Научная работа: Функціонування світового ринку рибної продукції

Враховуючи важливість рибної галузі в забезпеченні населення продовольством, а також необхідністю збереження та відтворення рибних запасів, питаннями рибальства і міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами активно займається цілий ряд міжнародних організацій. Визначальна роль у цій системі належить ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) та СОТ (Світова організація торгівлі). Останніми роками ФАО та її відділ з регулювання торгівлі в підкомітеті з рибальства та рибництва (COFI:FT) все більше зближуються з СОТ у частині постановки та вирішення складних задач зовнішньоторговельних проблем міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами [3,c.96].

Рибне господарство як важлива складова сільського господарства теж вимагає здійснення ефективної політики державного регулювання дозволеними методами та інструментами у відповідності до вимог міжнародних і регіональних організацій. Сучасний портфель адаптованих методів регулювання, які широко використовуються на практиці в процесі торгівлі рибою і морепродуктами та проходженні міжнародними каналами, вже має в своєму арсеналі достатню кількість інструментів регулювання, які розподілено на тарифні та нетарифні (квоти, ліцензії, імпортні податки тощо.)

Та, як і будь-яка галузь світового ринку, ринок риби та рибопродуктів підкоряється законам попиту і пропозиції. Для деяких країн ця продукція є просто незамінною, для неї характерною є широка диверсифікація. Структуру продукції світового ринку риби та рибопродуктів можна дослідити за даними рис 1.4.

Рисунок 1.4. Структура продукції світового ринку риби та рибопродуктів.

У тому, що стосується процесів рибальства та рибництва, необхідність застосування адекватних заходів регулювання та підтримки з боку держави продиктовано появою у світовій економіці прикладів недієздатності ринкової конкуренції самостійно відрегулювати цей ринок (через прояв монополізму в результаті концентрації прав використання водних біоресурсів у великих судновласників та відсутність однакового доступу країн до ресурсів риби та морепродуктів). До того ж, рибу та морепродукти відносять до вичерпних природних ресурсів, які ринок не здатний забезпечити в необхідних обсягах, а практика вже надала багато підтверджень того, наскільки небезпечний ринковий лібералізм по відношенню до живих ресурсів. Доведено, що субсидіювання рибного господарства приводить до нуля захисний ефект від застосування протекціонізму. Проаналізувавши попередні напрацювання ФАО та врахувавши ресурси для фінансування субсидій, які використовують у сучасній економіці, їх класифікують на бюджетні, позабюджетні кошти, міжгалузеві субсидії та такі, що спрямовані на зменшення платежів за користування ресурсом [3,c.97].

Регулювання міжнародної торгівлі рибою і морепродуктами ускладнюється й тим, що рибна продукція не є предметом домовленостей Угоди про сільське господарство в рамках СОТ, і поліпшення доступу до ринку даної продукції відповідно пов’язують з прогресом у переговорах відносно доступу до ринку для несільськогосподарської продукції (NAMA). У багатьох розвинених країнах зросло усвідомлення необхідності комплексного реформування правил торгівлі продукції.

Одночасно існують підстави стверджувати, що незважаючи на наявність торговельних бар’єрів на світовому ринку риби та морепродуктів, які пропонується класифікувати на тарифні і нетарифні (адміністративні та економічні), вони є значно нижчими порівняно з традиційними ринками аграрної продукції. Так, тарифи значно нижчі, а імпортні квоти значно ліберальніші. Саме завдяки цьому міжнародна торгівля даною групою товару розвивається досить високими темпами [3,c.98].

