Курсовая работа: Виховання національної свідомості молодших школярів

Кожен із розглянутих напрямів виховання має відносну самостійність, однак усі вони тісно взаємозв'язані, доповнюють один другого і утворюють єдину, цілісну систему національного виховання, спрямовану на формування системи національних цінностей громадянина України.

1.3 Можливості народознавства у формуванні системи загальнолюдських цінностей у школярів

Проблема виховання цінностей у школярів складна і багатопланова, її моральні та етичні аспекти розглядались як у філософській, так і психолого-педагогічній літературі. Філософи вважають ціннісне ставлення до людини важливою передумовою активності особистості в соціальній та культурній творчості. З позицій пріоритету гуманістичних цінностей розглядають духовне оновлення сучасного суспільства інші вчені..

Соціальні реалії, що склалися нині, вимагають нових підходів до проблем гуманістичного виховання особистості. Це зумовлено змінами суспільної свідомості у зв'язку з визнанням людини як найвищої цінності. Практика гуманістичного виховання молоді характеризується суперечностями, спричиненими недоліками суспільного розвитку, негативними рисами поведінки дорослих [1].

Актуальність наукової розробки та практичної апробації програми виховання цінностей засобами народознавства пов'язана з необхідністю врахування особливостей школярів, зумовлених соціально-психологічними характеристиками сучасної сім'ї, тенденціями до істотного відхилення в поведінці, втрати віри в дорослих байдужості до громадських справ і піклування про оточуючих. Соціальна ситуація, пов'язана з розвитком Української державності, надає важливого значення новій філософії виховання, визнає виняткову роль у гуманістичному вихованні національних традицій, цінностей, ідеалів українського народу, зумовлених історичними та нинішніми економічними умовами. Нова гуманістична філософія виховання і недостатньо враховує основи народної педагогіки, яка сприяє збагаченню духовності молодої людини.

Моральне виховання в умовах відродження національної школи буде продуктивним за умов, якщо воно ґрунтується на національних виховних ідеалах, формуватиме національну самосвідомість, розвиватиме розуміння того, що працьовитість, гуманність, доброта, щирість є найхарактернішими рисами українського народу. Народознавство — саме той засіб, за допомогою якого можна виховувати ті кращі моральні риси, що формуються на гуманістичних засадах у різноманітній позакласній роботі.

Ціннісне ставлення до людини, як і інші моральні цінності, не можна виховувати ізольовано, відірвано від загальних культурних надбань народу. Оскільки основою будь якої культури є повага до особистості людини, а також моральні закони і принципи, то одне із головних завдань позакласної народознавчої роботи полягає у відродженні у свідомості людей правильного розуміння фундаментального поняття — «народна культура», у відновленні його первинного змісту. Культура кожного народу, зокрема українського, включає, окрім матеріальної, духовну: народну творчість, народну мораль, національні традиції, звичаї, обряди, народні знання про різні сфери життя. Народна культура відображає цілісний культурно-історичний шлях народу, зміст і дух його життя. Школа має прагнути, щоб кожен учень оволодів національною культурою, гуманістичними традиціями пошани до людини та її гідності [16].

У повсякденному житті сьогодні нерідко спостерігається неусвідомлене перенесення захоплення підлітків західною культурою, оцінити яку повною мірою вони не здатні, бо бракує художніх смаків і уподобань. Наслідком є заперечення справжніх досягнень національної культури. Втрата національного коріння формує бездуховність та антипатріотизм. Значна кількість підлітків віддає перевагу західним зразкам у всіх сферах життя та діяльності. Це підтверджують результати досліджень.

Вибір чужої національності свідчить про те, що підлітки не усвідомлюють своєї етнічної належності. Відтак одним із найважливіших педагогічних завдань є формування почуття належності до своєї національної культури, виховання національної гордості.

Пізнавальні та емоційні компоненти, що характеризують ставлення людини до культурних цінностей, вимагають не лише вивчення їх, а й організації спеціальних умов для їхнього ефективного виховного впливу. Основним ядром, навколо якого відбуваються зміни у численні учнів підліткового віку, є утворення понять. Це положення має велике значення для формування в них поняття «національна культура» і компонентів, що до нього входять, оскільки вони допомагають особистості адекватно засвоїти культурний досвід нації, який історично склався, а також її традиції. Серед опитаних школярів [див. 8] 42% учнів 6-го класу не володіють цими поняттями, 42% виділяють у ньому 3—5 компонентів (пісні, танці, ігри, костюми тощо). Поняття «національна культура» не сформовано в 9% учнів 8-го класу; 53%) виділяють у ньому 3—7 компонентів (танці, пісні, традиції, звичаї і обряди, свята, музика тощо). Отримані дані свідчать про не досить повне засвоєння поняття «національна культура», отже, при організації позакласної народознавчої навчально-виховної роботи на це слід звертати особливу увагу.

Як компоненти національної культури, що виражають специфіку психологічного складу нації, в яких відображено умови життя і побуту, виділено народні казки, легенди, перекази, прислів'я та приказки, пісні і танці, музичні інструменти, ігри, художні промисли, традиції, звичаї та обряди. Саме ці компоненти найбільш привабливі і доступні для засвоєння підлітками, бо відповідають психічним особливостям дітей цього віку: вони характеризуються емоційною насиченістю і здатні активізувати пізнавальну сферу особистості.

Серцевиною української народної системи виховання є ідеал гуманної людини. Народна етика вимагає морального ставлення не лише до людини, суспільства, а й до живої і неживої природи. Учні захоплюються етноетикою, яка віками утверджувала красу і благородство людських взаємин, дотримання принципів, вимог народного права, правил і норм подружнього, побратимського і товариського життя, вірності.

Народна естетика якнайтісніше пов'язана з народною мораллю. Наш народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами гармонії, краси і добра.

У народних громадах, товариствах, інших об'єднаннях, у суспільстві в цілому завжди панувала народна мораль, яка в свідомості народу мала статус і значення закону життя, діяльності і поведінки. Тому у виховній роботі педагогу слід домогтися глибокого усвідомлення учнями того, що звичаєве право ґрунтується на національних і загальнолюдських моральних ідеях, нормах і правилах.

Сьогодні очевидним є те, що без засвоєння учнями цінностей національної культури не можна виховати повноцінне покоління, яке було б здатне побудувати демократичне, гуманне суспільство. Виховний потенціал народознавчої роботи містить високоефективні ідеї, принципи та методи, доступні та емоційно насичені засоби, прийоми та форми роботи з учнями. Залучаючи школярів до народознавчої діяльності в позакласній роботі, слід наповнити її гуманістичним змістом. Проведенню її завжди передує пізнавальна діяльність учнів, завдяки якій вони дізнаються про гуманістичну суть традицій та життя украї