Ми живемо в новому столітті. Відомі діячі XIX ст. поклали величезні надії на майбутнє. Так, наука швидко стрибнула дуже далеко, але таких воєн, які були в XX ст., не знала жодна епоха. Людина освоїла космос, але знайшовши найстрашніше – хімічну і біологічну зброю, атомну бомбу, будує міста, аеродроми, заводи, склади боєприпасів, вирубує лісу, знищує ріки… Невже в новому сторіччі ми будемо жити в кам'яних джунглях.

Досить далеко в історію відійшли ті часи, коли екологія була виділена як наука. Ця наука досить цікава та займається вивченням досить значного кола питань, які стосуються як ботаніки так і біології взагалі. Отже, досить цікавим питанням для вивчення є питання вивчення впливу вологості на рослинні організми. Наша планета насичена рослинами, вони пристосувалися до різних умов середовищ. Особливо цікаву групу рослин становлять ксерофіти – рослини, які пристосувались до існування в посушливих умовах. Досить поширеними ксерофітами серед штучної флори є сукуленти, які представлені досить значною кількістю видів.

Наша курсова робота присвячена розгляду видів ксерофітів та сукулентів штучної флори, їх особливостям будови та розмноження. Особливу увагу ми приділяємо в своїй роботі розгляду представників штучної флори, які використовуються в озелененні наших приміщень.

Ксерефіти – це екологічна група рослин. Сукуленти – група видів багаторічних ксерофітних рослин, здатних накопичувати воду в сильно розвитий спеціалізованій тканині – водоносній паренхімі (до 2–3 т). Водозапасаюча тканина в рослин може розташовуватися в листах, стеблі, підземних органах.

Відповідно, виділяє листові сукуленти (алоє, очітки-седуми і т.д.), стеблові (кактуси, молочаї, стапелії) і кореневі (молочаї).

Тут важливо відзначити, що багато видів одночасно мають сукулентні листки і стебло, чи стебло і корінь. Тому вищенаведений розподіл дуже умовно.

У кімнатних умовах вирощують сукуленти найрізноманітніших видів, з різними формами листів і стебел. Ксерофіти – світлолюбні і теплолюбні рослини, з підвищеною стійкістю до високих температур. Вони дуже мало витрачають води і дуже повільно ростуть. Існує закономірність: чим сильніше виражена ксерофітність, тим рідше варто поливати цю рослину.

Завдання нашої роботи полягає у вирішення декількох питань, а саме:

1) з`ясувати особливості природної флори ксерофітів;

2) охарактеризувати особливості штучно створеної ксерофітної флори;

3) навести морфолого-біологічну характеристику ксерофітних рослин;

4) навести опис найбільш поширених видів штучної ксерофітної флори.

При виконанні роботи були використані наступні методи дослідження: порівняння, аналіз літературних джерел, опис найбільш поширених видів штучної ксерофітної флори.

1 . Загальна характеристика ксерофітних рослин. морфолого-біологічна характеристика ксерофітних рослин

Морфологія – розділ ботаніки, що вивчає закономірності будови і формоутворення в рослин.

За морфологічною будовою ксерофіти в цілому не відрізняються від інших вищих рослин, мають як і вони, корені, стебла, листки, квітки, плоди. Але кожна така структура має визначені особливості, що робить ксерофітні та сукулентні рослини цікавими для вивчення, як для ботаніка, так і для еколога. Розглянемо ці особливості.

Корені. Ми уже визначили, що найчастіше коренева система мичкувата чи поверхнева. Але є види, що у процесі еволюції «придбали» величезні ріпчасті чи схожі на бульби корені. Вони дуже допомагають листку та стеблу зберігати воду.

Стебла. Існує листові і стеблові сукуленти, причому вважається, що стеблових значно менше, ніж листових. Крім представників родини кактусових, до стеблових сукулентів належать рослини із родини Молочайних і інших. Стебла в них зелені і виконують функцію листка.

Мало сказати, що ці стебла дуже різноманітні за формою. Як приклад, розглянемо сукуленти із родини Молочайних. Листки їх або скорочені до лусочок, або несукулентні і швидко обпадають у посушливу погоду. Багато з них деревовидні рослини з 3–4–5 гранними стеблами висотою до 20 мм, наприклад Молочай капарисовий, Молочай прибережний, Молочай вузькоголчастий – має фантастичний вигляд: зовні нагадує купку гострих колючок, нанизаних одна на одну.

Тобто варто сказати, що функцію листів виконують стебла, вони запасають і довгий час зберігають Н₂ О.

Листки. Майже білі, блакитнувато-зелені, сіро-зелені, червоно-зелені, червоні і коричневі листки родини толстянкові вражають і не залишають без уваги. Але краса лиш для нас, а для рослин усі ці кольори захисні. Листки також можуть мати густе опушення. В окремих видів воно дуже липке, там накопичується пісок і сміття, що також захищає рослину від сонця. Агави взагалі сховали свої листки в довгу щільну трубку. І тільки тоді, коли молодий листок досягає майже максимальної довжини, він відокремлюється від цієї трубки.

За формою листки сукулентів можуть бути вузьколінійні, схожі на хвоїнки, до кулястих. За розміром листки теж різноманітні – від маленьких лускоподібних, 3–4 мм довжиною, до величезних, довжиною 1,5–2 м твердих мечоподібних листків у агав і фуркрей. Деякі листки потовщені в нижній частині й утворюють наземну цибулину, м'ясисті лусочки якої запасають вологу. Але на відміну від цибулини ріпчастої ці лусочки значно товщі і мають зелене забарвлення.

Квітки і плоди. Дуже захищені в ксерофітних рослин квітки і плоди. Узагалі ж кожна жива істота, і рослина теж, повинне давати потомство. А в тих умовах, у яких ростуть ксерофіти, особливо важко зацвісти, утворити насіння і зберегти його неушкодженим. Щоб переконати вас у цьому, приведемо такий приклад. Учені підрахували, що розповсюджені в штаті Аризона (США) кактус карнегія гігантська, за своє життя – 100–150 років дає в середньому 4*10⁷ штук насінь. А зберігається і доживає до репродуктивного періоду (тобто до періоду цвітіння), що починається, коли рослині виповнюється 30 років, тільки 0,1% від усієї кількості.

А самі квітки? У багатьох ксерофітів вони розкриваються тільки вночі. А от рослини родини портулакові – талінум і анакампсерос – обманюють майже усіх. Працівники ботанічного саду імені академіка Фоміна КНУ розповідають дуже цікаву історію: «Ми коли тільки починали працювати с. цими рослинами, не один раз дивувалися. Ранком прийдеш – на рослині бутон, що готуватися розкритися от-от, увечері подивишся – бутон усе ще закритий. А через день-два уже всіх пелюстків відпали. А де ж квітка? І тільки через якийсь час ми змогли спостерігати цвітіння талінумов і анакампсеросів. Виявилося, їхні квітки розкривалися тільки 2–3 години – у 14–16 годин дня. Деякі види вирощують у кімнатних умовах. У більшості випадків, – це невеликі рослини з 4-гранним зеленим стеблом. Але от на нижній частині стебла з'являється зелений, дисковидний смішний бутон на досить довгій квітконіжці. Він росте й в один чудесний день розкривається. Але що ми бачимо? Ніяких тонких, ніжних і напівпрозорих пелюстків, ніяких жовтих тичинок і гнучкої маточки. Квітка – шкіряста п`ятикутна зірка сірчасто-жовтого кольору з неправильними темно-коричневими плямами; чи яскраво червоні квітки, теж розташовані в основі стебла.

Цю тему можна продовжувати довго говорити, але визначене представлення про ксерофітні рослини вже одержали. А далі докладніше про деякі з них.

2 . Ксерофітні рослини штучної флори

2.1 Сукуленти як типові представники штучної ксерофітної флори

Кожен з вас може створити у своїй квартирі, холі, на чи балконі в зимовому саду прекрасний куточок природи, вирощуючи не тільки квітучі, але й екзотичні декоративні рослини.

В.В. Воронцов [3] не тільки докладно розповідає про кожне з 200 рослин, але і дає конкретні рекомендації з щодо їх розміщення, правильного поливу і підкормки.

Автор розглядає таке питання, як у кімнатних умовах вирощувати сукуленти найрізноманітніших видів, з різними формами листів і стебел; як широко використовуються сукуленти як декоративні рослини, що не вимагають особливого догляду; розміщення восени й узимку в квартирі.

На Україні сукулентні рослини в більшій мері вирощують на підвіконнях, по одному й у композиціях, збирають колекції. У книзі [4] автори В. Гапон, член Міжнародної організації по вивченню сукулентних рослин (IOS), головний редактор журналу «Кактус-клуб», і Н. Щелкунова, секретар того ж журналу, пояснюють багато суперечливих питань по вирощуванню сукулентів і дають практичні рекомендації тим, хто любить ці рослини. Автори пояснюють, що сукуленти – поняття, що ніяк не відноситься до систематики рослин; це не клас, не родина, це «неформальне об'єднання» рослин, подібне до дерев, трав.

Семенова Д.В. [5] дає коротку характеристику основним родинам; їх практичне використання, описує найбільш розповсюджені і сукулетні рослини, які часто зустрічаються.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--