Курсовая работа: Визначення статі молодняка птиці
Всі ці способи не знайшли застосування у виробничих умовах із-за низької точності (57–67%) і невисокої швидкості (120–140 гол./година) сексування курчат.
Таким чином, можна відзначити, що на сьогоднішній день відомо більше десяти різних методів визначення статі добового молодняку свійської птиці. Однак більшість із них не забезпечують високу точність і швидкість сексування пташенят. Більшість з цих методів трудомісткі й складні у використанні, роблять стресуючий вплив на пташенят, нерідко призводять до їхнього травмування. Тому в сучасному світовому птахівництві широко використовуються тільки три з вищеописаних методів визначення статі добового молодняку – японський і два генетичних (федер- і колорсексинг).
Через важливість цих методів для сучасного промислового птахівництва зупинимось на них докладніше в наступних главах.
2. Визначення статі добового молодняку птиці японським методом (вентсексинг)
Історія вентсексингу. Деякі найбільш досвідчені японські й китайські птахівники вже в XІХ столітті вміли визначати стать добових курчат шляхом огляду у них клоаки й виявлення в ній статевого горбка, характерного для півника. У порівняно завершеному виді клоакальний метод був розроблений у Японії в 20-х роках минулого століття видатними вченими Києші Масуі й Джюро Хашімото, коли в країні стала інтенсивно розвиватися птахівницька промисловість [35].
В 1927 р. К. Масуі вперше виклав суть свого методу на ІІІ Всесвітньому конгресі з птахівництва в Оттаві (Канада). А вже починаючи з 1933 р. метод став широко використовуватися в Канаді й США, де йому була привласнена робоча назва – вентсексинг (від англ. vent – отвір клоаки) [36].
Зараз у Японії існує добре продумана система підготовки сортувальників високої кваліфікації, здатних після навчання визначати стать добових курчат з точністю не нижче 98% при швидкості сортування 800–1000 голів за годину. Японські спеціалісти-сексатори користуються великим попитом у США і Європі, де їхня праця оцінюється не менш 5 000 євро на місяць. Останнім часом з японськими сексаторами успішно конкурують сортувальники курчат за статтю з Китаю, Лаосу й Південної Кореї, у зв’язку із чим ціни на послуги представників цієї професії знизилися.
У країнах СНД японський метод сортування добових курчат за статтю став використовуватися починаючи з 50-х років минулого сторіччя. Однак, дотепер, цей метод сортування не одержав належного розвитку, оскільки точність сексування складала в середньому 88–93% при швидкості 600–800 гол./година.
Зараз вентсексинг широко використовується в багатьох країнах світу, де добре розвинене птахівництво. Постійно відбувається вдосконалення як самої техніки маніпулювання з добовим молодняком, так і спеціального устаткування, використовуваного в даній технологічній операції.
В останні десятиліття японський метод визначення статі курчат успішно адаптований для сексування молодняку інших видів сільськогосподарської птиці – індичат, гусенят, каченят й цесарят. У зв’язку з розширенням видового складу домашньої птиці перспективна розробка клоакального методу для визначення статі у добових перепелят, страусят, фазанят і молодняку деяких інших видів сухопутної і водоплавної птиці, що перебувають на різних етапах одомашнювання.
Принцип методу. В основі японського методу визначення статі добового молодняку птиці лежить огляд розкритої клоаки пташеняти й виявлення в ній морфологічних розходжень у будові зародкового статевого горбка у самців та самок [14,15].
Первісна детермінація статі у ембріонів птиці обумовлена статевими хромосомами Z і W. У процесі ембріогенезу у самців (ZZ) формуються парні сім’яники й зародковий статевий горбок у клоаці, який згодом перетвориться в репродуктивний орган (пеніс). У ембріонів жіночої статі (ZW) формується, як правило, тільки ліва гонада (яєчник). До моменту вилуплення самок з яйця статевий горбок у них під дією жіночих статевих гормонів – естрогенів, регресує або здобуває іншу, чим у самців, форму.
Оскільки статевий диморфізм у будові нижнього відділу клоаки добре виражений у добового молодняку багатьох видів домашньої і дикої птиці, то японський метод можна вважати універсальним, придатним для сексування пташенят різних систематичних груп. Однак, він найкраще розроблений і найчастіше використовується для визначення статі у курчат, тому спочатку докладніше зупинимося на застосуванні вентсексингу в курівництві.
Вік курчат, оптимальний для вентсексингу. Точність визначення статі курчат японським методом у значній мірі залежить від їхнього віку. Вентсексинг молодняку яєчних порід курей рекомендується проводити відразу ж після виїмки курчат з інкубатора у віці 6–16 годин після вилуплення. До цього часу пташенята вже добре обсохли й у них зарубцювалася пуповина. У молодняку старше 16-годинного віку відмінна ознака статі поступово згладжується, що помітно знижує точність його сексування [37].
