Особливістю розвитку митної служби в Україні є той факт, що створення власної системи митних органів йшло паралельно з розбудовою всього державного механізму. Від митної служби колишнього СРСР Україні залишилося лише 25 митниць на західному відділку державного кордону, а чисельність службовців митних органів не перевищувала 2,6 тисячі осіб. Тому розпочинати довелося майже з нуля. Згідно з п. 2 Постанови Верховної Ради УРСР «Про введення в дію Закону Української РСР Про митну справу в Українській РСР» від 25 червня 1991 р. митні органи Союзу РСР, розташовані на території України, переходили під її юрисдикцію, а їхнє майно та фінансові ресурси – у власність України. Ця ж постанова зобов'язувала Кабінет Міністрів до 1 липня 1991 року забезпечити виконання п. 2 цієї Постанови, утворити необхідну кількість митниць та вжити інших заходів щодо організації митної системи України.

Після підтвердження на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. Акту проголошення незалежності України, Указом Президента України від 11 грудня 1991 року було створено Державний митний комітет України (ДМК).

Указом Президента України від 29 листопада 1996 р. (зі змінами та доповненнями від 23 березня 1998 р.) Державний митний комітет України було ліквідовано, а на його базі створено Державну митну службу України як центральний орган виконавчої влади. У пункті 1 цього Указу вказувалося, що: «митну справу також здійснюють регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, які утворюються у встановленому порядку».[1] Крім того, було утворено Центральну енергетичну митницю та в зонах діяльності регіональних митниць – відділення по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, підпорядковані безпосередньо Держмитслужбі України.

Далі Указ Президента від 24.08.2000 №1022/2000 «Питання Державної митної служби України», який вносив зміни в Указ Президента від 29 листопада 1996 р. (зі змінами та доповненнями від 23 березня 1998 р.) та затверджував Положення про Державну митну службу України. [2]

Становлення митної системи, яка б відповідала нормам Європейського співтовариства, вимагає вироблення стратегії та тактики, співробітництва митних органів з іншими державними службами, створення власної нормативно-правової бази.

Важко перебільшити роль митних органів у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, особливо у сфері економіки, у протидії наркобізнесу та контрабанді. Результативна боротьба з особливо небезпечними видами контрабанди можлива лише за умови взаємодії та повного взаєморозуміння із Прикордонними військами. Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ. За своєю суттю митні органи не тільки фіскальні, але виконують і правоохоронні функції. Також митні органи взаємодіють з ветеринарною, екологічною, фітосанітарною та іншими службами, які забезпечують повний митний контроль згідно зі своєю специфікою роботи.

На сьогоднішній день, актуальним залишається питання про вдосконалення організаційної структури Державної митної служби України, посилення взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами, співпраця з підприємствами, установами і організаціями, фізичними особами, активізувати роботу по встановленню та укріпленню міжнародних зв’язків.

Основними напрямками даного дослідження будуть:

- Визначення статусу, структури Державної митної служби України

- Опис основних функцій, завдань Держмитслужби

- Опис механізму взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами

- Опис механізму взаємодії з підприємствами, установами і організаціями

- Міжнародне співробітництво Державної митної служби України.

1. Місце Державної митної служби України в системі органів державної виконавчої влади

1.1 Система митних органів України

Згідно з Положенням «Про Державну митну службу України», Державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність Держмитслужби України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. [3]

Держмитслужба України створюється Президентом України, її Голова призначається Президентом України. Призначення заступників Голови, встановлення структури та чисельності особового складу апарату Держмитслужби віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. У складі Держмитслужби утворюється колегія, яка складається з Голови, заступників голови, які є членами колегії відповідно до займаної посади та інших керівних працівників Держмитслужби, також можливе включення до складу колегії керівників інших органів державної влади, установ та організацій. Рішення колегії затверджуються наказами Голови Держмитслужби.

Сам центральний апарат Держмитслужби складається з відповідних підрозділів – управлінь, відділів тощо. Структура і чисельність апарату визначаються Головою Держмитслужби. Для найкращого вивчення завдань і функцій структурних підрозділів Держмитслужби можна класифікувати їх за функціональними ознаками на дві групи: виробничі, що відповідають за окремі ділянки митної діяльності та штабні, підрозділи забезпечення, які зайняті внутрішньоапаратною роботою.

