Для продуктів дитячого харчування, як і в цілому для продовольчого ринку характерна тенденція до зростання споживчих цін.

Таблиця 3 Індекси споживчих цін (за даними Держкомстату) у відсотках

Групи	2007 рік	2008 рік	8 міс 2009 року
Індекс інфляції	116,6	122,3	108,2
в т.ч. продукти харчування	124,6	124,5	105,4
з них:
молочні суміші для дитячого харчування	131,5	122,4	115,3

Фахівці оцінюють обсяг ринку дитячого харчування в Україні в 60-70 млн. дол. на рік.

Ринок конкретно дитячих соків, як бачимо з попередньої інформації, є слабо насиченим.

Попит:

Попит на цю продукцію є достатньо сталим, без значних сезонних коливань. Однак, згідно деяких джерел (kmu.gov.ua) у 2009 році попит на продукцію дитячого харчування дещо впав.

Основною проблемою попиту є відсутність сформованої культури споживання дитячого харчування. Відповідно до результатів дослідження, проведеного фахівцями агентства МАСМИ (оприлюднених проектом "Соціальна ініціатива") тільки чверть українських малят у віці до трьох років регулярно споживають спеціалізовані молочні й кисломолочні продукти. Причому більшість мам здобувають неспеціалізовані, псевдодитячі продукти, або не купують їх зовсім. 50% опитаних годують дітей промисловим молоком, не призначеним для дитячого харчування; 25% мам просто виключили його з дитячого раціону. Турботливі мами аргументують свій вибір тим, що "нас так годували, і ми здоровіші були", що натуральність – запорука безпечності, а все дитяче харчування містить незрозумілі (мабуть саме тому такі страшні) "єшки" і виготовлене воно із ГМО... Більше того, побутує думка, що ніби-то мало не половина дитячого харчування отруйна

Сегментація:

Номенклатура дитячого харчування містить у собі наступні основні групи товарів:

- сухі молочні суміші;

- рідкі й пастоподібні молочні суміші;

- дитяче харчування на основі дієтичного злакового борошна;

- продукти гомогенізовані плодово-ягідні;

- консерви плодоовочеві й фруктові;

- м'ясні консерви;

- дитячі соки.

Також можна виділити достатньо розпливчасті сегменти за віком споживачів (дітей), розділивши їх на дві групи:

- діти грудного віку (немовлята, або діти віком від народження до 1 року);

- діти раннього віку;

Така сегментація буде доволі умовною, оскільки найчастіше віковий сегмент визначається індивідуально для кожного продукту та вказується на упаковці (наприклад, "від 3-х місяців")

Висновок:

Після проведення попереднього дослідження було виявлено наступні закономірності: ринок насичений недостатньо, має тенденції до зростання, має складні умови для виходу на нього, вітчизняні гравці на ринку діють слабо. Більш привабливим з точки зору насиченості тенденцій росту, умов виходу та не такого засилля імпортних виробників видався ринок дитячих соків.

2.2 PEST – аналіз

Політичні фактори:

Існує Закон України "Про Дитяче Харчування", в якому встановлені основні норми виробництва такої продукції. У той же час деякі пункти цих норм являються застарілими, та потребують перегляду та модернізації;

Проблемі дитячого харчування приділяється щодалі більше уваги, у т.ч. Комітетом ВР України з питань аграрної політики та земельних відносин та його головою, Присяжнюком М. Зростає необхідність удосконалити законодавчу базу для створення оптимальних умов діяльності вітчизняних підприємств - виробників продуктів дитячого харчування, а також запровадити систему перевірки якості на виробництвах харчових продуктів і продовольчої сировини, а також сучасні технології та обладнання, що виключають можливість бактеріального, хімічного і фізичного забруднення. (далі про це);

4 березня 2010 року в першому читанні було прийнято законопроект про внесення змін до Закону "Про дитяче харчування" (щодо посилення вимог до виробництва та обігу продуктів дитячого харчування. Законопроектом (реєстр. № 4584) пропонується посилити вимоги до продуктів дитячого харчування, безпечності сировини, призначеної для їх виробництва тощо;

Міністерством Аграрної політики прийнято Проект Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми стабілізації та розвитку виробництва вітчизняних продуктів дитячого харчування на 2010 - 2014 роки. Основними положеннями даного проекту є: 1) просування нових технологій, заміна та розконсервація виробничих потужностей; 2) введення системи НАССР ("Hazard Analysis and Critical Control Point", Система аналізу небезпечних чинників і критичних точок керування) та стандартів серії ІSO 22 000 та 22 005; гармонізація вимог законодавства з питань якості та безпеки продовольства з міжнародними (ВООЗ, ФАО, СОТ, ЄС); 3) уведення екологічно чистих сировинних зон; 4) забезпечення державного фінансування наукових розробок спрямованих на вдосконалення існуючих технологій виробництва вітчизняних продуктів дитячого харчування, розробку нових технологій виробництва продуктів для дитячого харчування цільового призначення та продуктів із високою харчовою і біологічною цінністю; 5) забезпечення та зміна характеру державної підтримки виробників. Розроблення систем економічного стимулювання вітчизняного виробництва продовольчої сировини та харчових продуктів (насамперед для дітей) з використанням прогресивних механізмів кредитування, ціноутворення, тарифного регулювання, удосконалення податкового законодавства. Удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази з метою створення оптимальних умов діяльності вітчизняних підприємств - виробників продуктів дитячого харчування; і.т.д;

Міністерством Економіки розглядається проект внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Пропонується виключити із підпункту 7.13.1 пункту 7.13 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слова "спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких товарів", що тим самим зніме обмежувальні умови, і дасть можливість всім вітчизняним виробникам дитячого харчування не сплачувати податок на прибуток;

Мінекономіки підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання ціноутворення на окремі соціально значущі продовольчі товари", погоджений з Мінагрополітики, яким, зокрема, передбачається здійснювати регулювання цін на дитяче харчування не лише вітчизняного, але й іноземного виробництва шляхом встановлення граничних рівнів рентабельності виробництва торговельних надбавок до оптово-відпускної ціни суб’єкта господарювання (виробника-резидента або імпортера);