Курсовая работа: Заголовковий комплекс на сторінках газети "Запорізька Правда"

Сказане вище визначає актуальність нашої роботи.

Досліджуючи склад заголовків газети можна отримати уявлення про спрямування публікацій, оцінку поточних подій цим виданням. Крім зазначеної функції, заголовок має привернути до себе увагу читача і певною мірою переконати його в актуальності й важливості теми і матеріалу. Тому лексично-семантичний склад лексики заголовків газет характеризується надзвичайним багатством і різноманітністю.

Об’єктом нашої роботи є періодичне видання „Запорізька Правда” за період 2002-2008 рр.

Предметом дослідження у роботі ¾ заголовки газети „Запорізька Правда”.

Виходячи з наукової та практичної значущості даної теми, ставимо за мету¾ розглянути структуру та значення газетних заголовків, розкрити суть заголовкового комплексу.

Методи дослідження: контент-аналіз, порівняльний, описовий.

Для досягнення поставленої мети ми вважаємо за доцільне в процесі дослідження вирішити наступні завдання:

¾ виявити особливості заголовків періодичних видань;

¾ визначити суть заголовкового комплексу;

¾ проаналізувати лексико-семантичний склад заголовкового комплексу газети „Запорізька Правда”.

Практична значимість: робота може бути застосовуватися при вивченні навчальних курсів "Журналістика", "Теорія журналістики " й "Сучасний періодичний друк".

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку й списку використаної літератури з 24 найменувань.

Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ

Заголовок бере на себе важливі функції в тексті.Він виконує номінативної, комунікативної, рекламну функції. У заголовка до інформаційного повідомлення домінуючої стає інформативна функція. У заголовку до публіцистичного тексту провідної завжди виявляється оцінна функція. У ньому виражається авторська позиція [9, с. 17].

Однак не можна говорити тільки про єдність заголовка й тексту, адже журналістський добуток неможливо розглядати поза газетною смугою. На сторінках газети заголовок теж не має самостійності — там він стає частиною заголовного комплексу. Б. Мисонжников визначає заголовний комплекс, як «конструкцію, що випереджає опубліковані матеріал, зі слів, словосполучень і речень, що утвориться зі спеціальних значеннєвих елементів» [цит. за 20, c. 18]. Значеннєві елементи у свою чергу призначені для залучення уваги до матеріалу, вказівки на основний зміст публікації, позначення авторської позиції й формування в читача певного настрою на сприйняття публікації.

Основним елементом заголовного комплексу є заголовок. Заголовок повинен відповідати таким вимогам, як:

¾ інформативність;

¾ відповідність основному змісту тексту;

¾ відбиття авторського відношення до змісту;

¾ стислість;

¾ стилістична виразність [9, с. 18].

Інші елементи заголовного комплексу носять допоміжний характер, і «обслуговують» заголовок, підсилюючи його інформативність, виразність, указуючи на жанровий і тематичний вид публікації, на відношення автора й редакції до її змісту [9, с. 18].

Заголовний комплекс крім заголовка включає шапки, анонси, рубрики, назви тематичних смуг, підзаголовки, ліди.

Шапка — заголовок, що тематично поєднує трохи зверстаних в одному блоці публікацій, кожна з яких має власний заголовок [8, c. 66].

Рубрика — слово або словосполучення, розташовуване над заголовком, служить для читача орієнтиром. Може вказувати на жанр тексту, тематику, на відношення автора й редакції до публікації заголовок [8, c. 66].

Підзаголовок — доповнення до заголовка, що підсилює читацьку увагу до матеріалу заголовок [8, c. 66].

Лід — перший абзац тексту, найчастіше виділений жирним шрифтом, у якому втримується найважливіша інформація заголовок [8, c. 66].

Заголовний комплекс – особа матеріалу, що визначає, у першу чергу, інтерес читача до публікації. Зацікавити читача допомагають різні прийоми актуалізації заголовків. О. Сафонов виділяє синтаксичні й лексико-фразеологічні прийоми актуалізації заголовків [8, c. 67].

Синтаксичні прийоми: