Курсовая работа: Вірусні інфекції

– поширення кров’ю та її продуктами, через забруднені кров’ю інструменти і статевим шляхом;

– відносно тривалий (до 180 днів) інкубаційний період;

– пошкодження печінки в результаті антивірусних імунних реакцій;

– нерідкісний розвиток носійства і хронічних форм;

– відносно важке ураження печінки.

Вірусний гепатит В також називають «сироватковим гепатитом», тому що в основному він передається кров’ю. Вірус може поширюватися від носіїв, в яких немає жодних клінічних ознак захворювання. Зараз даний шлях поширення зустрічається все рідше і рідше, так як всі донори обстежуються на носійство ВГВ. Вірус може також поширюватися «вертикально», тобто від матері до плоду.

Специфічний діагноз базується на знаходженні у сироватціантитіл до поверхневого антигену ВГВ (HBsAg, який інколи називають австралійським антигеном, тому що він вперше був описаний в астралійських аборигенів). Знаходження так званого «е» антигену ВГВ у крові говорить про активну фазу захворювання.

При вірусному гепатиті пошкодження клітин печінки виникає як в результаті прямої цитопатичної дії вірусу, так і в результаті того, що на поверхні інфікованих клітин появляється HbsAg, тому клітини печінки пошкоджуються антитілами, спрямованими проти ВГВ. При низькому імунітеті до цього антигену або толерантності організму до нього вірус може довгий час зберігатися в клітинах, не викликаючи їх загибелі; в даному випадку людина стає безсимптомним носієм вірусу. При біопсії печінки носіїв у ній виявляються клітини зі світлою гомогенною цитоплазмою, в якій міститься величезна кількість вірусних частинок.

Перебіг гепатиту В набагато важчий, ніж гепатиту А. Захворювання в основному проявляється важкою жовтяницею, часто розвиваються хронічний гепатит і цироз печінки. Інколи спостерігається смерть хворих в гострому періоді внаслідок гепатонекрозу. ВГВ також значущий у розвиткові печінковоклітинного раку.

Дельта-агент є дефектним вірусом, який містить РНК і для свого розвитку вимагає наявності ВГВ, тому що він не може синтезувати зовнішній шар своєї вірусної оболонки. При його наявності гепатит В перебігає набагато важче.

Гепатит С

Вірус гепатиту С був відкритий відносно давно. Гепатит С характеризується:

– поширенням через кров, забруднені кров’ю інструменти і, можливо, статевим шляхом;

– відносно коротким інкубаційним періодом;

– часто асимптоматичним перебігом;

– нестійким функціонуванням печінки;

– тенденцією до розвитку хронічних форм.

ВГС часто є причиною гепатиту при переливанні крові і концентратів факторів зсідання крові. Він був вперше виявлений у пацієнтів з клінікою сироваткового вірусного гепатиту (ВГВ), в яких були відсутні антигени; цей гепатит був названий «ні-А, ні-В гепатит».

Хвороба часто перебігає асимптоматично і виявляється порушенням біохімії печінки (періодичним підвищенням трансаміназ крові). Однак, незважаючи на легкий перебіг, нерідко розвиваються хронічний гепатит і цироз печінки.

Пригепатиті С часто спостерігаються:

– інфільтрація лімфоцитами синусоїдів;

– жирова дистрофія гепатоцитів;

– деколи зустрічається некроз клітин. Таке поєднання ніколи не спостерігається при гепатитах А і В.

Гепатит Е

Існує ще принаймні три віруси, які здатні викликати гепатит. Найбільш вивченим є віруснийгепатит Е, який передається водним шляхом. Він широко розповсюджений в Індії. Найбільш часто він перебігає в легкій формі, як і гепатит А. При вагітності інфікованість цим вірусом супроводжується високою смертністю вагітних. В експериментах було встановлено, що даний вірус у мавп може передаватися і через кров.

Вірусні гепатити характеризуються:

– апоптозом клітин печінки (ацидофільні тільця або тільця Каунсільмена);

– запаленням портальних трактів;

– холестазом.