Розділ ІІ. Тенденції та динаміка розвитку світового ринку риби та рибопродуктів

2.1 Країни-постачальники і країни-імпортери риби та рибопродуктів

Пропозиція риби та морепродуктів на глобальному ринку формується за рахунок трьох основних ресурсів. Це рибальство у світовому океані, на яке припадає 61 % загального видобутку рибної продукції, та внутрішнє рибальство (озера й річки) в обсягах 6%, а також продукція рибництва (аквакультури), вирощуванням якої займаються як у внутрішніх водоймах, так і в спеціально облаштованих територіях уздовж морського узбережжя, що забезпечує 33% обсягів із позитивною тенденцією до збільшення. На рисунку 2.1. показана структура світової пропозиції риби та рибопродуктів.

Рисунок 2.1. Структура світової пропозиції риби та рибопродуктів.

Ведення рибальства та рибництва є висококонцентрованим видом діяльності. Близько 80% загального видобутку рибної продукції забезпечують усього 20 країн, серед яких Китай виступає беззаперечним лідером. Також світовий стан пропозиції на ринку риби та морепродуктів протягом тривалого часу визначають Перу, США, Чилі, Індонезія, Японія, Індія, РФ, Таїланд, Норвегія, Латвія, Естонія. Ведення рибного господарства цими країнами зумовлено виходом до морів, наявністю розвинених портів і хорошої державно-регуляційної бази [4,c.72]. На рисунку 2.2. показано частки країн-експортерів риби та рибопродуктів на світовому ринку.

Рисунок 2.2. Частки країн-експортерів на світовому ринку риби та рибопродуктів.

Здійснення експортно-імпортних операцій на світовому ринку рибною продукцією дозволяє забезпечувати попит населення кожної окремої країни в умовах нерівності доступу до водних ресурсів. Нерівномірність споживання риби та рибопродуктів серед країн світу зумовлено більше історичними аспектами і особистими уподобання споживачів даних країн.

На сучасному етапі свого розвитку міжнародні потоки торгівлі рибою та морепродуктами продовжують бути направлені з тих країн, що розвиваються, до індустріальних держав. Лідерами серед країн-імпортерів вважаються: ЄС (близько 24% загальних обсягів імпорту), Японія та США, також вагомою є частка азіатських країн (решта імпорту припадає на країни Центральної Америки і Океанії. На рисунку 2.3. показано структуру імпорту риби та рибопродуктів.

Рисунок 2.3.Частки країн імпортерів на світовому ринку риби та рибопродуктів

Найбільшими світовими експортерами риби та рибопродуктів є країни, що розвиваються. Так, за даними ФАО, в 1981 р. ці країни забезпечували до 34% обсягів експорту риби та морепродуктів, 2007р. − 46%, а в 2009 році цей показник досягав 57 відсотків. Тому можна говорити про позитивні тенденції у розвитку економік цих країн і загалом про збільшення їх частки у світовому господарстві [4,c.75].

2.2 Тенденції розвитку світового ринку риби та рибопродуктів

В умовах розвитку світового ринку спостерігається збільшення споживання риби через її популярність та доступність у порівнянні з іншими видами продуктів тваринного походження, збільшення споживання делікатесних рибопродуктів та збільшення популярності промислових риб малих розмірів через їх низьку вартість [5,c.54].

Споживання риби та рибопродуктів у світі зростає, в основному це відбувається через збільшення чисельності населення, незначна частка – через зростання споживання на душу населення. Обсяги вилову риби та рибопродуктів у 2007-2009 роках можна дослідити за даними рис 2.4.

Рисунок 2.4. Світовий обсяг вилову риби та рибопродуктів у 2007-2009 роках, (млн.тон.)

Проаналізувавши дані рис. 2.4. можна стверджувати, що стрімкими темпами зростає і ціна на рибу та рибопродукти, більшою мірою це відбувається через інфляційні процеси. Це впливає на обсяги вартісного вираження експорту і його частку у світовій торгівлі. На рисунку 2.5. зображено обсяги експорту риби та рибопродуктів у вартісному вигляді за 2007-2009 роки.

Рисунок 2.5. Обсяги світового експорту риби та рибопродуктів у 2007-2009 роках, (млрд.дол.США.)