Курсовая работа: Туризм як основна галузь економіки Туреччини

Прямий вплив туризму на економіку країни або регіону - це результат доходів туриста на купівлю послуг і товарів туризму. Прямий вплив розуміється як результат вкладу грошей туристами в туристські підприємства, матеріальне забезпечення працівників туризму і створення нових робочих місць.

Крім прямого впливу туристських витрат на розвиток регіону існує також непрямий вплив, або "ефект мультиплікатора", який набирає чинності в міру циркуляції туристських витрат у регіоні. Ефект мультиплікатора - це кількість разів, яку гроші, вкладені туристами в місцеву економіку, були фактично витрачені в приймаючому регіоні.

Економічні вигоди є основною рушійною силою туристського розвитку. Для того щоб отримати максимальну вигоду від розвитку туризму, державі необхідно розробити туристську політику, яка є одним з видів соціально-економічної політики держави. Туристська політика держави це сукупність форм, методів і напрямів впливу держави на роботу сфери туризму для здійснення конкретних цілей розвитку соціально-економічного комплексу.1

2. Потенці ал туристичних ресурсів Туреччини

Туреччина є досить молодим курортним регіоном, що інтенсивно розвивається. Теплий клімат, багата історія і величезна кількість пам'ятників древніх цивілізацій приваблюють сюди багато туристів з усього світу. У першу чергу Туреччина славиться своїми морськими курортами – Анталья, Кемер, Белек, Сіде, Аланья, Ізмір, Мармаріс, Бодрум, Фетхіє і багато інших, не менш цікавих .

На відміну від багатьох країн світу, в Туреччині складно описувати найбільш відвідувані туристами міста й курорти з боку їх виключно історико-культурних або ж природних достоїнств. Практично вся Туреччина вражає одразу свою природою й пам’ятними місцями.

2.1. Історико-культурні багатства турецьких міст

Стамбул – місто найбагатшої історії, великий порт, економічне і промислове "серце" країни, з унікальним місцем розташування – поділене протокою Босфор, вона знаходиться одночасно й у Європі, і в Азії. Це єдиний у світі місто, що розташовується одразу на двох материках. Воно засноване близько 660 р. до н.е. як Візантій, з 330 р. н.е. називався Константинополем по імені римського імператора Костянтина (у середньовічних руських текстах – Царьград), до 395 р. був столицею Римської імперії, у 395-1453 р. — Візантії (з перервою в 1204-61 р., коли був центром Латинської імперії хрестоносців). У 1453 р. Константинополь захоплений турками і перейменований у Стамбул.1

Основна частина міста знаходиться на південно-східній окраїні Європи і розділена затокою Золотий Ріг на південний Древній Стамбул і північні райони Галата і Бейоглу (древня Пера). Не менш древній район Скутарі (Ускудар) розташований на азіатській території Стамбула. Від візантійського періоду збереглися залишки імператорських палаців, акведук Валента, руїни могутніх міських стін, підземні цистерни і культові спорудження, більшість з який перероблено в мечеті.

Головна визначна пам'ятка міста – собор Св. Софії (Айя-Софія), де за переказом, посланці російського князя Володимира знайомилися з християнською вірою, найбільший християнський храм свого часу (висота собору – 55 м, діаметр купола – 31 м). Цей грандіозний храм споруджений у 532-537 р. Анфімієм із Трал та Ісідором з Мілета. У 1453 р. Святу Софію шляхом простої прибудови мінаретів перетворили в мечеть, практично всі чудові мозаїки собору були замазані (іслам забороняє зображувати людей і тварин), і з 1935 р., коли собор став музеєм, ведеться їхня реставрація. До визначних пам'яток Святої Софії відносяться покрита міддю "плачуча колона" (говорять, що якщо покласти руку в її отвір і загадати бажання, то воно обов'язково збудеться), а також "холодне вікно", від якого навіть у самий жаркий день віє прохолодний вітерець. Одна з восьми колон у північному крилі вважається чудодійною – тут, за переказами, з'являється святий Георгій.

