Лабораторная работа: Навчання побудови тексту

Розробити експериментальну систему вправ, яка б сприяла формуванню в учнів умінь будувати тексти різних типів і стилів.

Перевірити ефективність експериментальної методики.

Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

вивчення лінгвістичної, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з обраної проблеми;

аналіз писемних висловлювань учнів;

педагогічний експеримент /констатуючий, навчальний, контрольний/ [;

статистична обробка результатів педагогічного експерименту /кількісний і якісний аналіз експериментальних і контрольних даних/.

Розділ І. Теоретичні основи роботи над текстом

1.1 Текст як лінгвістична одиниця

Довгий час найвищою одиницею мовлення вважалося речення. Однак такий підхід не забезпечував ні теоретичного вивчення процесу мовного спілкування, ні виконання практичного завдання підвищення культури мовлення.

На даному етапі розвитку мови суспільства рівень тексту визнаний найвищим рівнем мовної системи. Тому з'являється така галузь мовознавства як лінгвістика тексту.

Основним поняттям лінгвістичної дисципліни є поняття тексту. У науковій літературі спостерігається різне трактування його суті. Зокрема, одні дослідники вважають, що текст може бути лише письмовий. Це підкреслюється у визначеннях: “Текст” - це витвір мовного процесу, що визначається завершеністю, об’єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений у відповідності з типом цього документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразних єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість та прагматичну установку" (Гальперін)

В інших працях беруться до уваги не форма мовлення, а передусім структурно-семантичні показники: “Текст - певна з функціонально - смислового погляду упорядкована група речень або їх аналогів, які являють собою семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів завершену смислову єдність". (2)

Трапляються й суперечності щодо виду мовлення. Частіше всього підкреслюється, що текстом буває лише монолог: “Монолог, який передає інформацію, закінчений зміст являє собою текст". (3)

З методичних міркувань такий підхід можна визнати доцільним, адже навчати учнів доводиться передусім зв’язному монологічному мовленню. Проте не можна не визнати логічності позицій тих дослідників, які говорять про два типи тексту - монолог і діалог, які характеризуються ”загальними закономірностями текстотворення, що визначається природою усякого тексту", але “відрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі ситуації мовлення, так і з погляду закономірностей текстоутворення, які в них діють". Справді, навряд чи можна обґрунтувати, що драматичний твір не являє собою тексту.

Текст (від лат. Textus - тканина, поєднання, в’язь) - послідовність мовленнєвих одиниць.

Термін застосовується не лише для позначення цілісного висловлювання але й відносно закінченого за змістом уривка.

Текст можна схарактеризувати як:

одиниця мови, найвищий рівень мовної системи;

продукт мовлення;

одиниця, що виражає судження;

цілісне і зв’язне повідомлення, складене для передачі і збереження інформації;

складна структурна та змістова єдність.

У лінгвістичній науці текст визначається по-різному. Так, дослідник Л.М. Лосєва вважає, що текст - це повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення. Український професор І.І. Ковалик зазначає, що текст це - письмовий чи усний потік, що являє собою послідовність звукових, граматичних елементів у синтаксичних структурах (реченнях), які виражають комплекс пов’язаних між собою суджень.

Отже, текст - це група речень, об'єднаних загальним змістом і структурою. Проблема тексту виникає там, де є, як мінімум, два речення.

Кількість ознак і їх якісні характеристики, що називаються дослідниками мовлення, не завжди збігаються

Проте є і загально визнані ознаки тексту. До них відносять цілісність, зв’язність, структурну організацію, завершеність.

Текст, як правило, складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди певна сукупність речень становить текст. Найелементарнішою і головною вимогою є змістовий зв'язок між реченнями.

Та зв’язку між реченнями для утворення тексту недостатньо.

Наприклад: Новий навчальний рік учні зустріли у новій навчальній школі. Школа триповерхова. Збудована за найновішим проектом. Проект склав колектив архітекторів обласного центру. Архітектори також спроектували будинок культури.

Хоч кожне наступне речення зв’язане з попереднім, текстом від цього уривок не став: він позбавлений тематичної єдності.