Курсовая работа: Заходи процесуального примусу
5. Застосовується в разі, якщо авторитету закону і переконання в необхідності виконання приписів норм права недостатньо.
6. Заходи примусу застосовуються всупереч волі та бажанню суб’єктів.
Єдиної думки серед вчених щодо класифікації заходів процесуального примусу немає.
Однією з провідних класифікацій в теорії кримінального процесу є думка щодо розподілу заходів процесуального примусу на запобіжні заходи, перелік яких є чітко визначеним і вичерпним, виділені законодавцем в окрему главу 13 КПК, та інші заходи.
Щодо інших заходів одностайної позиції вчених також поки-що немає.
Деякі вчені, зокрема Є.Г. Коваленко, вважають, що слідчі дії (обшук, виїмка, освідування, одержання зразків для експертного дослідження та ін.) входять до системи заходів процесуального примусу.
Інші вчені не вдаються до конкретики і визначають просто: до першої групи належать запобіжні заходи, до другої- всі інші.
Можливо, і не має нагальної потреби в конкретизації видів процесуального примусу, оскільки Кримінальний процес, як і, власне, Кримінальне право за своєю правовою природою покликані захищати права та законні інтереси фізичних, юридичних осіб, суспільства, держави від найбільш небезпечних діянь та посягань. Тому в своєму арсеналі вони містять найсуворіші заходи примусу, які пронизують практично всі правовідносини, що скаладаються в сфері застосування норм Кримінального та Кримінально-процесуального права. Відшукати елементи процесуального примусу можна практично в усіх статтях КПК. Отже, і класифікацію заходів процесуального примусу можна продовжувати деталізувати.
Особисто мені найбільш вдалою вбачається класифікація заходів процесуального примусу, запропонована Л.М. Лобойко:. Всі заходи процесуального примусу він поділяє на запобіжні та інші, які, як правило, не включаються до навчальних програм з кримінально-процесуального права:
- привід свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозріваного;
- відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає;
- письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом;
- поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх;
- запобіжне обмеження;
- поміщення обвинуваченого до медичного закладу;
- видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок. [20;130]
Заходи процесуального примусу не є мірами кримінального покарання; їх не можна застосовувати як засіб вимагання показань від обвинуваченого чи підозрюваного. Водночас законодавець, виходячи з гуманних міркувань, передбачив, що попереднє ув’язнення зараховується судом до строку покарання при засудженні до позбавлення волі і направлення в дисциплінарний батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт - день за три. При засудженні до інших мір покарання суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити від нього засудженого (ст. 47 КК України). Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, зараховується до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за день (ст. 47 ККУкраїни). У тому разі, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання (ч. З ст. 338 КПК).
Класифікація заходів процесуального примусу
Серед вчених до цього часу тривають дискусії стосовно питання класифікації заходів процесуального примусу. Серед можна виділити найбільш детальну, запропоновану Л.М. Лобойко.
Усі заходи процесуального примусу поділяються на дві групи:
1. запобіжні заходи;
2. інші заходи процесуального примусу:
Інші заходи процесуального примусу поділяються:
1. Привід:
- свідка (ч.2 ст.70 КПК);
- потерпілого (ч. 3 ст.72 КПК);
- обвинуваченого (ст.135 КПК);
- підозрюваного (ст. 136 КПК);
2. Відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає (ст. 147 КПК);
3. Письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом (ч.3 ст. 148 КПК);