До виробничих підрозділів відносяться такі підрозділи Держмитслужби як: Митно-тарифне управління, до складу якого входять – відділ митно-тарифного регулювання, відділ номенклатури, відділ економічних митних режимів; Управління митних доходів та платежів, Управління статистики, контролю та аналізу, Управління організації митного контролю, Управління по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, Управління нетарифного регулювання. Управління з вертифікації сертифікатів та походження товарів тощо.

До так званих «штабних» відносяться всі підрозділи, які займаються внутрішньовідомчими, обслуговуючими справами, забезпечуючи життєдіяльність самої організації як системи. Серед таких підрозділів: Академія митної служби, Київський та Хмельницький центри підвищення кваліфікації, Інформаційно-аналітичне управління, Управління кадрами, Управління справами, Правове управління, Центральна митна лабораторія, постачальне митне господарство, господарсько-експлуатаційне митне управління, автотранспортне митне господарство тощо. Крім того, задля виконання своїх функцій при Держмитслужбі створюються різні спеціалізовані організації та установи, як-от митні лабораторії, установи по зберіганню та реалізації митних вантажів та конфіскованих товарів і предметів.

Але слід зауважити, що на сьогоднішній день проходить реорганізація центрального апарату Державної митної служби України і назви підрозділів і їх функції можуть бути змінені.

Держмитслужба України є юридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, має власний баланс, розрахункові та інші рахунки у банківських установах, має власну печатку установленого зразку із зображенням Державного герба України та власною назвою.

Середній рівень управління в системі митних органів України представлений регіональними митницями, створення яких було обумовлено швидким збільшенням кількості митних установ, що виявило необхідність передати частину управлінських та координуючих функцій від центрального органу управління – Держмитслужби на регіональний рівень з метою удосконалення та підвищення ефективності керування митною системою.

Відповідно до ст. 9 МКУ, 8 липня 1994 року постановою Кабінету Міністрів України було створено регіональні митниці (до 1996 р. – територіальні митні управління). Положення про регіональні митниці, їх структура та штати затверджуються Держмитслужбою. Бориспільська та Севастопольська митниці не включаються до складу митних установ, які підпорядковуються територіальним митницям. [4]

Відповідно до цього Положення регіональна митниця є державною установою, що входить в єдину систему органів Державної митної служби України і у встановленому порядку безпосередньо здійснює митну справу. Регіональна митниця разом із безпосереднім здійсненням митної справи організує, координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць і спеціалізованих митних організацій в межах повноважень, визначених Державною митною службою України. До складу установ, підпорядкованих регіональній митниці, крім митниць можуть входити спеціалізовані митні організації.

Базовими підрозділами системи митних органів України, на які покладено безпосереднє здійснення митної справи, є митниці та митні пости. Питання створення та ліквідації митниць, а також визначення території регіону діяльності митниці вирішуються Держмитслужбою України. У залежності від розміщення регіону діяльності митниці останні можна класифікувати на прикордонні (зовнішні) та внутрішні. Відповідно до ст. 12 МКУ прикордонні митниці розміщуються на митному кордоні України, який співпадає з державним кордоном, в пунктах пропуску через державний кордон, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річне, повітряне та інше сполучення. Внутрішні митниці розміщуються в інших районах митної території України, а також у пунктах на митному кордоні України, де він співпадає з межами спеціальних економічних зон та на території спеціальних економічних зон. [5]

У безпосередньому підпорядкуванні митниць знаходяться митні пости, через які митниці здійснюють свої завдання щодо реалізації митної справи. Митні пости створюються і ліквідуються Держмитслужбою за поданням регіональних митниць. Митний пост є окремим підрозділом системи митних органів, який забезпечує безпосередній контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, валюти, валютних цінностей та транспортних засобів; проводить стягнення мита та митних зборів, проваджує справи про контрабанду та порушення митних правил, накладає адміністративні стягнення. Територія регіону діяльності митного поста визначається Держмитслужбою та входить до складу регіону, підвідомчого регіональній митниці.

1.2 Основні функції та завдання Державної митної служби України

Основні завдання Держмитслужби визначені ч. 2 ст. 9 МКУ та п. 3 «Положення про Державну митну службу України», затвердженого Указом Президента України від 24 серпня 2000 року №1022/2000.

Основними завданнями Держмитслужби України є:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;

- захист економічних інтересів України;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--