Курсовая работа: Управління активами і пасивами підприємства
4. Власний капітал засновників (учасників) створюваного підприємства вкладається в нього у формі статутного капіталу. Початковий розмір цього капіталу декларується статутом створюваного підприємства.
5. Особливості формування статутного капіталу нового підприємства визначаються організаційно-правовими формами його створення. Таке формування регулюється державою. Так, державні нормативно-правові акти регламентують мінімальний розмір статутного капіталу підприємств, то створюються у формі відкритого акціонерного товариства й товариства з обмеженою відповідальністю. Щодо корпоративних підприємств, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, регламентується також порядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакету акцій його засновниками, мінімальний обсяг придбання акцій усіма акціонерами протягом передбаченого терміну відкритої підписки та деякі інші аспекти первинного формування капіталу.
6. Можливості та коло джерел залучення позикового капіталу на стадії створення підприємства вкрай обмежені. Хоча вважається, що хороша підприємницька ідея обов'язково отримає своє фінансування, це явне перебільшення (особливо в умовах економіки перехідного типу). Сучасна практика свідчить, шо фінансування нового бізнесу кредиторами є досить складним, а іноді і важко- вирішуваним завданням. При цьому на початковій стадії формування капіталу підприємства до його створення не може бути залучено такі позикові джерела, як емісія облігацій. податковий кредит та деякі інші.
7. Формування капіталу створюваного підприємства за рахунок зовнішніх джерел потребує, як правило, підготовки спеціального документа — бізнес-плану. Бізнес-план — це основний документ, який визначає необхідність створення нового підприємства й у якому в загальноприйнятій послідовності розділів викладені основні характеристики та прогнозовані фінансові показники новостворюваного підприємства. У бізнес-плані відбиваються, як правило, такі основні показники: загальна потреба в стартовому капіталі, необхідному для початку функціонування підприємства; схема фінансування нового бізнесу, пропонована його засновниками; очікувані строки повернення вкладеного капіталу інвесторам (кредиторам) та ін.
8. Для підготовки бізнес-плану засновники створюваного підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу. Ці витрати пов'язані з оплатою праці розробників бізнес-плану і фінансуванням пов'язаних із цим досліджень. Передстартові витрати капіталу в суму статутного капіталу створюваного підприємства зазвичай не включаються.
9. Ризики, пов'язані з формуванням (і подальшим використанням) капіталу створюваного підприємства, характеризуються досить високим рівнем. Це зумовлює відповідно високий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається на стадії створення підприємства. [11,c. 289-291]
3.2 Управління власним капіталом підприємства
На діючому підприємстві власний капітал має певні основні форми (рисунок 3.1.)
Рисунок 3.1 Форми функціонування власного капіталу підприємства
1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.
2. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).
3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.
1. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.
5. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.
Управління власним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами (таблиця 3.1.).
Таблиця 3.1. Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства [2]
Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами:
1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.
2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.
3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.
4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.
5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.
6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
Ефективне використання в?