Курсовая работа: Використання дидактичних ігор та ігрових прийомів у роботі по збагаченню, уточненню та активізації словника у дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мови ІІ рівня, обумовленим моторною алалією

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ ПО ЗБАГАЧЕННЮ, УТОЧНЕННЮ ТА АКТИВІЗАЦІЇ СЛОВНИКА ДІТЕЙ, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА ЗНМ ІІ РІВНЯ, ОБУМОВЛЕНИЙ МОТОРНОЮ АЛАЛІЄЮ

1.1 Сучасний стан проблеми моторної алалії

Порушення мови, якщо вони настають у дорослої людини, швидко звертають на себе увагу і розглядаються оточуючими, як патологія. Якщо ж порушується мовний процес у дитини, то прояснення дефектів звичайно відбувається з запізненням. Це зрозуміло, тому що розвиток мови дитини триває і батькам незрозуміло, де норма, а де патологія, де є допустимий кордон у запізненні мовного розвитку і чим погрожує це запізнення. Приблизно та сама думка склалася і у науці. Широке вивчення такого явища, як афазія у дорослих, почалося вже у ХІХ сторіччі, тоді як алалії у дітей систематично стали досліджуватися лише у наш час, особливо у період після війни. У зв’язку з цим слід відмітити, що анатомо-фізіологічна схема алалій звичайно розглядається як цілком відповідна схемі афазій, тоді як заздалегідь очевидно, що порушення функції зовсім не одне і те ж, що і порушене формування аналогічної функції у розвитку. Природа, методи лікування і прогноз мовних порушень у дітей зараз у багато чому залишаються неясні. Лише за останні роки стали створюватися спеціалізовані мовні дитячі заклади-стаціонари, групи при дитячих садках, а також школи для усунення мовних дефектів. Матеріал повинен був лягти в основу наукової систематизації фактів та методів роботи по нормалізації мовного процесу у дитячому віці. Успіх цієї роботи у багато чому залежить від наукового підходу до самої природи явища. Немає такої науки, яка б претендувала б на одноособове право вивчення мовних та мовленевих процесів. У цьому треба рахуватися з фактами, здобутими у різних дисциплінах - лінгвістиці, фізіології, психології, неврології, психіатрії, педагогіці і т.п. Вірогідно, співдружність цих наук на ґрунті практичної дитячої установи слід визнати найефективнішим підходом до дослідження поставленої комплексної проблеми. (16)

У роботах різних авторів виявлені особливості мовного розвитку і структури дефекту при алалії на основі застосування різних критеріїв: фізіологічних, клінічних, психологічних, лінгвістичних, психолінгвістичних та інших.

Як пише Н.И. Жинкін, у ряді наук сучасний підхід до аналізу явищ може бути, як реалізація принципу ієрархії. Складний предмет дослідження, яким є, наприклад, мова, не зводиться до механічного агрегату простих елементів, а розглядається як структура взаємопов’язаних компонентів різних рівнів формування та функціонування. Так як до цієї пори різні суміжні науки, які вивчають складні явища мови, йшли розрізнено, і, так би мовити, особняком, то ієрархічні рівні одного наукового аспекту не співпадали з рівнями іншого наукового аспекту. Це, звісно, утрудняло спільну працю представників різних дисциплін і гальмувало застосування теорії на практиці. У мовознавстві звично враховуються слідуючі ієрархічні рівні мови - диференціальні ознаки фонем, фонеми (як пучок цих ознак), морфеми, слова або словоформи (як структура морфем), речення (як синтаксична структура зв’язку слів) . Окрім цього, доцільно визначити рівень складоподілу, у котрому склад розглядається як реалізатор одиниць попередніх рівнів. Послідовність складів утворює просодію - складовий ряд, який розчленує на складові відрізки мови. При мовознавському підході залишаються у стороні від загальної системи рівневих біодиниць мови власне мовні процеси, такі, як прийом, генерація мови і її розуміння, хоч розрізняється активний і пасивний словник. Генерація ж одиниць язика розглядається скоріш як метод наукового (математичного) опису, але не як процес породження мови людиною.

У невропатологічному підході, до якого близько примикає психолінгвістичний, ієрархія рівнів виглядає інакше. Перед усім відокремлюється рефлекторне коло циклу самоврегулювання, куди входить прийом та генерація мови, зв’язані потоками кінестезичної інформації, які йдуть від великих областей речової ефекторики. Це кільце, як цілісна система, реалізується на різних нервових рівнях - рецепторному, провідниковому, рівні довгастого мозку, підкорки і у різних полях кори півкуль. Стоїть питання, можливо чи ні накласти мовознавську ієрархію мови на неврологічну ієрархію мови. Вірогідно, відповідь повинна бути ствердною, тому що ніхто не сумнівається у реальності звуків мови, слів, морфем та речень, також як і нервових фаз мовного процесу.(16)

У наш час вже описані різні форми алалії, розроблена методика логопедичного впливу при різних формах алалії.

