Курсовая работа: Висновок експерта як джерело доказів
Разом з тим неможливо визначити, що лежить в основі поцесуальної форми і змісті висновку експерта нез’ясувавши зміст таких понять як процесуальна форма і зміст доказів.
Михеєнко М.М. зазначав, що процесуальна форма – це передбачений кримінально – процесуальним законом порядок усієї кримінально – процесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також громадян та юридичних осіб залучених до сфери цієї діяльності, як і порядок вчинення і оформлення окремих процесуальних дій , оформлення та звернення до виконання процесуальних рішень.[3]
Тертишник В.М. під процесуальною формою розуміє відповідні змісту і принципам кримінального процесу, передбачені кримінально – процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов’язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, призвані забезпечити вирішення завдань і досягнення мети кримінального процесу.
Зміст доказів являє собою сукупність фактичних даних по даній кримінальній справі, отриманих з належного процесуального джерела.
Разом з тим Тертишник В.М. наголошує на тому, що змістом доказів є фактичні дані, які отримані з належних джерел інформації і закріплені на відповідному штучно створеному процесуальному носії.
Під процесуальним носієм фактичних даних він розуміє об’єкт, який може слугувати засобом фіксації, збереження та переносу доказової інформації в просторі та часі і одночасно бути джерелом інформації у справі для суб’єктів кримінального процесу та його учасників на будь – яких стадіях кримінального судочинства. До одного з таких процесуальних носіїв він якраз і відносить висновок експерта.[4]
Відповідно до вищевикладеного змістом висновку експерта є фактичні дані про обставини предмету доказування та про інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи і повідомляються експертом у своєму висновку в формі мотивованих висновків.
Процесуальною формою або джерелом фактичних даних висновку експерта є сам висновок експерта – письмовий документ оформлений відповідно до процесуальних вимог, в якому містяться викладені експертом мотивовані висновки.
Отже висновок експрта – це письмовий документ, складений в результаті дослідження експертом, якому передбаченим КПК України порядком було доручено провести експертизу і дати відповіді на поставлені йому запитання. В даному документі грунтовно та об’єктивно висвітлюється хід і результати проведених досліджень, даються відповіді на поставлені завдання, робляться висновки за проведеним дослідженням та експертним пізнанням. Висновок експерта має значення джерела доказів по справі.[5]
Висновок експерта як окреме джерело доказів в кримінальному судочинстві повинен відповідати як загальним правовим вимогам, які висуваються кримінально – процесуальним законодавством до доказів так і володіти особливостями які випливають найбільш суттєвих особливостей форми і змісту висновку експерта:
1. Висновок експерта повинен відповідати наступним правовим вимогам: висновок експерта повинен бути належним, допустимим і достовірним.
Належність висновку експерта.
Фактичні дані повинні бути належними до конкретної кримінальної справи, що обумовлює їх доказову цінність в кримінальному судочинстві. Належність це одна з правових вимог, що висувається до висновку експерта. В діючому КПК України відсутня пряма вказівка норми про належність доказів в кримінальному судочинстві. Разом з тим ряд приписів, на підставі яких можна визначати належність доказів при здійсненні провадження по кримінальній справі.
В теорії кримінального процесу під належністю доказів необхідно розуміти зв’язок між фактичними даними, змістом доказів і об’єктивно існуючими або існувавшими фактами і обставинами, встановлення яких має значення для справи.
Мотивовані висновки експерта також повинні мати відношення до кримінальної справи, а тому містити відомості про ті чи інші обставини, які підлягають встановленню. Але при цьому необхідно мати на увазі, що висновок експерта являє собою відомості отримані шляхом експертного дослідження, результат якого безпосередньо залежить від наданих експерту матеріалів для дослідження.
