План

Вступ.Науково-лінгвістичнідослідження мови художньої літератури.

І. Основна частина. Індивідуальний стиль Олеся Гончара як авторська своєрідність використання мовних засобів художньої літератури.

1.1 Теоретичні відомості з дослідження відокремлених конструкцій на матеріалі художніх текстів.

1.2 Самобутність стилю письменника у авторському використанні мовних засобів для зображення дійсності.

1.3 Мова художніх творів О.Гончара – засіб розкриття змісту творів письменника.

1.4 Застосування напівпредикативних конструкцій у романі «Собор» О. Гончара.

1.5 Роль відокремлених членів речення утворах Гончара Олеся Тадейовича «Людина і зброя» та «Твоя зоря».

1.6 Інверсія у новелі письменника «За мить щастя».

Висновки

Вступ . Науково-лінгвістичні основи дослідження мови художньої літератури

Особливе місце в системі стилів національної мови належить художньому стилю, який вирізняється специфічною мовною організацією. Лінгвістичне дослідження мови художньої літератури передбачає розгляд питань, пов'язаних з визначенням понять: індивідуальний стиль письменника, текст, контекст, контекстуальна реалізація мовних одиниць, емоційність.

Посилення інтересу науковців до проблем лінгвістики тексту зумовлює необхідність розгляду питань, пов'язаних з функціями і текстотворчими можливостями напівпредикативних конструкцій у художніх текстах. Варто зазначити, що проблема художнього мовлення є однією з актуальних проблем філологічної науки - Як літературознавства, так і мовознавства. Враховуючи, що будівельним матеріалом літератури, її першоелементом є мова, природно будувати вивчення образних засобів літератури на власне лінгвістичному грунті.

У сучасній лінгвістиці можна виділити наступні аспекти дослідження інверсії: структурний і функціональний. Питання функціонування відокремлених мовних конструкцій у текстах присвячені роботи О.О. Потебні, С. Х. Чавдарова, І. Р. Вихованця, К. Ф. Шульжука, А. П. Грищенка, Н. В. Гуйванюк, С. П. Бевзенко, Н. М. Сологуб, Мельничук О. С. та ін.

Однак багатоплановість об'єкта дослідження (відокремлених членів речення), а також багатожанрові сфери функціонування зумовлює можливість і необхідність подальшого дослідження цієї проблеми.

Мова і стиль художніх творів Олеся Гончара були предметом дослідження М. І. Братан, В. М. Галич, І. С. Гнатюк, С. І. Головащука, М. Т. Демського, О. М. Демської, Г. М. Колесника, Н. А. Москаленко, Ю. Ф. Прадіда, Н. М. Сологуб, І. Р. Семенчука, О. А. Стішова та інших.

Актуальність теми дослідження визначається:

1) значимістю художнього слова та провідною роллю Олеся Гончара в розвиткові української літературної мови XXстоліття;

2) потребою подальшого вивчення функціональних властивостей напівпредикативних конструкцій у тих чи інших мовленнєвих умовах, зокрема в художніх текстах;

3) необхідністю структурного аналізу відокремлених конструкцій та їх функціонального навантаження в художньому мовлення.

Метою мого дослідження є вивчення особливостей функціонування:

– вивчення особливостей функціонування загально мовних та індивідуально-авторських напівпредикативних конструкцій у художніх творах О. Гончара;

– ознайомлення з індивідуальними рисами творчої манери письменника, визначення стилістичного ефекту вставних конструкцій у художніх творах письменника.

Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань:

а) виявити відокремлені конструкції у художніх творах Олеся Гончара;

б) розглянути специфіку художнього тексту;

в) дослідити і описати особливості використання відокремлених членів речення і їх смислове навантаження в контексті.

г) визначити стилістичний ефект напівпредикативних конструкцій у художніх текстах.

Предметом дослідження є синтаксичні конструкції, що функціонують у художніх творах Олеся Гончара [ Гончар О. Т. Твори: В 7-и т. – К.: Дніпро,1987. –7 т.]

І. Основна частина

Індивідуальний стиль Олеся Гончара як авторська своєрідність використання мовних засобів художньої літератури

1.1 Теоретичні відомості з дослідження відокремлених конструкцій на матеріалі художніх текстів

Відокремлені другорядні члени речення вивчали ще М. Греч, О. Востоков, Ф. Буслаєв. Вони трактували відокремлені звороти як скорочені підрядні речення. О. Потебня обґрунтовано критикував такий підхід. Він зазначав, що термін «скорочене підрядне речення» збов’язаний своїм походженням помилковій теорії, що якщо логічному судженню відповідає не речення, член речення»

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--