Курсовая работа: Врахування особливостей психічного, фізичного і соціального розвитку дитини у дошкільному віці під час організації педагогічного середовища у системі "Дитина-група однолітків"

Ігри є серцевиною хорошої програми виховання дітей у ранньому віці. Дослідження ролі ігор показують, що вони складають важливу частину життя малих дітей. Ігри і розвиток ідуть разом, тому оточення для малих дітей має забезпечувати широкі можливості для вільних ігор. Ігри проводять найрізноманітнішими способами: самотня гра з предметами; неструктурована, асоціативна гра з однією іншою дитиною, складні драматичні ігри з реквізитом та іншими дітьми; і більш структуровані групові ігри, коли діти стають старшими.

Експерти вважають: «дітям потрібно гратись, щоб розвивати свої пізнавальні та моторні навички, вивчати навколишній світ і своє місце в ньому. Діти розвивають соціальні навички через взаємодію із своїми ровесниками. Вони вивчають правила, те, як вони встановлюються і як вони пов’язані з судженнями та справедливістю. Вони навчаються тому, як співробітничати і як ділитися. Вони розвивають самосвідомість, успішно вирішуючи свої внутрішні проблеми, взаємодіючи з іншими дітьми і вправляючись з особистими, фізичними, інтелектуальними та соціальними завданнями.»

Розвиток ігор підтримується за допомогою облаштування всередині групи і на свіжому повітрі, встановлене для куточків діяльності. У цих куточках розширений навчальний план, з використанням реальних занять, торкається інтересів кожної дитини, її розуміння, підготовки та оточення, і відповідає здібностям кожної дитини. Таким чином, кожен куточок стає лабораторією для ініціативи, творчості та уяви дітей.

Куточки діяльності визначають облаштування й планування класної кімнати, однак види діяльності не обмежуються окремими куточками. Наприклад, ляльки можна робити в куточку мистецької діяльності, але використовувати в куточку ігор з кубиками, де діти побудували мистецький театр, або в куточку театральних ігор, де діти вирішили використати стіл замість сцени. Можливість гнучкого використання матеріалів забезпечує визначення змісту програми у відповідності з інтересами дітей.

Розпорядок дня дає дітям час і можливість обирати, які центри їх цікавлять. Спочатку діти, які не мали можливості бачити одразу таку кількість обладнання, можуть швидко переходити від одного куточка до іншого. Однак з часом вони зосереджуватимуться на тих завданнях, які їм цікаві в обраних ними куточках. Ігри повинні бути самокерованими; тому діти повинні мати можливість переходити від одного куточка до іншого за своїм власним темпом.

Матеріали, що є в куточках, стимулюють і покликають дітей до використання всіх їхніх розумових зусиль. Шляхом експериментування, досліджень та відкриттів, діти випробовують свої ідеї та накопичують інформацію своїми індивідуальними способами. Саме таким чином діти розвивають навички віднайдення й розв’язання проблем, критичного мислення, вибору та розвитку понять.

Піком діяльності в куточках є момент, коли діти починають спонтанно взаємодіяти зі своїми ровесниками. Коли вони спілкуються один з одним та з дорослими, вони розвивають свої соціальні навички. Під час гри діти також розвивають свою слабку і сильну моторику та координацію своїх очей і рук.

Вихователь грає роль підсилювача. Він готовий розширити та розвинути гру, знаючи, коли поставити питання, яке вимагає розгорнутої відповіді, що стимулюватиме мислення. Він знає, коли подати відповідну інформацію, коли виправити неправильне уявлення, коли дати нові матеріали, і, якщо це можливо, коли організувати нові вправи, як, наприклад, короткі екскурсії, що додатково стимулюватимуть інтерес та навчання дітей.

Щоденний розклад, повинен бути спрямований на безпеку й прогнозованість. Матеріали повинні відповідати потребам розвитку і допитливості. Вихователі повинні спостерігати, як діти взаємодіють з ровесниками і з матеріалами, щоб визначити їх сильні сторони і їхні потреби. Правила допомагають дітям засвоїти, що турбота про кожного є невід’ємною частиною дитячого закладу.

Таке активне навчальне середовище дає можливість дітям набути соціальні вміння, що будуть їм потрібні як майбутнім громадянам нового суспільства, бо саме спілкуючись і вирішуючи проблеми, конфлікти, роблячи проекти в малих групах, діти здобувають ці важливі вміння.

Діти навчаються один в одного, куточки діяльності та робота в малих групах дають їм можливість для природної співпраці, це дає їм можливість вирішувати проблеми, приймати рішення, практикуватись в самовираженні, вивчати відмінності, ставати самостійнішими та вчитися у своїх ровесників.

Французький педагог Жан Піаже наголошував на необхідності праці та спілкуванні дітей в малих групах. Також у своїй книзі «Вчимо дітей піклуванню» Рут Чарни писала: «У сьогоднішньому світі особливо необхідно, щоб ми вийшли за межі своєї особистості та уроків самоконтролю. Нам необхідно знайти зв’язки з іншими і почуватися членами багатьох груп – своїх близьких, спільноти та свого світу. Нам необхідно навчити дітей віддавати та отримувати піклування».

Чарни пише, що педагоги створюють спільноти на основі очікування того, що діти, спілкуючись в групі ровесників, будуть:

· Знати імена - діти вивчають та вживають імена один одного і дізнаються про інтереси та почуття інших.

· Дотримуватись черговості - діти вчаться тому як дотримуватись черговості. Коли вони стають дорослішими, дотримання черговості часто відбувається без додаткових аргументувань або відмов від дій.

· Ділитися - діти вчаться ділитись власним часом із вчителем, місцем у пісочниці, їжею, олівцями і т. д.

· Давати місце в своєму колі – діти вчаться приймати тих, хто прийшов пізніше, і сидіти разом із тими дітьми, які не є їх найближчими друзями.

· Діяти спільно – діти вчаться як конструктивно приєднуватись до малих груп.

· Запрошувати інших приєднуватись – діти вчаться як запрошувати інших приєднуватись до їх діяльності.

· Бути дружніми – діти вчаться тому, як сприймати увагу сторонніх людей і виражати інтерес до інших.

· Співробітничати – діти співпрацюють у різних роботах, спільному вирішенні проблем та іграх в команді чи групою.

· Вирішувати конфлікти – діти вчаться тому, що обговорюючи проблеми і ділячись почуттями та точками зору, можна вирішити конфлікт.

У групі повинна панувати повага один до одного – і серед учителів, і серед дітей. Повага є суттєвою складовою здорового колективу класу. Вихователі моделюють тип розуміння, поваги та піклування, що має бути вироблений у дітей. Якість поваги, яку виявляють діти, є ключовим фактором у розвитку їх самоповаги. Самоповага створює надійну основу для задовільних стосунків з іншими дітьми.

Коли педагогічний колектив виявляє повагу до кожної дитини, діти вчаться тому, як сприймати усіх дітей, - дитину, яка повільно бігає, дитину, яка є прекрасним художником, і навіть дитину з відмінною чи важкою поведінкою. Коли діти бачать і відчувають, що їх кожного з них сприймають і поважають, вони почувають зручність і свободу в розвитку своїх власних інтересів і звичок.

Як показати повагу до дітей в групі:

· Завжди називати дітей на імена

· Звертатись до дитини особисто так часто, як можете

· Опускатись до рівня очей дитини, коли говорите з нею, присідаючи або сидячи на низькому стільці

· Слухати, що дитина говорить вам, і реагувати на те, що вона говорить