Через сквер, що лежить навпроти Св. Софії, знаходиться не менш величне спорудження – мечеть Ахмедіє (1609 – 1616 р., "блакитна мечеть"), побудованої на місці палацу візантійського імператора, фрагменти мозаїки якого зберігаються зараз у Музеї Мозаїки. Стіни Ахмедіє покриті плиткою легкого блакитного кольору, що відбиває сонячні промені і надає їй особливу привабливість. У мечеті три частини – зовнішнє подвір’я, внутрішнє подвір’я і центральний будинок з куполом висотою 43 м, у якому 260 вікон. Інтер'єр викладений 21 тис. черепичних плиток. Величні куполи прикрашені коштовностями і розписані мусульманськими молитвами. Мечеть має шість мінаретів, тому до Великої мечеті в Мецці був прибудований сьомий мінарет, щоб святиня ісламу як і раніше не мала собі рівних. Тут відзначаються мусульманські свята, і саме звідси прочани відправляються в Мекку.1

Сулейманіє-джамі чи Мечеть султана Сулеймана – найбільша мечеть у Стамбулі (вміщає до 10 тис. чоловік), була побудована в 1550-1557 р. за наказом самого могутнього турецького султана – Сулеймана Чудового. У стіни і купол, за вказівкою архітектора, були закладені порожні резонуючі глечики, тому мечеть має чудову акустику. Поруч з мечеттю розташовуються їдальня для бідняків, чотири медресе, лазні і бібліотека, а біля південно-східної стіни знаходиться цвинтар з могилами самого султана Сулеймана, його дружини Хасеки Хюррем Султан (у минулому – дочки православного священика Настасії Лісовської) і архітектора Сінана.

Султанський палац Топкапи зі знаменитим гаремом побудований у 1466 р. за наказом султана Махмуда-Завойовника. До середини XIX в. у ньому жили султани, поки Махмуд II не переніс свою резиденцію на берег Босфору. Топкапи не представляє цінності як архітектурний шедевр, але це єдиний у своєму роді історичний пам'ятник, у якому зараз розташовані музей і збройна палата. У збройній палаті зібрана найбагатша колекція турецької зброї, тут зберігається подарунок англійської королеви – золота рушниця. Сховище історичних реліквій знаходиться в колишній скарбниці і султанських покоях. Зараз тут представлені трони, особисті речі і колекція парадних одіянь султанів, прикрашена дорогоцінними каменями зброя, а також вставлена в срібло муміфікована людська рука – стверджується, що це рука самого пророка Мухамеда. Гарем у лівому крилі палацевих споруджень завжди викликає великий інтерес і в туристів, і в самих турків. Зовні скромний і простий будинок, що будувався при житті декількох султанів, усередині вражає розкішшю і багатством оздоблення. Гареми завжди ретельно охоронялися, доступ туди був закритий для усіх, крім султана і його вірних слуг, а порушники карали смертю.

Поруч з будинком, де розташований тронний зал, знаходиться султанська бібліотека, у якій нараховувалося до 24 тис. книг і манускриптів. Цікавою є Цистерна Базиліки – підземна камера на 336 колонах, побудовану ще Юстиніаном (532 р.) для збереження води. Пізніше це унікальне водоймище постачало водою Великий палац і султанський палац Топкапи, і є цілком функціональним дотепер.

У місті безліч цікавих музеїв, серед яких особливо виділяються Музей Кар’є в церкві Хору (XI в.) біля воріт Едірне з чудовою колекцією фресок і мозаїк, Музей античності з величезною колекцією історичних цінностей, самі древні з яких датуються VI ст. до н.е., Музей Східних Древностей із предметами месопотамської, єгипетської, анатолійської і арабської цивілізацій, а також Музей турецького і мусульманського мистецтва в палаці Ібрагім-паші (1524 р.) з інтер'єрами будинків різних регіонів Туреччини, мініатюрами, манускриптами і килимами періоду Османської імперії. Також до цікавих пам'ятників міста відносяться церква Св. Ірини (VI ст., зруйнована в XVIII ст., відновлена), церква Св. Федора (Кілісе-Джамі, XI ст.) с прекрасними мозаїками XIV ст., церква Пресвятої Богородиці, мечеті Мікрімахі, Селіма-Завойовника, Сулеймана (XVI ст., одна із самих великих мечетей Стамбула), Ейюпа, Шах-заде (1548 р.), медресе Баязида (XVI ст.), а також славиться своїми красивими кахлями мечеть Рустема-паші (XVI ст.), фортеці Анадолухісари (XIV ст.), Румеліхісари (1452 р.), Едікуле (1457 р.), так званий "занурений палац" Йєребатан Сарай (VI ст.), вежа Галата (1348 р.) с рестораном на верхньому поверсі, звідки відкривається прекрасний вид на околиці, барочний палац Долмабахче (XIX ст.), "фаянсовий павільйон" Чінілі-Кешк (1472 р.) з чудовою колекцією фаянсу і лазні Кагалоглу (1741 р.).