У зв’язку з цим належність висновку експерта залежить від належності відомостей, які містяться в об’єктах (матеріалах), які направлені експертові на дослідження. Самі об’єкти експертизи створюються або породжуються вчиненням злочину. Приймаючи рішення про проведення експертизи, слідчий або суд вже володіють даними, які в тій чи іншій мірі підтверджують належність матеріалів, які направляються експертові. Зазвичай необхідність призначення експертизи обумовлена підтвердженням або відхиленням обставин, які містяться в цих матеріалах.
Про те пояснення належності висновку експерта з посиланням лише на те, що дані, які містяться у висновку експерта повинні бути об’єктивно пов’язані з матеріалами кримінальної справи є недостатнім, оскільки розкриває лише інформаційний аспект належності висновку експерта. Такий спрощений підхід проявляється в діяльності багатьох слідчих підрозділів, коли при розслідуванні кримінальних справ слідчі часто призначають експертизу, виходячи з того, що встановлення певних обставин справи, можливо лише з використанням спеціальних знань. При цьому не враховуються, яке значення для розслідування справи має та чи інша обставина, встановлена у висновку експерта. Як правило такими об’єктами, таких експертиз є предмети виявленні в процесі проведення обшуку.
Так, наприклад по кримінальній справі порушеній по обвинуваченню Ш. в незаконному зберіганні і збуті наркотичних засобів, при обшуку в квартирі обвинуваченого був виявлений саморобний мисливський ніж. Хоча в матеріалах кримінальної справи були відсутні дані стосовно виготовлення або збуту холодної зброї, була проведена криміналістична експертиза. Якою було встановлено обставину, необхідність доведення якої по даній кримінальній справі не мало сенсу.
Таке спрощене розуміння належності висновку експерта призводить до того, що при здійсненні провадження по кримінальним справам призначається велика кількість експертиз, які направлені на встановлення тих обставин справи, що не мають суттєвого значення для даної справи.
Тому доцільним є визнання, що у зв’язку з особливостями отримання висновку експерта, складності і довготривалості проведення експертизи, вимога про належність висновку експерта повина складатися з двох обов’язкових ознак:
1. Інформаційності – як відповідність відомостей, що містяться у висновку експерта і обставин кримінальної справи.
2. Суттєвості і значимості – це здатність відомостей, які містяться у висновку експерта дати певний результат у встановленні тих обставин, які мають суттєве значення для розслідування і вирішення конкретної кримінальної справи.[6]
Як ми зазначали чинний КПК України не дає визначення поняттю “належність” доказів, а тому при визначенні належності висновку експерта слідчий та суд повинні користуватися наступними положеннями:
1. Загальна вимога належності, зафіксована в ч. 1 ст. 65 КПК України: “Доказами в кримінальній справі є будь – які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно – небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи”. В даному визначенні в загальному вигляді сформульоване поняття доказів і поняття основних обставин, які необхідно встановити при розслідуванні кримінальної справи.
2. Серед усього переліку обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі слідчий, суд повинні визначити належність та значення тієї обставини по кримінальній справі для встановлення якої призначається експертиза. Перелік обставин предмету доказуваня в кримінальній справі, закріплений в ст. 64 КПК України.
3. Диспозиції статей КК України, по яким порушена кримінальна справа і в яких містяться конкретні склади злочинів. Диспозиція складу злочину досить докладно розкриває всі обставини справи, які необхідні для встановлення по конкретній кримінальній справі. В залежності від індивідуальних особливостей розслідування кожної кримінальної справи, з врахуванням випадків обов’язкового призначення експертизи слідчий або суд визначають, які обставини справи повинні бути встановленні в результаті проведення експертизи.
4. В слідчій практиці при провадженні кримінальних справ для встановлення певних обставин кримінальної справи вимагається обов’язкове проведення експертизи і наявність в кримінальній справі висновку експерта, крім тих обв’язкових обставин встановлення яких вимагає обов’язкове проведення експертизи (ст. 75 КПК України).
Допустимість висновку експерта.
Під допустимістю доказів в загальному розумінні необхідно розуміти їх правову придатність до використання у кримінальному процесі і як аргументів доказування. Допустимість доказів означає: