Курсовая работа: Зведення та групування статистичних даних
3)виявляти та досліджувати взаємозв`язок і залежност і між окремими озн акам и суспіль них явищ.
Відпов ідно до цих завдань групув ання поділяють на типологічні, структурні (варіацій ні) та аналітичні.
Типологічне групування дає змогу в иділити н айха рактерніші групи, типи явищ , з яких складається не однорідна сукупність, визначити істотні відм інності між окрем им и одиницями статистичної сукупності, а тако ж спільні ознаки. Типологічни ми називаються групування, які дозволяють в иділити типові ознаки явищ а або проце сів розвитку. За їх допомогою вивчаються роз поділ підприємст в за ф ормами в ла сності, розподіл населення за суспільними групами, групув ання злочинів за главами Особливої частини кримінального кодексу, розподіл цивільних поз овів за видами, розподіл усіх п окарань з а їх в идами та ін. При проведенні статистичного дослідження спочатку необхідно провести типологічне групування , тому щ о побудувати структурне групув ання можна лише для якісно однорідної статистичної сукупності.
Структурне гру пуванн я характеризує розподіл я кісно однорідної сукупності на групи за розміром варіюючої (яка змінюється за розміром) ознаки. Потреба в проведенні стру ктурного групу вання обумовлена тим, що виділе ння якісно однотипно ї сукупн ос ті ще не означає, що в ні й усі одиниці о днакові . Навпаки, кожна одиниця статистичної су ку пності обов`язко во в ідрізняє ться від іншо ї за розміро м ознаки, тобто варіюються числові значення різних оди ни ць сукупності .
За допом огою стру ктурних груп ув ань можна вивчати віков ий скл ад насе ле ння; вікови й склад злочинців або осіб , які вчинили конкретний вид злочину; віковий склад відповідачів та позивачів; склад сімей за кількістю ос іб, за кількістю діт ей, за розміро м доходу то що. Якщо побудувати стру кту рне групування за два і біль ше періодів, то можна встановити наявні сть чи відсутність стру ктурних зруш ень в цьому явищі протягом ц ього проміжку часу.
Групування, що став ить собі за мету виявлення і вивчення взаємозв`язку мі ж окремими явищ ам и та ознаками, які їх характеризую ть, наз иває ться аналітичним . При наявності такого взаємозв`язку обов`язково розглядаються і аналізуються щонай менше дві ознаки, але реально їх мож е бути і значно більш е. При проведенні аналітичного групування обов`язково роз різняють факторну ознаку, яка відображає причину явища (наприклад, нетвере зий стан особи), і результативну озн аку, яка відображ ає наслідок (наприклад, вчинення злочину). За допомогою аналітичного групування мож на з`ясув ати наявність чи відсутність взає мозв`язку між вчиненням різних видів злочинів залеж но від перебування особи в нетве резому стані. При наявності взаємозв`язку середні групові систематично збільшуються (прямий зв`язок), наприклад, вчинення більшості видів злочинів через перебування в нетверезому стані, або зменшуються (зворотний зв`язок), наприклад, залежність вчинення насильницьких злочинів від р івня освіти особи.
Таким чином, аналітичне групування дає змогу вивчити наявність взаємозв`язку між явищами. Переваги цього методу в тому, що він не потребує дотримання яких-небудь особливих умов для його використання, окрім одного – якісної однорідності досліджуваної сукупності. Тому для того, щоб з`ясувати причини та умови зростання або зменшення злочинності в тому чи іншому регіоні, необхідно застосувати низку аналітичних групувань.
Якщо первинне групування не задовольняє потреби дослідника, то застосовується вторинне групування.
Вторинне групування – це утворення нових груп на базі існуючих, які були побудовані раніше. Існує два способи їх побудови:
1) укрупнення інтервалів у варіаційних групуваннях;
2) часткового перегрупування, який застосовується в першу чергу при типологічних і аналітичних групуваннях.
Необхідність в застосуванні вторинного групування виникає у випадках необхідності утворення більш крупних груп, в яких чіткіше виявляються реальні тенденції, по-друге, при необхідності порівняння двох і більше групувань, які побудовані в різних регіонах із різними інтервалами. Але, завжди краще, якщо ми маємо первинні дані, побудувати нове групування на їх базі.
Вторинне групування може вирішувати і більш складні завдання. Наприклад, нідерландський кримінолог Берг, не маючи офіційних статистичних даних Радянського Союзу, на базі великої кількості відкритих публікацій (окремих даних і таблиць), в яких наводилися деякі абсолютні і відносні величини, розрахував і побудував єдиний статистичний ряд про судимість в Радянському Союзі за 1920–1982 рр. Не можна визнати, що його вторинне групування було абсолютно вірним, але він отримав дуже близькі дані, про що і свідчить їх порівняльний аналіз після відкриття цих статистичних даних.
3. Основні питання методології статистичних групувань
Основні питання методологі ї статистичних групувань охоплюють такі питання:
1) вибір групувальної ознаки;
2) вибір кількості гру п та інтервалів;
3) вибір кількості ознак, за якими проводиться групування.
Усі ці питання вирішуються залежно від сутності та тенденцій розвитку досліджуваних явищ .
Найголовніше питання теорії групувань – це вибір групувальних ознак, за якими відмежовуються окремі групи. Суспільні явища відрізняються значною кількістю різноманітних рис. При проведенні групування обов`язково виникає питання про вибір такої ознаки, яка буде адекватна меті дослідження і характеру первинної інф ормації. При проведенні групування обов`язково слід вибрати істотну ознаку, яка найбільш повно і точно зможе схарактеризувати досліджуване явище, дасть змогу вивчити його типові риси і властивості. При цьому необхідно також враховувати зміни в суспільному житті, і при вивченні явищ точно додержуватися принципу місця і часу їх виникнення і існування.
Групувальні ознаки за формою вираження можна поділити на атрибутивні (якісні) та кількісні, а за характером коливання ознаки – на альтернативні та ознаки, які мають числові різновиди.
Атрибутивна ознака характеризує властивості, якість даного явища і не має кількісного виразу. Кількість груп при проведенні групування за атрибутивною (якісною) ознакою визначається числом різновидів цієї ознаки. Наприклад, групування населення за статтю матиме дві групи (чоловіки і жінки); за рівнем освіти – 7 груп (повна вища, базова вища, професійно-технічна, повна загальна середня, базова загальна середня, початкова загальна та без освіти). У випадках, коли різновидів атрибутивної ознаки значна кількість, то статистичні органи складають спеціальні класиф ікатори, переліки груп (наприклад, групування осіб, які вчинили злочин, за родом занять, фахом).
Якщо ознака альтернативна , то можливо утворення лише двох груп: в одній оди ниці сукупності мають цю ознаку, а в іншій – не мають (наприклад, особа або судима, або ні). При наявності альтернативної ознаки може існувати лише два варіанти значень (1 ознака існує, 0 – відсутність ознаки).
Кількісна ознака має числове вираж ення, вона завжди є у кожно ї одиниці сукупності, але в різних розмірах, (наприклад, групування працівників за стажем роботи, за розміром заробітно ї плати; осіб, які вчинили злочин, за кількістю попередніх судимостей і т. п.) . При проведенні групування за кількісн ою ознакою питання про кількість груп і розмір інтервалів має вирішуватися одразу при проведенні групування.
Питання про вибір кількості груп та величину інтервалів є дуже складним, вирішення його пов`язане з конкретним завданням дос лідж ення. Як загальний принцип виступає вимога, щоб кількість груп була не надто великою і не надто малою , і щоб до кож ної групи потрапила достатня кількість одиниць су купності. Якщо це й принцип н е додержується, то при побу дов і значної кількості груп може бути такий випадок, що однорідні одиниці сукупності опиняться у різних групах. І навпаки, при побудові незна чної кількості груп до однієї й ???? ж групи будуть заноситися різні одиниц і, що може приве сти до пом илкових висновків усього проведеного статистичного дослідж ення. Наприклад, віковий інтервал осіб, які засуджені, включає в себе осіб у віці 30 – 50 років, складає найбільшу питому вагу серед усіх осіб, хоча злочинна активність після 30 років (якщо розглядати по окремому року) знижується. Але за зведеними статистичними даними різних звітів це важко встановити, тому що цей інтервал охоплював двадцять вікових груп, а інші інтервали значно менше. («Статистична картка на підсудного (обвинуваченого)» включає такі вікові групи: 14 – 16; 16 – 18; 18 – 25; 25 – 30; 30 – 50; 50 –
65; старше 65. Відповідно інтервал 14 – 16 – два роки; 16 – 18 – також два роки; 18 – 25 – сім років; 25 – 30 – п`ять років; 50 – 65 – чотирнадцять років). Це ще раз підкреслює необхідність наукового обґрунтування, як встановлення вікових інтервалів, так і наукової інтерпретації одержаних даних внаслідок такого розподілу вікових груп.
Вимога про те, щоб до кож ної групи потрапи ла достатньо в елика кількість оди ниць сукупності, випливає з теоретичного полож ення математики, згідно з яким для одерж ання типових показників не обхі дно брати значну кількість одиниць сукупності. Але в окремих випадках інтере с становлять і малочисельні групи, якщо вони х арактеризують нове явище, яке тільки народжу ється і ще не має масового характеру. При вирішенні питання про чисельність одиниць групи необ хідно також враховувати сутність і тенденції розвитку дослідж уваного явища. Оріє нтовно, з точки зору математики, кількість груп можна обчислити за формулою американського вченого Стерджесса:
N = 1 + 3,322 lg N,
де n – кількість груп;