Міст через Босфор, що з'єднав європейський і азіатський береги Туреччини, став ще одним символом цієї країни. По довжині це четвертий міст у світі – разом з передмостовими укріпленнями він простягнувся на 1560 м при ширині 33,5 м і висоті 64 м. Така висота дозволяє вільно проходити навіть самим великим океанським судам, що ходять із Середземного моря в Чорне і назад. На березі Босфору, що сам по собі є самою величною визначною пам'яткою країни, цікавим для туристів є 20-метровий Єгипетський обеліск (Дікіліташ), зведений ще фараоном Тутмосом Третім у XV ст. до н.е. і перевезений у Стамбул у 390 р. імператором Теодосіусом Першим. Поблизу розташована і знаменита Зміїна колона (Бурмалі Сютун), споруджена в 479 р. зусиллями 31 міста, що перемогли персів у битві під Платеа. Великий стамбульський базар (Капали Чарши, 1461 р.) є найбільшим ринком у світі – 200 тис. кв. м. його площі займають близько 5 тис. магазинів і крамниць. Тут можна купити буквально все – від свіжих морепродуктів і шкіряних виробів до всіляких золотих і срібних прикрас. "Базар спецій", де продаються приправи, сухофрукти, олії і всілякі насолоди, знаходиться за мечеттю Йєні, у районі Емінону. Обов'язково варто відвідати саму знамениту торгову вулицю Стамбула – Такшим. Туристам, що бажають придбати дійсно якісні товари найвідоміших торгових марок, звичайно рекомендують відвідати величенний торговий центр Акмеркез.

Недалеко від Стамбула розташований турецький "Диснейленд" – найбільший у Європі і четвертий по величині у світі парк розваг Татілья – критий розважальний комплекс для дітей і дорослих. Тут відвідувачів чекають безліч атракціонів, 15 розважальних програм, амфітеатр, у якому постійно демонструються феєричні вистави, численні магазини, ресторани і кафе.[1]

Анкара – столиця і друге по величині місто країни, розташована на висоті 850 м над рівнем моря на краю Анатолійського плоскогір'я. Анкара – дуже древнє місто, її фортеця служила притулком для околишніх жителів ще в часи хетів (1200 р. до н.е.). Фрігійці, перси і кельти (галати) по черзі займали Анкару, у часи Римської імперії місто було столицею провінції Галатія і називалося Анкіра (Ангора). У середні століття воно багаторазово переходило з рук у руки візантійців, арабів, хрестоносців, сельджуків і, нарешті, було зайняте османами. Анкара довго залишалася провінційним містом, поки в 1893 р. не була побудована Анатолійська залізниця, що веде в Стамбул. Коли в 1923 р. Ататюрк проголосив Анкару столицею Турецької Республіки, місто нараховувало всього близько 25 тис. жителів. Зараз це місто міністерств і посольств, університетів і медичних центрів, а також центр виноробства і великий транспортний вузол країни .2

Історичним центром міста вважається вежа Ак Кале ("Білий замок"), обнесена подвійною стіною, по якій можна простежити бурхливу історію Анкари – кожен завойовник обновляв стіни цієї цитаделі, використовуючи для цього залишки зруйнованих будинків. Внутрішні стіни відносяться до VI ст., а сучасний вид фортеця набула в IX ст. при візантійському імператорі Михайлові II, коли був зведений зовнішній периметр стін. Ще один символ міста – мечеть Хадж-Байрам (XV ст.), побудована поруч з руїнами знаменитого храму Августина і Рому, на стінах якого висічені нариси з римської історії і перелік діянь Августа. Справжнє місце паломництва місцевих жителів – величне спорудження мавзолею Ататюрка (Аніт Кабір, 1953 р.) у кварталі Мальтепе. Тут зберігається саркофаг засновника Турецької республіки Мустафи Кемаля – першого правителя країни, що придав їй цивілізований вигляд і, по суті, зробив революційні перетворення у всіх сферах громадського життя Туреччини. Щогодини біля стін Мавзолею проходить урочиста зміна варти.