Успіхи у вивченні алалії в роботах новітнього періоду досягнуті завдяки тому, що дослідники у своїй діяльності широко спираються на методологію комплексного синдромального підходу до аналізу дефекта. Домінуючим при цьому являється психолінгвістичний аспект вивчення, представлений у роботах Е.Ф.Соботович, В.А.Ковшикова, Б.М. Гриншпуна та інших дослідників. Далеко не не всі проблеми алалії на цю пору є розкритими. Але на відміну від попередніх періодів, коли, за словами В.К.Орфінскої, спірних питань та розходжень між дослідниками алалії було більш, ніж спільноприйнятих положень, на сучасному етапі розвитку логопедії наявно більш спільного у поглядах на алалію, більш прийнятих точок зору, ніж розбіжностей у поглядах. Спільне проявляється у основних, принципіальних установках на розуміння дефекту, його механізму, шляхів подолання. (10).

Алалія неоднорідна за своїми механізмами, проявами, та ступеню виваженості мовного недорозвитку. На основі обраного підходу до її вивчення та розходжень, у картині алалії, дослідники називають декілька різновидів порушень.

У зв’язку з цим, що у основу розрізнення форм покладені різні критерії, наявні різні класифікації алалій. Так, Лібманн(1925), виділив наступні форми алалій: моторну слухонімоту, сенсорну слухонімоту, сенсомоторну слухонімоту, перехідну між слухонімотою та тяжким косноязиччям.

Р.Є.Левіна( 1951) пропонує психологічну класифікацію порушення, виділяючи групи дітей з неповноцінним слуховим (фонематичним) сприйняттям, з порушенням зорового (предметного) сприйняття и порушенням психічної активності.

В.К. Орфінська (1963) розробила лінгвістичну класифікацію, виділяючи по ведучому типу порушення мовних систем 10 форм алалій з первісним або вторинним порушенням мовних систем: 4 форми моторної, 4 форми сенсорної недостачі та 2 форми, пов’язані з рухово-зоровими розладами, які лежать у основі недорозвитку мови.

М.Зєєман (1962) розподіляє центральні розлади мови (дисфазії) дитячого віку на експресивні дисфатичні порушення з типовими ознаками моторної афазії, аграфії, алексії, зі збереженим розумінням, і рецептивні дисфатичні порушення, сходні зовні з сенсорної афазією.

За Ковшиковим (1985) зустрічаються імпресивні (сенсорні) та експресивні(моторні) форми алалії. Під експресивною формою розуміється мовне порушення, яке характеризується порушенням засвоєння мовних одиниць та правил їхнього функціонування, що проявляється у неможливості граматичних, лексичних і фонематичних операцій з відносній збереженості смислових та артикуляторних операцій.

Є.Ф.Соботович (1985), аналізуючи порушення з врахуванням психолінгвістичної структури і механізмів мовної діяльності, виділяє алалії: з переважаючими порушеннями засвоєння парадигматичної або синтагматичної систем мови. При моторній алалії, за думкою Є.Ф.Соботович, відмічається порушення оволодіння знаковою формою мови (правилами сполучення та використання знаків у процесі породження мови).(10)

Згідно з визначенням сучасних дослідників, моторна алалія - це системний недорозвиток експресивної мови центрального органічного характеру, обумовлене не сформованістю мовних операцій процесу породження висловлень при відносному збереженні смислових та сенсомоторних операцій.

Прихильники даної концепції пояснюють мовну несформованість моторною недостатністю (Р.Коен, Г.Гутцман, Р.А.Белова-Давід, Н.Н.Трангоут, Ф.К.Орфінська та інші). Більшість авторів зв’язують алалію з кінестетичною або кінетичною апраксією і виділяють у зв’язку з цим еферентну та аферентну форми.

При аферентній алалії механізм порушення мови зводиться до кінестетичної апраксії, при еферентній - до кінетичної апраксії (по аналогії з афазією).

У світлі сучасних уявлень про мову як про багаторівневу діяльність моторні концепції викликають окремі суперечності. Апраксією можливо пояснити різного роду артикуляційні розлади (порушення звуковимови, звукослогової структури слова). Однак мовні порушення, які є ведучими при алалії, не можуть бути пояснені моторною недостатністю. Окрім того, і моторна недостатність відмічається тільки у половини дітей з алалією.

