Курсовая работа: Валютний ринок та його регулювання

депозитні операції;

операції з цінними паперами;

лізингові операції;

форфейтингові операції;

факторингові.

Міжнародні розрахунки:

міжнародний банківський переказ;

передоплата;

підтверджений безвідзивний акредитив;

відкритий банківський рахунок;

консигнація.

Інші операції:

трастові операції;

консультаційно-інформаційні операції;

спільна діяльність;

страхові операції;

управління грошовими коштами та іншим майном;

угоди про переуступку права вимоги;

операції з монетарними металами: купівля і продаж ( в тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.

Успішний розвиток валютного ринку можливо за умов вільного купівлі-продажу валюти. Валютні операції здійснюються з метою: продати іноземну валюту чи придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.; запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют; отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют. На валютному ринку здійснюються торгові та неторгові операції, операції по розміщенню та залученню валютних коштів, міжнародні розрахунки та інші операції.

РОЗДІЛ ІІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ ТА ЙОГО СУЧАСНИЙ СТАН

2.1 Нормативно-правове регулювання валютного ринку

Метою правового регулювання валютних операцій є забезпечення законності і правопорядку з дотриманням публічного інтересу і приватних інтересів суб'єктів господарської діяльності. Аналіз законодавства і практики його застосування не дає підстав казати про встановлення на сьогодні режиму правопорядку в цій сфері. Розв'язання існуючої проблеми потребує насамперед чіткого визначення і закріплення в законі базових понять, без юридично коректного розуміння яких неможливо досягти оптимізації правового регулювання всього комплексу різноманітних валютних операцій суб'єктів господарювання.

Валютні операції визначаються як здійснення руху валютних цінностей суб'єктами таких операцій (як правило, на підставі угод, нормативно-правових або індивідуально-правових актів), з переходом права власності на валютні цінності та/або переміщенням валютних цінностей через кордон України. Пропонується замість застосованого в діючому законодавстві терміну "вивезення, переказування, пересилання валютних цінностей через кордон України" застосовувати загальний і всеохоплюючий термін "переміщення валютних цінностей через кордон України".

Характеризуючи загальні особливості здійснення валютних операцій, можна класифіцирувати правомірні (легальні) валютні операцій за способом надання їм державою ознаки правомірності, де слід відокремлювати легітимні (здійснювані на підставі закону) та легітимізовані (здійснювані на підставі ліцензій).

Суб'єктами валютних операцій є платники (у разі операцій з грошовими коштами у безготівковій або готівковій формі) або інші особи, що відчужують валютні цінності, та отримувачі (набувачі) таких цінностей або особи, що здійснюють переміщення валютних цінностей через кордон без їх відчуження.

Валютне регулювання – це державна регламентація валютних операцій та державний вплив на них економічними методами з метою забезпечення економічної стабільності суспільства і держави та створення сприятливих умов зовнішньоекономічної діяльності. Валютний контроль – система організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства при здійсненні ними валютних операцій.

Необхідно розрізняти терміни "розрахунок" і "платіж" з урахуванням того, що платежем є розрахунок у грошовій формі, а розрахунок передбачає компенсацію в будь-якій не забороненій законом і прийнятній для іншої сторони угоди формі певного блага (товарів, робіт, послуг тощо). Ця відмінність потребує врахування у нормотворчості. Пропонується закріпити в Законі "Про валютне регулювання" норму про здійснення без індивідуальної ліцензії "розрахунків (у т.ч. платежів та розрахунків векселями) в іноземній валюті за товари (роботи, послуги), права інтелектуальної власності та інші майнові права (придбання прав) та інших платежів на виконання майнових зобов’язань перед нерезидентами, котрі не суперечать законам України, у т.ч. перерахування за межі України відсотків за отримані від нерезидентів кредити, платежів на виконання зобов’язань перед нерезидентами за поруками і гарантіями".

Викликає практичні труднощі неврегульованість статусу гривні у зовнішньоекономічних розрахунках, яка пов'язана з існуючим протиріччям між Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі – Декрет). Останній всупереч Декрету виводить з площини неправомірності використання суб'єктами господарювання гривні у зовнішньоекономічних розрахунках, що вимагає його приведення у відповідність до акту вищої юридичної сили.

На підставі аналізу валютного законодавства, можна зробити висновок про правомірність використання при розрахунках з нерезидентами будь-якої іноземної валюти, прийнятної для сторін договору. У разі здійснення валютної операції без необхідної, відповідно до Декрету, індивідуальної ліцензії, відповідальність несуть обидві сторони операції, незалежно від того, що договором обов'язок отримання ліцензії може бути покладено на одну з них. Якщо ж за Декретом валютну операцію може бути здійснено особою без ліцензії, це означає її правомірність і для іншої сторони.

Особливості правового регулювання валютних відносин.