Кращий музей міста – Музей Анатолійських цивілізацій (Музей хетів), розміщений у критому базарі XV століття. У музеї зберігаються найбагатші зібрання археологічних знахідок культури цього загадкового народу, що наводив жах своїми колісницями на всю Азію в період XVIII — XII ст. до н.е. У центральному залі музею представлені статуї і рельєфи з Малатьї, Арсланташа й Аладжа-Хююка. У прибудові, що оперізує зал – предмети кам'яного (з Чатал-Хююка) і бронзового століть (з Аладжа-Хююка), сонячні диски, кам'яні барельєфи, домашнє начиння і зброя, зразки клинопису, зображення оленів і биків. Далі представлені експонати з Алішара і Кюльтепе, що відносяться до періодів хетського, фрігійського, імперії Урарту і римського панування.

Поблизу від Анкари розташоване місто-пам'ятник Богазкей — "охоронець" руїн древньої хетської столиці – Хаттусаса (XVII — XIII ст. до н.е.). Збереглися залишки укріплень, знамениті "Левині ворота", палаци й унікальний пам'ятник історії – кам'яний "Богазкейський архів".1

Ізмір , батьківщина Гомера і древня Смірна – третє після Стамбула й Анкари місто Туреччини і саме велике місто на Егейському узбережжі. За свідченням учених, перші поселення на землі Смірни виникли у III тисячоріччі до н.е., до Х ст. до н.е. тут вже існували еллінські поселення. Місто пережило ряд руйнівних навал і землетрусів, тому в самому місті збереглося мало визначних пам'яток, але завдяки своєму клімату, зручності сухопутного і морського повідомлення Ізмір перетворився у великий діловий і туристичний центр. З пам'ятників бурхливої історії міста збереглися 13 колон із прекрасними капітелями – все, що залишилося від величезного римського форуму з відкритим двором і двох'ярусними критими галереями по периметрі. В часи Османської імперії це місце використовувалося як мусульманський цвинтар, тому серед колон зустрічаються залишки надгробків. По іронії історії тут же можна побачити кілька напівзруйнованих римських скульптур Нептуна, Церери і Діани-мисливиці. Центром міста вважається площа Конак з мечеттю Яхли (1754 р.), обробленою яскравою кахельною плиткою, і витонченою Вартовий вежею. У прилеглому Базарному кварталі збереглися стародавні караван-сараї Чакалоглу Хани і Кизларагаси Хани (XVIII в.), а також мечеті Хісар (1597 р.) і Шадірван (Кемералти, 1636 р.). На пагорбі Пагос піднімається візантійська міцність Кадіфекале ("оксамитна"), побудована на місці більш древніх оборонних споруджень, що були зведені на цьому ж місці ще егейцями. З музеїв заслуговує на відвідання Етнографічний музей із зібраннями предметів народної творчості і кустарних промислів, і Археологічний музей, де представлені унікальні археологічні знахідки з Західної Анатолії, що датуються періодом з VI ст. до н.е., предмети елліністичного, римського і візантійського періоду, а також унікальні знахідки з Ефесу (II ст. н. э.). Серед більш сучасних визначних пам'яток Ізміра необхідно відзначити Парк культури – місце проведення знаменитих щорічних міжнародних ярмарків, лазні Діани і всесвітньо відомі термальні джерела "Балчова" ("джерела Агамемнона"), на базі яких створений великий бальнеологічний центр, що дозволяє сполучити лікування з пляжним відпочинком і великою культурною програмою.

В околицях Ізміра лежить безліч унікальних історичних місць і сучасних морських курортів. У Кемальпаші знаходяться унікальний хетський барельєф "Еті Бабе" ("Батько хетів", XIII ст. до н.е.) і руїни Дівочого замка (Киз калесі), у якому в 1244 р. відбулося весілля дочки Фрідріха II і візантійського імператора Іоанна III. Від замка вціліло лише три поверхи спорудження, але його колишня могутність проглядається навіть у цих останках.11

У 110 км. від Ізміра, у мальовничій бухті Егейського моря, розташований Дидим , знаменитий своїм курортом Алтинів кум ("золоті піски") і одним з найбільш грандіозних пам'ятників античності – храмом Аполлона (VIII-IV ст. до н.е.), що вважалось священним місцем античного світу (поступався лише Артемисію в Ефесі і храму Гери на о. Самоз).

