Курсовая работа: Виробництво хутряних та овчинно-шубних виробів

Операції обробки:

- відкочування (відчищання волосяного покриву), підвищує м'якість і еластичність шкіряної тканини; проводять (у глухих обертових барабанах із присутністю сухих обпилювань і обпилювань змочених чи скипидаром уайт-спиритом);

- розбивка (підвищення м'якості і пластичності шкіряної тканини на спеціальних розбивочних машинах);

- вибивання;

- гладіння (виробляється на гладильних машинах);

- щипка (видалення шляхом вищипування грубого і товстого остьового волосся на машині чи в ручну);

- стрижка (вирівнювання волосся по висоті);

- епілювання (зрізання остьового і направляючого волосся в підстави на епілювальній машині);

- облагороджування (застосовується для хутряної овчини) з метою поліпшення її зовнішнього вигляду (обробка волосяного покриву в два етапи: обробка волосся водяним розчином спирту і мурашиної кислоти і прасування на гладильній машині – смуг розпрямляється і розм'якшується; обробка волосся розчином формальдегіду і наступними прасуванням – закріплюється ефект першого етапу, волосся здобуває блиск, шовковистість, розсипчастість) [10].

Для підвищення водостійкості шубної овчини шкіряну тканину обробляють синтетичними латексами. Одержують тонке, м'яке й еластичне покриття.

Операції фарбування:

- нейтралізація (обробка волосся слабким лужним розчином (для знежирення);

- протравлення (обробка шкіри розчином солі хрому, міді, заліза, що покращує колір хутра);

- відбілювання (обробка волосяного покриву окислювачами (перекисом водню, хромпиком) з метою фарбування волосся в будь-який колір).

1.4. Принципи сортування напівфабрикату.

Напівфабрикат підрозділяють по кряжах, розмірах, сортах, кольору і групах пороків.

Розподіл по кряжах характерно для шкурок білки, соболя, червоної лисиці, вільної норки, білого песця, бабака, тарбагана. Шкурки різних кряжів відрізняються поруч товарних властивостей, властивим шкуркам добутих тільки в донному географічному районі. Такими властивостями є: розмір шкурки, пишність, висота, густота, фарбування, шовковистість волосяного покриву, товщина шкіряної тканини, маса шкурки.

По розмірах виробляється розподіл шкурок тих видів хутра, у яких спостерігається значна різниця у величині в залежності від вікової мінливості і підлоги. Як правило, хутровий напівфабрикат поділяють на три (рідко на 4-і) категорії – дрібні, середні, великі, особливо великі. Розмір шкурки визначають шляхом виміру її довжини, ширини (по середній лінії) і перемножування цих величин.

Сорт шкурки відбиває стан волосяного покриву напівфабрикату в залежності від сезону видобутку хутрового звіра. Під сортом хутра розуміється сукупність визначених товарних ознак, що залежать від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки. Товарними ознаками, що визначають сорт, є пишність, густота, довгота і м'якість волосяного покриву.

До першого сорту відносяться шкурки повноволосяні, з високою, частою остю, густим пухом; до другого сорту – менш повноволосяні шкурки, з недорозвиненими остю і пухом; до третього сорту – напівволосяні шкурки; до четвертого сорту – шкурки з низьким грубим волосяним покривом, майже без пуху. Шкурки деяких видів хутра бувають вищого сорту (экстра).

По квітам поділяють шкурки тих видів хутра (білка, норка, куниця, соболі, сріблисто-чорна лисиця й ін.), у яких сильно виражена мінливість волосяного покриву. Особливо сильно колірна мінливість з'являється в норки, нутрії, блакитного песця клітинного розведення.

У залежності від наявності і розмірів пороків шкурки більшості видів хутра підрозділяються на три чи чотири групи дефектів.

Основними дефектами хутряного напівфабрикату є:

- битість ості (обламані і потерті кінці направляючого і остьового волосся);

- витерті місця;

- вихвати волосяного покриву (у стрижених шкурок);

- вихвати шкіряної тканини;

- ділянки зі звитими кінчиками остьового волосся;

пошкодження шкіряної тканини при розриві епидермісу;

- прострожка;