізації існує спеціальний індекс транснаціоналізації. Розрахунок індексу транснаціоналізації ведеться по наступній формулі:
I T = 1/3 ( A I /A + R I /R + S I /S) x 100%