У древності від цього знаменитого храму до Мілету пролягала Священна дорога (VI ст. до н.е.), що закінчувалася алеєю зі статуй священнослужителів і сидячих левів (зараз знаходяться в Британському музеї) по обидва боки. Саме святилище було оточено портиком із двома рядами колон і оброблено мармуром з островів Егейського моря. Храм був прикрашений бюстами Аполлона, Зевса, Артеміди і Літо, а також капітелями, прикрашеними головами грифонів і биків, що поряд з головою Медузи були частиною фриза.

У 29 км від Ізміра лежить містечко Маніса , знамените завдяки своїм мечетям Улу Джамі (1376 р.) і Мурадійє Джамі (1586 р.). Недалеко від Маніси знаходиться ще один пам'ятник хетів – гігантське зображення гірського божества "Таш Сурет" ("кам'яна статуя").

У півтора годиннах їзди на північ від Ізміра лежить Бергама, у древності – величний Пергам, одне із самих знаменитих міст античного світу. Перші відомості про Пергам відносяться до IV ст. до н.е., однак на той час на цьому місці існували вже більш древні міста, що і послужили основою "перлини еллінського Середземномор'я". За свою історію місто було і скарбницею македонян, і столицею могутнього Пергамського царства, і римським форпостом в Азії, і резиденцією християнських єпископів.

Навколо акрополя, що піднімається на горі над містом, збереглися руїни знаменитої бібліотеки (II ст. до н.е.), театру на 10 тис. глядачів (IV-II ст. до н.е.) з унікальними акустичними характеристиками, корінфського храму Траяна (117-118 р. н.е.), доричного храму Афіни (III ст.), храму Діоніса (II ст. до н.е.) і руїни величезного мармурового вівтаря Зевса (II ст. до н.е.), що вважались одним із семи чудес світла. Сьогодні велика частина знахідок з Пергаму перевезена в спеціально побудований для них берлінський Пергамон-музей і там ретельно реконструйовані. В околицях можна оглянути руїни еллінського храму Гери (III-II ст. до н.е.), будинку гімнасія і терм, а також могутні руїни Червоного двору, спочатку побудованого як храм Серапіса (II ст. н.е.), а згодом переробленого у візантійську базиліку. Неподалік від акрополя збереглися руїни іншого відомого в античні часи пам'ятника – храму Асклепіону, присвяченого богу здоров'я і лікування Асклепію (Ескулапу). Від нього збереглися руїни пропілеї (вхідні ворота, II ст. н.е.), трохи піднятих з руїн колон, руїни бібліотеки і круглого храму, "священної дороги", а також окремі фрагменти терм. Храмовий театр міг умістити до 3500 глядачів, він використовується й у наші дні для показу спектаклів. Недалеко розташовані історичні скарби Мілета і Трої.

Руїни древнього Мілета лежать на пагорбі поблизу узбережжя Егейського моря. Як великий порт і важливий центр судноплавства, він був відомий вже в середині II тисячоріччя до н.е. У Мілеті народилися філософи Анаксімандр і Анаксімен, історик і географ Гекатей, архітектори Іннодам і Ісідор. В часи перського панування місто було знищене, тому що населення Мілета чинило завзятий опір завойовникам. Згодом місто було відновлено. Головною визначною пам'яткою Мілета є Театр, що розкинувся на високому пагорбі, (IV ст. до н.е.), розрахований на 25 тис. глядачів. Непогано збереглися південна Агора, Терми Фаустіни, Булевтерій (II ст. н.е.), фрагменти двох величезних статуй левів, що охороняли вхід у гавань, храм Аполлона Дельфійського і Стадіон (II ст. до н.е.), що вміщав 15 тис. глядачів. Неподалік від південної агори височіє мечеть Ільяс-Бея (XV ст.) – квадратний будинок з величезним куполом витонченої форми.