Курсовая работа: Звіт про фінансові результати сутність методика і техніка його складання

Правильне складання та подання фінансової звітності надає можливість вчасно і в правильному напрямку зорієнтуватися підприємцям для пошуку резервів подальшого, успішного розвитку та вдосконалення діяльності підприємства. Подальша диференціація вимог до фінансової звітності сприятиме вдосконалення звітності в Україні, спрощенню обліку та звітності некорпоративних суб’єктів господарювання.

Об’єктом дослідження є фінансові результати підприємства.

Предметом дослідження є порядок обчислення фінансових результатів, методика і техніка складання Звіту про фінансові результати.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу складання звіту про фінансові результати, документальне оформлення всіх даних та результатів діяльності підприємства за звітній період.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинна відповідати фінансова звітність.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, отримання прибутків та понесення збитків, а також аналіз процесів, що впливають на ці показники. Виявлення закономірностей, що виникають та постають у процесі складання фінансової звітності перед кожним підприємством.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективної діяльності підприємства та відображення їх у Звіті про фінансові результати.

5. Систематизація даних по підприємству для єдиної цілі, а саме подання звітності зовнішнім користувачам.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку фінансових результатів та складання фінансової звітності, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і значення фінансової звітності та вимоги до складання звіту про фінансові результати

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень суб’єктам господарської діяльності необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни в структурі господарських засобів і їхніх джерел. Зазначені інформаційні потреби зумовлюють необхідність складання всіма підприємствами фінансової статистичної, зовнішньої та внутрішньої періодичної річної звітності. Виходячи з цих умов, раціональна організація бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в системі управління підприємством, зокрема організація складання звітності, є передумовою вчасного, повного та вичерпного надання інформації користувачам і, як наслідок, — організації ефективного управління господарською діяльністю підприємства.

Фінансовий облік виконує одну з найважливіших функцій, пов’язаних із розкриттям інформації. Термін "розкриття" означає надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності, а термін "суттєвість" інформації – що її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Для забезпечення якісних параметрів звітності необхідно стандартизувати вимоги щодо методології облікового процесу.

Для забезпечення єдиного підходу до складання фінансової звітності розроблено положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Цим стандартом визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємства, організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків І бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Таким чином, фінансова звітність – це сукупність регістрів генералізованих (зведених, згрупованих, узагальнених) показників за звітній період, що характеризують статику і динаміку об’єктів бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Показники відображають у грошовому вимірнику реальні явища і процеси господарської діяльності, які використовуються для виявлення тенденцій розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень.

Раніше мета обліку зводилася до контролю за наявністю ресурсів, збереження соціалістичної власності й організацією господарського розрахунку, то зараз метою обліку визнається забезпечення складання фінансової звітності для користувачів та прийняття рішень на основі повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень. Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період. Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані для контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплаті до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування. Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності дозволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращання.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів із питань, які є для них важливими:

1) придбання, продаж цінних паперів та володіння ними;

2) участь у капіталі підприємства;

3) оцінка якості управління підприємством;

4) оцінка спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

5) забезпеченість зобов'язань підприємства;

6) визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

7) регулювання діяльності підприємства;

8) інші рішення.

Фінансова звітність призначена лише для задоволення потреб тих користувачів, які не можуть вимагати звітів для задоволення їх конкретних інформаційних потреб, а тому вони можуть використовувати лише офіційну відкриту інформацію звітів, передбачених стандартами.