Курсовая работа: Використання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті
2) to warry: Being in a crowd really bothers me.
3) to annoy: Would it bother you if I put on some music?
4) to cause pain: My back's been bothering me.
5) frighten: Don't worry, my dog won't bother you.
Слово, яке має більш, ніж одне значення у мові, називається полісемантичним. Полісемія не пов’язана з комунікативною функцією мови, тому що в кожному окремому випадку ситуація і контекст, тобто, середовище слова, залишає тільки одне з усіх можливих значень і робить мовлення однозначним.
Полісемія наслідувальна у самій природі слів або понять, тому що вони завжди містять у собі узагальнення декількох рис об’єкта. Деякі з цих рис притаманні й іншим об’єктам. Звідси можливість ідентичних назв для об’єктів, яким властиві загальні риси[32, c. 157].
Таким чином, полісемія – це характеристика багатьох слів у багатьох мовах, якими б різними вони не були. Але вона більше властива англійській мові, ніж українській, завдяки односкладовій природі англійських слів та домінуючій кількості кореневих слів.
Що більша відносна частотність слова, то більше число елементів, які складають семантичну структуру, тобто тим більш полісемантичим воно є. Ця регулярність, звісно, статистична, а не стала.
Багатозначність, або полісемія, слова (від латинського роly – “багато” isema – “знак”) – це наявність у мовної одиниці з більш, ніж одним значенням за умови семантичного зв'язку між ними або перенесення загальних або суміжних ознак чи функцій з одного денотата на інший. Полісемія може бути як граматичною, так і лексичною. Прикладом першої може служити полісемія форм другої особи однини українських дієслів: “Ти цього не зрозумієш” і “Тут нічого не зрозумієш” або артикляв англійскій мові, що виконує функції як уточнення (Thetiger was old), так і узагальнення(Tiger is а cat-like animal). Лексична полісемія може бути визначена як “здатність одного слова служити для позначення різних предметів і явищ дійсності” [25, с. 198]. Полісемія є мовною універсалією в системі європейських мов. Заснована вона на асиметричності мовного знака і відображає принцип економії формальних засобів при передачі максимального смислового об'єму. Моносемія, тобто наявність у мовної одиниці одного значення, не типова для мови в цілому. Однозначні здебільшого терміни, якщо вони не утворені шляхом перенесення від одиниць літературної мови, або слова, запозиченіз інших мов для позначення екзотичних об'єктів (igloo, koala). Проте і в цих сферах досить часто спостерігається розвиток нового значення. Так, один і той же термін може виявитися багатозначним навіть усередині однієї терміносистеми. В лінгвістиці таким прикладом служить термін конверсія, який позначає утворення нового слова шляхом переходу даної основи в іншу парадигму словозміни; а також одну з двох протилежних властивостей як складових даної категорії. Наприклад, термін robot зрозвитком комп'ютерних технологій придбав нове значення: а user who is асtually а programme (допоміжнапрограма-користувач). Також не однозначнеекзотичне слово kangaroo: в к. XIX- п.XX ст. воно означало сленгове а tall thin man, especially ill-shaped and round-shouldered. Існування самого принципу економії мовних засобів виникає через невідповідність об'ємупам'яті людини кількостіінформації, яку треба засвоїти. Г. Уоррелл (Н. Warrel) в своїй книзі «Science Human Behavior» (Warrel, 1962) наводить такі дані: 500 найбільш вживаних слів англійської мови передають більше 10 000 значень, причому що уживаніше слово, то розгалуженіша система його похідних значень. За іншими підрахунками, на одне англійське слово в середньому припадає до 25 значень. В мовному акті використовується лише одне з цих значень. Вибір потрібного слова зумовлюється оточенням у конкретному мовному акті, інакше кажучи, полісемія нейтралізується контекстом.
1.4.1 Полісемія і широкозначність
Від поняття полісемії слід відрізняти поняття “широко значність”. Термін був уведений Н. Н. Амосовою; разом з ним в літературі зустрічається його іншомовний еквівалент – еврисемія. Деякі автори, наприклад Д. Н. Шмельов, говорять лише про “загальні лексичні значення” слова. Як ми вже переконалися, багатозначне слово в мові має декілька значень. Вибору одного із значень сприяє контекст. Широкозначне слово, навпаки, поза контекстом однозначне, але це єдине значення співвідноситься з декількома різними об'єктами думки. Слово таким чином має широке семантичне відображення, його об'єм великий, а конкретний зміст уточнюється (але не міняється)y мовному оточенні (контексті) [24, 128].
