Курсовая работа: Цивільно-правова відповідальність

Цивільний кодекс України прямо закріплює три основні функції завдатку:

1) платіжна, оскільки видається в рахунок платежів;

2) доказова, оскільки підтверджує факт укладення договору (факт виникнення договірного зобов’язання);

3) забезпечувальна, полягає в тому, що сторони додатково пов’язані гарантією.

Завдаток потрібно відрізняти від авансу. Аванс – це також визначена грошова сума. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов’язання. тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов’язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи підрядник тримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Для того, щоб сплачена сума визнавалася завдатком, необхідно прямо вказувати про це в договорі. В протилежному випадку, отримана кредитором від боржника сума вважається авансом.

Завдання завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язань полягає в тому, що він перш за все має на меті запобігти невиконанню договору, який забезпечує. Разом з тим у випадку невиконання зобов’язання перед кредитором та боржником постає питання про відшкодування завданих ним збитків. Щодо цього ЦК України містить положення, яке встановлює співвідношення збитків та грошової суми, внесеної в якості завдатку, якщо в договорі не передбачено інше, збитки підлягають відшкодування із зарахуванням суми завдатку. Це означає, що якщо за порушення договору відповідає сторона, яка надала завдаток, то вона повинна відшкодувати збитки в частині, що перевищує суму завдатку. У випадках, коли за невиконання або неналежне виконання договору від