Згідно психологічних концепцій, механізм моторної алалії складають порушення психічних процесів (мислення, пам’яті), а також співвідносили окремих етапів мовної діяльності.

І.Т.Власенко, В.В.Юртайкін (1981) підкреслюють, що виявляється дисоціація між структурними компонентами, які складають мовну діяльність таких дітей: у одних має місце не сформованість установок мети при збереженні операційних можливостей, у інших - недоліки в операційній ланці діяльності при наявності достатньо стійкої мотивації. Страждає і контролююча ланка над виконавчою діяльністю; немає можливості порівняння результатів з вихідними установками.

Сучасний психолінгвістичний підхід знайшов своє відображення у язикових концепціях (Є.Ф.Соботович, В.А.Ковшиков, Б.М.Гриншпун, В.К.Воробйова та інші)

В.А.Ковшиков вважає, що ядром порушення при цій формі алалії є не сформованість мовних операцій виробництва висловлювання (лексичних, граматичних, фонетичних) при відносному збереженні смислового та моторного рівней породження висловлювань. Це дає основу інтерпретувати алалію як переважно мовне порушення. При моторній алалії може відмічатися і порушення внутрішнього програмування (глибинних синтаксичних структур) у сполученні з не сформованістю відбору слів, словосполучень, з не сформованістю мовних дій по побудові фраз та тексту.

Є.Ф.Соботович (1985) відмічає, що основним при моторній алалії є порушення оволодіння знаковою формою мови, тобто правилами сполучення та використання знаків у процесі породження мови. У дітей не формуються операції програмування, відбору, синтезу мовного матеріалу у процесі породження висловлювання; можуть бути несформованими як операції відбору, так і операції комбінування, внаслідок чого виявлять порушеним мовленеве (і мовне) оформлення висловлювання. Порушуються усі аспекти лексико-граматичного структурування: вибір слів та порядок їхнього розташування, граматичне маркірування та звукове оформлення висловлювання. У цілому це може бути охарактеризоване як не сформованість психофізіологічних механізмів, які забезпечують засвоєння, відтворення і адекватне сприйняття знаків мови.

У дитини з алалією помітно обмежені можливості оволодіння системою мовних знаків та самим інвентарем мовних засобів різноманітних рівнів. Виявляються несформованими операції породження, оформлення висловлювання, поряд з відбором фонем, порушується внутрішньослогове та міжслогове програмування, (тобто артикуляторна програма), і операції, які реалізують глибинно-синтаксичний та глибинно-семантичний рівень, тобто рівень внутрішньої мови. У роботах нейрофізіологічного плану аналізується взаємозв’язок порушень субстрату мозку з характером мовного недорозвитку. У роботах психологічного і лінгвістичного плану аналізуються взаємовідносини порушень мовних та загально психологічних функцій, а також стан мовної діяльності у структурі проявлення порушення. У зв’язку з розходженнями у підходах одні і ті ж самі явища отримали різну інтерпретацію. (10)

Моторна алалія представляє собою складний синдром, комплекс мовних та немовних симптомів, відношення між котрими є неоднозначними. У структурі мовного дефекту при моторній алалії ведучими є мовленеві порушення.

Недорозвиток мови при моторній алалії має системний характер, охоплюючи усі її компоненти: фонетико-фонематичну та лексико-граматичну сторони. За ознаками, що переважають, можна виділити групу дітей з переважаючим фонетико-фонетичним недорозвитком, і групу з переважаючим лексично-граматичним недорозвитком. Передбачається, що перша з груп обумовлена ведучим ураженням нижніх відділів у центральній моторній області кори домінуючої півкулі, де концентруються подразнення від м’язів, зв’язок, виникаюча при виконанні артикуляційних рухів, або у загальній мускулатурі (при виконанні інших рухів). Друга група обумовлена ураженням передніх відділів моторної області кори мозку (нижні відділи моторно-премоторної зони та активна мовленева зона, яка розташована у задніх відділах нижньої лобної звивини).

Розвиток системи вимови у дітей з алалією характеризується якісною та кількісною своєрідністю, котра виявляється у тому чи іншому ступені у всіх дітей і на кожному з етапів мовного розвитку.

У роботах нейрофізіологічного плану артикуляторні порушення відсліджуються у зв’язку з затрудненням через недорозвиток визначених зон кори головного мозку, які обумовлюють затруднення тонких артикуляційних диференційовок і які призводять до не сформованості як самих звуків, так і складової структури слова (Р.А.Белова-Давід, Н.Н.Трангоут).