Курсовая работа: Звіт про фінансові результати сутність методика і техніка його складання
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 "Зобов’язання".
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 20 "Консолідована фінансова звітність".
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".
14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 29 "Фінансова звітність за сегментами".
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:
- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;
- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок подання фінансової звітності .
2. Надати Міністерству фінансів, Державному казначейству та їх територіальним органам право у разі неподання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади фінансової звітності припиняти перерахування коштів з бюджетів та (або) оплату рахунків з повідомленням керівників зазначених органів.
3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком .
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 "Баланс" визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у тисячах гривень без десяткових знаків. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати" визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). . Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Звіт складається у тисячах гривень без десяткових знаків, окрім розділу III, грошові показники якого наводяться в гривнях з копійками.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів" . Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 5 "Звіт про власний капітал" визначається зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ). Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов’язаних з об’єктом такої оцінки. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов’язання" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 20 "Консолідована фінансова звітність" визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються групою підприємств, організацій та інших юридичних осіб, яка складається з материнського (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств. Консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. Материнське підприємство, яке є дочірнім підприємством іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за наявності однієї з таких умов: а) якщо воно повністю належить іншому підприємству; б) згоди власників частки меншості. До консолідованої фінансової звітності включають показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств. Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо:
а) контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду;
б) дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції".
Фінансова звітність материнського підприємства та його дочірніх підприємств, що використовується при складанні консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату балансу. Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" установлює зміст і форму Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу і Звіту про фінансові результати та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Норми цього Положення застосовуються суб’єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 29 "Фінансова звітність за сегментами" визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 29 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків і бюджетних установ), якщо підприємство зобов’язано оприлюднювати річну фінансову звітність або підприємство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг), або якщо щодо продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін. Формування звітних сегментів здійснюється на основі виділених господарських і географічних сегментів та шляхом об’єднання кількох подібних сегментів одного виду в окремий звітний сегмент. Подібними визнають сегменти, які мають протягом кількох звітних періодів однакові (наближені) значення прибутку та відповідають більшості критеріїв визначення господарського і географічного сегментів.
При об’єднанні господарських сегментів аналізуються особливості та призначення продукції (товарів, робіт, послуг), характер виробничого процесу, категорія покупців, способи отримання доходу (способи розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг) тощо. При об’єднанні географічних сегментів враховуються особливості регіональних економічних і геополітичних умов.
Отже, основними нормативно-правовими документами, що регулюють фінансову звітність в Україні є Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-Іvвід 16.07.99 ( зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України №1707-ІІІ від 11.05.2000 р., №1807-ІІІ від 08.06.2000 р., №1829-ІІІ від 22.06.2000 р.) та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. Згідно П(С)БО 1 фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних обліку, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період з метою одержання користувачем узагальненої інформації. Інформація, яка надається в фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна мати лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірно. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручена, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Складають фінансову звітність підприємства, крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства України, для яких національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність. Фінансова звітність підприємства не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.
РОЗДІЛ 2. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ: СУТНІСТЬ, МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ЙОГО СКЛАДАННЯ