Курсовая работа: Внесок К.Д. Ушинського у розвиток педагогіки

Ідея народності виховання була спрямована проти впливу на вітчизняну школу освітніх систем західноєвропейських країн. Чиновники Міністерства народної освіти виступали за підтримку європейської народної освіти. К.Д. виступав проти механічного перенесення на вітчизняний ґрунт систем виховання і навчання, які склалися в інших державах, в інших історичних умовах.

За Ушинським, критерієм використання наукових досягнень у створенні національної системи освіти і виховання є народність. Народність як глибока віра у творчі сили своєї країни, як вимога передати справу народної освіти народові, побудова системи виховання у відповідності з особливостями різних націй, що населяють країну, і умовами життя. Великий педагог висунув вимогу, щоб справа народної освіти була звільнена від важкої і гальмуючої розвиток урядової опіки. Засноване на народності виховання розвиває у дітей почуття патріотизму, національної гордості, почуття обов’язку перед батьківщиною, привчає завжди ставити загальні інтереси вище особистих. Народність виховання пов’язана з питанням про виховання і освітнє значення рідної мови, яка відбиває все багатство і багатогранність людського життя.

1.4 Проблема мети і засобів морального виховання у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського

Серед різних сторін виховання педагог-класик головне місце у розвитку особистості відводив вихованню моралі. У статті "Про моральний елемент виховання" він розмірковує про його важливість: збагачення розуму пізнанням приносить користь, проте чесною людиною навряд чи стане П.І. Чигинов, навіть якщо буде посвячений у всі таємниці органічної хімії або політичної економії; головне завдання виховання становлять явища моралі, і вони значно важливіші, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голів пізнанням. Моральне виховання розвиває в дітей гуманність, чесність, скромність, слухняність, повагу до старших, відчуття власної гідності. Воно сприяє формуванню почуття обов’язку, волі.

Цінуючи розуміння великим педагогом законів розвитку природи, основні риси його етичних поглядів, слід мати на увазі, що моральність у К.Д. Ушинського поєднується з релігією. Хоча його погляди на релігію і змінювалися, у моральному вихованні чільне місце залишалося за підготовкою діяльного, з почуттям громадського обов’язку громадянина своєї Вітчизни.

Дослідники творчості К.Д. Ушинського відмічають, що найважливішими засобами морального виховання він вважав:

навчання, яке вміло поєднує розвиток мовлення, повідомлення знань і моральне виховання учнів;

особистий приклад учителя;

переконування, якому він надавав дуже велике значення;

вміле поводження з учнями;

заходи попередження;

заохочення і стягнення. [1]

1.5 Внесок К.Д. Ушинського в розробку методології та теорії виховного процесу

Період плідної науково-педагогічної і практичної педагогічної діяльності Ушинський К.Д. Ушинського збігся із бурхливим розвитком світової науки, зокрема педагогіки. Найбільш відомі педагоги світу вели дискусії про те, що ж таке педагогіка. Чи є вона самостійною наукою? У чому особливості педагогіки як науки? Які зв’язки педагогіки з іншими науками?

Для К.Д. Ушинського важливим було перш за все довести, що педагогіка не повинна бути виконавицею міністерських інструкцій і вказівок, служницею чиновницької бюрократії. Він заявляв, що педагогіка є "самостійною соціальною галуззю знання... нарівні з іншими науками". Розробляючи проблеми педагогічної науки, він написав праці "Людина як предмет виховання", "Три елементи школи", "Питання про народні школи", "Праця в її психічному і виховному значенні", "Про моральний елемент у вихованні", "Про користь педагогічної літератури", підручники та методичні вказівки до них. Саме цими працями Костянтин Дмитрович заклав міцний фундамент педагогічної науки, чітко визначив її мету і завдання.

Особливу цінність становить його головна робота "Людина як предмет виховання", задумана як підручник з педагогіки. Цей твір став класикою педагогічної думки. Перші два томи опубліковані ще за життя автора. Вони присвячені фізіологічним і психологічним основам навчання і виховання. Третій том, де мала бути викладена система педагогіка та педагогічні настанови, що випливають з положень, розвинених у педагогічній антропології, автор не встиг закінчити, але ряд матеріалів він опублікував у журналах.

Головним завданням, яке ставив педагог, було наукове обґрунтування педагогіки. Тому він звертається до записів фізіології, анатомії, логіки, психології, історії та інших наук. Педагогічні факти він вбачає в об’єктивному стані процесу навчання і виховання. І для того, щоб ці факти стали досвідом, вони повинні бути осмислені, узагальнені.

Дуже важливою була боротьба К.Д. Ушинського проти поверхової, рецептурної педагогіки. Він неодноразово доводив, що головна справа зовсім не у вивченні правил, а в усвідомленні тих наукових основ, з яких ці правила випливають: "Ми не говоримо педагогам - робіть так чи інакше; але кажемо їм: вивчайте закони психологічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати". [1] Саме тому Костянтин Дмитрович формулює важливе педагогічне кредо: якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, вона повинна попередньо пізнати її також у всіх відношеннях.

