· розширене, або поширювальне — це тлумачення, при якому дійсний зміст

правової норми розуміється ширше його буквального текстуального виразу;

· обмежувальне — це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми

розуміється вужче його текстуального виразу.

2) застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:

Граматичне, або філологічне тлумачення — це усвідомлення дійсного змісту правової норми, шляхом його дослідження з точки зору значення тих чи інших слів, правил граматики і синтаксису;

Логічне тлумачення — це усвідомлення змісту норми права, шляхом безпосереднього використання законів формальної логіки, тобто з'ясування логічної структури правової норми;

Систематичне тлумачення — це з'ясування змісту правової норми на основі встановлення її системних зв'язків з іншими правовими нормами, інститутами, галузями права, місце у системі права в цілому;

Історичне тлумачення — це з'ясування змісту правової норми на основі дослідження історичного контексту, в якому вона була прийнята, які цілі на той час ставилися перед нею;

Цільове, або телеологічне тлумачення — це з'ясування її цілей на основі виявлення її завдань, мети.[11]

Третя стадія процесу застосування правової норми — це прийняття рішення у справі. Це заключна частина застосування правової норми. Вона базується на результатах, досягнутих на попередніх стадіях застосування правової норми. Результатом цієї стадії є прийняття рішення, яке знаходить своє закріплення в акті застосування права, тобто у виданні індивідуального акту владного характеру, що встановлює права і обов'язки конкретних суб'єктів. Акт застосування права характеризується такими ознаками:

1) індивідуальний характер, тобто акт адресований конкретному суб'єкту правовідносин;

2) видається відповідним (компетентним) органом держави;

3) завжди має визначену нормативно-правовим актом форму зовнішнього виразу (об'єктивізації) та необхідні елементи (реквізити);

4) має обов'язковий характер не тільки для суб'єкта, якого він стосується, але й для всіх інших суб'єктів правовідносин.

Власне індивідуальне рішення у юридичній справі офіційно оголошує, що встановлений ним випадок збігається з нормою права і у зв’язку з цим виникають певні правові відносини, учасники якого мають конкретні суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Такі рішення повинні відповідати закону і фактам. Прийняте рішення знаходить своє відображення в акті застосування права.

Акт застосування права - це державно-владний індивідуально-визначений акт, який видається компетентним суб’єктом у конкретній юридичній справі на підставі відповідних правових норм з метою визначення наявності або відсутності суб’єктивний прав і юридичних обов’язків конкретних суб’єктів.[12]

список використаних джерел та літератури

1.Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права: Навчальний посібник. - 4-е вид., доп. і перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 224 с.

2.Загальна теорія держави і права/ за редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Копєйчикова В.В.. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.

3.Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. Посібник для юрид. фак. Вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

4.М.С. Кельман, О.Г. Мурашин Загальна теорія держави і права: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 477 с.

5.Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. - К., 1995. - с. 132.

6.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник./ Пер. з рос. – Харків: Консум, 2006. – 656 с.

7.Теория государства и права/Под ред. Корельского В.Н. и проф. Перевалова В.Д. - М, 2000.

8.Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - к.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

9.Юридична термінологія: Довідник. - К., 1998.

[1] Загальна теорія держави і права/ за редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Копєйчикова В.В.. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.

[2] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1994. – 450 с.

[3] Там же