У курчат м’ясного й м’ясо-яєчного напрямків продуктивності оптимальним для сексування вважається вік 8–18 годин після виводу. Курчата-бройлери молодше 8-годинного віку звичайно ще вологі й пухкі, тому при визначенні у них статі можливі травми клоаки й стінок жовточного міхура [38].
Організація робочого місця. Продуктивність праці оператора багато в чому залежить від правильної організації його робочого місця. Для сортування добових курчат за статтю необхідно окреме приміщення з оптимальною температурою повітря (23–26 о С), гарною вентиляцією й щільними шторами на вікнах.
Існує два варіанти роботи сортувальників молодняку за статтю японським методом – сидячи й стоячий. У країнах СНД більшість операторів сексують курчат сидячи за спеціально призначеним для цієї мети столом ССЦП-2. Крім спеціального стола на робочому місці сортувальника знаходиться настільна лампа, зручний стілець і ящики для розсортованих за статтю курчат.
Для освітлення розкритої клоаки курчат використовується електрична лампа розжарювання потужністю 75–100 Вт, яка жорстко закріплена на поверхні стола. Лампа має металевий абажур і рухливу станину, що дозволяє встановити джерело світла нижче рівня очей оператора (світло не повинно попадати йому в очі).
У поверхню стола вмонтований знімний ящик з нержавіючої сталі для утримання курчат. Ящик має сітчасте дно, під яким знаходиться кювета для посліду. Деякі оператори збирають посліду у скляну банку, яку після завершення роботи миють під проточною водою.
З обох сторін від оператора розташовані порожні пластмасові ящики для добових курочок (ліворуч) і півників (праворуч). У міру їхнього завантаження курочки й півники передаються іншим працівникам інкубаторію для наступної обробки, що може бути специфічна для одноденних самців і самок (вакцинація, маркірування, обрізання дзьоба або гребеня, припікання шпор і пазурів). В окремий ящик оператор-сортувальник кладе нетипових і непридатних для сексування особин (слабкі, каліки).
Перед початком роботи оператор заповнює центральний ящик несортованим молодняком, включає електричну лампу й, надягши марлеву пов’язку на обличчя, приступає до сортування курчат за статтю. По закінченню роботи він повинен виключити світло, витерти пил з поверхні стола, очистити й вимити кювету для збору посліду.
У країнах Західної Європи і Японії визначники статі курчат японським методом часто працюють стоячі. Прикладом тому служить нова система організації праці при визначенні статі добових бройлерів, розроблена й впроваджена в практику британським інженером Дж. Хейкоком. Модульна установка дозволяє одночасно працювати 14-ти операторам, хоча при бажанні її розміри можна легко збільшити.
Кожне робоче місце сексатора має три похилих воронкоподібних рукава-приймача, які виготовлені з нержавіючої сталі. Несортовані за статтю добові бройлери надходять до оператора через нахилений до нього центральний рукав. Два інших приймачі розташовані по обидві сторони від кожного сортувальника й через них курочки й півники плавно зсковзують у порожні ящики. Ця система збільшує на 35% продуктивність праці операторів і створює кращі санітарно-гігієнічні умови для курчат у процесі вентсексингу.
Незважаючи на те, що саму процедуру вентсексингу (на відміну від колор- і федерсексингу) поки не можна механізувати, у багатьох країнах світу постійно відбувається удосконалення столів, за якими працюють сортувальники молодняку за статтю. Так, наприклад, фахівці американської компанії «Ембрекс» розробили й впровадили в практику птахівничої фірми» Хай-лайн» виробничу лінію, важливим елементом якої є «карусель» сексування. Ця виробнича система дозволяє автоматизувати наступні технологічні операції, здійснювані в інкубаційному цеху: вибірку курчат з інкубатора, відділення їх від шкаралупи, конвеєрну подачу курчат до сексаторів, диференційований підрахунок самців, самок і некондиційних курчат, їхню вакцинацію проти хвороби Марека, розміщення курочок і півників у різні ящики.
Аналогічні виробничі лінії створені й в інших країнах світу з високорозвиненим птахівництвом. При їхньому використанні в значній мірі скорочується персонал інкубаторію, знижується рівень стресування добових курчат, прискорюється їхня ветеринарна обробка й відправлення на вирощування, підвищується збереженість молодняку в перший тиждень життя.
Незалежно від умов роботи, тривалість робочого дня сексатора молодняку японським методом становить 6 годин при обов’язковому десятихвилинній перерві щогодини. Негативно позначаються на результативності роботи операторів недостатнє освітлення, незручні столи й стільці, сторонній шум, щоденні перевантаження, тривалі перерви в роботі й відсутність оперативного індивідуального контролю за якістю визначення статі молодняку.
Техніка сексування курчат. Визначення статі курчат містить в собі ряд послідовних операцій, які безупинно переходять одна в іншу. Один повний цикл рухів оператора містить в собі такі дії:
– узяття курчати з ящика;
– оцінка його кондиційності;
– звільнення прямої кишки курчати від посліду;