Розробляючи основи вітчизняної педагогічної науки, Костянтин Дмитрович називав педагогіку ще й мистецтвом. Співвідношення науки педагогіки і мистецтва виховання Костянтин Дмитровим розглядав у передмові до першого тому "Педагогічні антропології", статтях "Про користь педагогічної літератури", та "Про народність у громадському вихованні". Розмежування педагогіки як науки, з одного боку, і педагогіки як мистецтва виховання, з іншого, мало місце в тих випадках, які не переслідували іншої мети, окрім вивчення сутності предметів і явищ, вивчення закономірних, об’єктивних. Від волі людини не залежних зв’язків між предметами і явищами

Розділ 2. Ідея гармонійного розвитку людини

2.1 Ушинський про гармонію розвитку людини

У своїх філософських поглядах К. Ушинський поєднував ідеалістичні та матеріалістичні аспекти. Насамперед тому, що був глибоко віруючою людиною. Добре вивчивши різні філософські системи, критично використовуючи елементи цих систем, він намагався виробити свій самостійний оригінальний світогляд.

У своїх поглядах на природу, людину він дотримувався еволюційного вчення Ч. Дарвіна. Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свій вигляд з характеристики організму взагалі, його зв’язку з середовищем, і переходить далі до особливостей тваринного і людського організмів.

Йдучи за Ч. Дарвіном, він розглядає живі організми як предмет і продукт біологічного їх розвитку, вказує на зміну спадковості під впливом зміни умов існування, виступає проти віталізму, хоч і зберігає це поняття "сила розвитку". Водночас Ушинський зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в життя людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні її природи. В своїй статті "Праця в її психічному і виховному значенні" підходить до оцінки праці з етико-релігійної точки зору.

У теорії пізнання в психології у нього багато матеріалістичних елементів. у метафізичних абстрактних елементах психології І. Гербарта, К. Ушинський намагався побудувати психологію на основі фізіології. Він докладно розглядає будову і функції нервової системи, її значення в житті й діяльності організму, пізнання навколишнього світу.

Він поділяв думку І.М. Сєчєнова про те, що вся діяльність нервової системи є рефлекторною, відтворюючою діяльністю, висуває ідею "засвоєних рефлексів", тобто таких, що набуваються в процесі індивідуального життя, і справедливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок, виховання яких є одним з найважливіших завдань педагога. К.Д. Ушинський розглядає великі півкулі головного мозку як орган свідомої діяльності людини; зі своєї точки зору про будову і функції нервової системи він робить ряд важливих педагогічних висновків про фізичне виховання дітей, раціональну організацію режиму їх праці і відпочинку, про потребу організму в сні, як засобі відновлення його сил.

Широке використання Ушинським даних анатомії і фізіології в ряді розділів праці "Людина як предмет виховання" свідчать про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблем психології пізнання. Проте, будучи неспроможним зрозуміти перехід від матерії до свідомості і, вважаючи, що останню не можна вивести з жодних законів інертної матерії, Ушинський зупинився на дуалістичному розв’язанні цієї психофізичної проблеми.

За своїми суспільно-політичними поглядами Ушинський був буржуазним демократом. Як просвітитель, він бачив в освіті основний засіб досягнення вільного та щасливого життя свого народу.

Дидактика К. Ушинського глибинна, розмаїта й оригінальна. Він вимагав будувати навчання на основі врахування національних, вікових, статевих і психологічних особливостей дітей, наголошував на значенні повторення в процесі навчання, обґрунтував дидактичні принципи свідомості, наочності, систематичності, міцності засвоєння знань.

Вагоме місце в дидактичній системі К.Д. Ушинського займає висвітлення проблем оптимізації пізнавальної активності школярів, емоційності навчання, розвитку мислення і мовлення учнів, забезпечення наступності в навчанні, належної організації самостійної роботи й творчості школярів, шкільного краєзнавства. Надзвичайно важливо те, що він не просто проповідував свою дидактику, а й дав їй глибоке наукове обґрунтування та класичний взірець втілення на практиці. У цьому відношенні неординарними за своїм дидактичним змістом і методикою є його підручники для початкового навчання "Дитячий світ" (1861 р), "Рідне слово" (1864 р), статті "Три елементи школи" (1867 р), "Недільні школи" (1861 р), "Про початкове викладання російської мови" (1864 р).

Виховна система К. Ушинського базується на мудрості народної педагогіки й висунених ним теоретичних положеннях педагогічної науки. Виховання він визначає як певний цілеспрямований і систематичний вплив на тіло, душу й розум дитини з метою прищеплення їй якостей здорової, розумової, моральної, релігійної, національно свідомої, творчо ініціативної, культурної, освіченої людини.

Розкриваючи психолого-педагогічну суть виховного впливу, К.Д. Ушинський писав: "Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними й поодинокими особливостями, - її тіло, душу і розум, - і передусім звертається до характеру людини..." [1]

А тому він прагнув у "самій природі людини" знайти "засоби виховної діяльності", переконливо доводячи, що "засоби ці величезні". Тому кожен учитель, за його словами, "повинен набути всебічних знань про людську природу, за виховання якої береться".