Дієслово takeмає поза контекстом одне значення, lay hold smth – залученняоб'єкта, яке в мові уточнюється: take smth from table – lay hold smth with hands; take advantage – use; take smb. else's hat – borrow without реrmission; take smb home – carry, асcompany; take а cup of tea – eat, drink; take notes – make а record; take smb for а fool – suppose, consider, that someone is not clever enough etc. Легко помітити, що всі ці уточнені значення є варіаціями загального широкого, а їх реалізація залежить від контексту і проходить так само, як і у разі багатозначного слова. По суті загальне широке значення в дієслові takeзалишається незмінним, уточнюється тільки спосіб або результат “залучення” залежно від комбінацій, в яких використовується дієслово [41, c. 227].
Звуження конкретного змісту характерне і для широкозначних іменників. Наприклад, іменник thingволодіє загальним широким значенням: any material or non-material object. У контексті вислову слово потрапляє в сполуку, яка уточнює це широке значення: 1) thing – feeling, idea: People say things they don't mean when they are angry. 2) thing – object: A red thing was caught in the branches. 3) things – situation/ circumstances: Things could be worse. 4) thing – person/ animal: She was terribly upset, poor thing. 5) things – clothers/ possessions: Jim began to unpack his things. 6) things – equipment:I left my swimming things at home.
Контекст може посилити емоційні конотації (sweet little thing – аdarling) або стилістично перемістити слово (наприклад, сленгове вживання цього іменника в мові Холдена Колфілда, головного героя роману Дж. Селінджера «Ловець в житах»).
1.4.2 Загальне визначення контексту. Типи контексту
Вибір необхідної частини із поля значень багатозначного слова залежить від контексту (лат. contextus – зв'язок, з'єднання). Усі численні визначення контексту, що даються різними авторами, чудово поєднуються у короткій формулі, запропонованій І. Р. Торсуєвою: “Контекст – це фрагмент тексту мінус означувана одиниця” (Торсуєва, 1990). Фрагмент тексту, зрозуміло, повинен включати означувану одиницю, складаючи її ліве і праве оточення, бути необхідним і достатнім для визначення значення, і не повинен суперечити загальному значенню тексту. Проте і в такому розгорненому вигляді визначення контексту не охоплює всіх умов, в яких увесь об'єм значень багатозначного слова може бути уточнений. Пояснення, що пропонуються довідниками (наприклад, “контекст – розгляд одиниць одного виду в співвідношенні з суміжними ним в часі або просторі одиницями того ж виду” або “умовиі особливості вживання даних елементів в мові”), доволі нечіткі. Найдокладнішою і несуперечливою, на наш погляд, є теорія контексту Н. Н. Амосової. Коротко вона зводиться до такого: багатозначне слово, що семантично реалізується в мові, є ядром, навколо якого знаходяться одиниці-індикатори, тобто вказівний мінімум оточення, котре допомогає зробити потрібний вибір. Контекст, за Амосовою, – це поєднання ядра і індикаторів, що взаємодіють одне з одним. Залежно від характеру індикаторів можна виділити декілька типів контексту. Перш за все, це група лінгвістичних типів: лексичний, граматичний і лексико-граматичний типи. Докладніше ми розглянемо їх нижче. Друга група типів контексту – екстралінгвістичні умови, в яких існує мова. Якщо за наявності лінгвістичного контексту індикатори знаходяться в самому тексті і обов'язково представлені мовними одиницями, то при контексті позамовні значення реалізуються за рахунок чогось, що знаходиться за межами тексту [24, c. 228].
Зрозуміло, що вплив усього мовного відрізка і умов його реалізації на вибір із поля значення багатозначного слова необхідного значення не є лінійним. Саме тому в літературі можна знайти величезну кількість типологій і класифікацій контексту, що виникають залежно від мети кожного дослідника. Так, прийнято виділяти мікро- і макроконтекст, де мікроконтекст –це мінімальне оточення одиниці плюс додаткове кодування у вигляді асоціацій, конотацій і т. д., а макроконтекст – це оточення одиниці, яке дозволяє встановити її функцію в тексті як в єдиному цілому.
Перш за все розглянемо типи контексту, грунтуючись на мовних, матеріальних індикаторах. Залежно від їх характеру розрізняються лексичний, граматичний (у Амосової –синтаксичний) і змішаний (лексико-граматичний) типи контексту.
Для лексичного типу важливе лексичне значення слів-індикаторів, під впливом яких і відбувається вибір пов'язаної з ними частини значення семантичного ядра. Наприклад, до