Научная работа: Гармонізація оподаткування у країнах Євросоюзу

Поступово у процесі розвитку політичних та економічних процесів європейських країн сформувалась ідея створення території з єдиним податковим режимом. За основу втілення цієї ідеї взято два принципи, якими керуються країни ЄС: по-перше, національна податкова політика не має перешкоджати свободі руху товарів і осіб; по-друге, податкова політика держави не має суперечити загальним напрямкам податкової політики ЄС [20, 486].

Гармонізація не є повною уніфікацією всіх національних податкових систем. Вона характеризується лише як процес приведення у взаємну відповідність податкових систем різних держав світу. При цьому вважається, що основну роль у процесі гармонізації відіграють міжнародні договори, які дають змогу усувати подвійне оподаткування, а також невідповідність у непрямому оподаткуванні.

У сучасній економічній науці як напрями гармонізації податкових систем у межах інтеграційних процесів виділяють такі [6, 487]:

- гармонізація принципів побудови податкових систем;

- гармонізація структури податкових систем;

- зближення принципових підходів і механізмів податкового регулювання;

- гармонізація концепцій прямого і непрямого оподаткування на основі застосування загальних принципів, які регламентують порядок оподаткування за кожним із бюджетоутворюючих податків;

- єдині підходи до організації податкового адміністрування.

Процес гармонізації податків стикається з вирішенням двох протилежних за своєю суттю проблем. Сутність першої полягає у тому, що утворення єдиного внутрішнього ринку передбачає уніфікацію податкового законодавства. Особливо це стосується отриманого прибутку підприємств і доходів інвесторів, тому що тільки вирішення цієї проблеми дає можливість капіталу вільно пересуватися між країнами — членами ЄС та уникнути бар'єрів, які стримують розвиток науково-технічної інтеграції та поширення найновіших досягнень науки, техніки та технології між державами. З другого боку, проведення гармонізації податків, його ставок, надання різних пільг по інвестиціях торкається внутрішньої політики держави, об'єктивно зменшує розмір отриманих податків у дохідну частину бюджету держави. Крім того, зменшується вплив уряду держави на внутрішніх виробників. Тому вирішення цих проблем має велике значення.

Процес гармонізації здійснюється поетапно. Виділяють 5 основних етапів:

перший - визначення галузей законодавства, що вимагають гармонізації; виділення сфер і проблемних питань у рамках окремої галузі.

другий - проведення порівняно - правового аналізу національних податкових законодавств.

третій - узгодження переліку національних законодавчих і інших нормативно-правових актів, що підлягають гармонізації.

четвертий - синхронне прийняття гармонізованих актів податкового законодавства.

п’ятий - здійснення контролю над реалізацією рішень із питань гармонізації.

Важливою у процесі гармонізації є концепція безстороннього оподаткування, яку запропонував американський економіст Р.Л. Дернберг. Згідно з його концепцією, допускається встановлення системи таких безсторонніх норм оподаткування, які не змогли б діяти ні проти, ні на користь якого-небудь виду діяльності. Інакше кажучи, рішення про господарську діяльність та інвестування мають прийматись за принципами, не пов’язаними з оподаткуванням.

Ця концепція містить три основних правила [13, 40]:

неупередженість щодо експорту капіталу. Таке правило буде виконаним, якщо питання про оподаткування не впливає на вибір платника податків між інвестуванням у своїй країні чи за її межами;

неупередженість щодо імпорту капіталу. Податкова система відповідає цьому правилу, якщо всі діючі на ринку фірми обкладаються податком за однією ставкою;

національна неупередженість. Згідно з цим правилом, загальний прибуток з капіталу, який розподіляється між платником податків і бюджетом, має бути однаковим і не залежати від того, чи інвестований капітал у своїй державі чи за кордоном.

Міждержавна податкова гармонізація передбачає обмеження частини податкових повноважень держави-члена міждержавного угруповання. Такі обмеження проявляються у формі регламентації видів податків, меж встановлення їх ставок, способів справляння тощо. У свою чергу, держави-члени погоджуються на обмеження своїх фіскальних повноважень тією мірою, наскільки їх інтереси краще задовольняються на рівні угруповання, ніж на національному рівні. Втрату частини державних повноважень у сфері оподаткування можна розглядати як обмеження фіскальної свободи держави. За таких умов значно зменшуються можливості використання оподаткування як інструменту державного регулювання економіки. Небажання зменшувати фіскальну свободу і є основною причиною повільного розвитку міждержавної податкової гармонізації. Однак це не є підставою для визначення неправомірності даного процесу. Основним підґрунтям для формулювання даного твердження є наявність однакових умов і можливостей для всіх держав-членів. Це забезпечують основні інституціональні принципи, на яких ґрунтується розвиток податкової гармонізації в ЄС [1, 186]:

принцип пропорційності – передбачає обмеження діяльності інститутів ЄС повноваженнями, наданими їм установчими документами ЄС та встановленими цілями європейської інтеграції ( стаття 5 Договору про ЄС);

принцип субсидіарності – інститути ЄС не мають права самостійно втручатись у функціонування будь-якого з сегментів економіки держав-членів ЄС за винятком випадків, коли подібне втручання необхідне для виконання стратегічних завдань ЄС. В даному випадку у сферах, що не належать до компетенції тільки ЄС, визначені дії можуть здійснювати його органи лише у випадку, якщо поставленої мети не можуть досягнути відповідні країни-члени ЄС (стаття 5 Договору про ЄС). Дані принципи є основоположними при гармонізації податків у країнах ЄС. Виконуючи роль «вмонтованих стабілізаторів», з одного боку вони обмежують роль інституцій Євросоюзу, відстоюючи тим податковий суверенітет держав-членів, а з іншого – забезпечують ефективність проведення гармонізації;

принцип одноголосності – будь-яке рішення щодо формування податкової політики в ЄС мають приймати за одноголосної згоди держав-членів ЄС і зафіксовувати у відповідній нормі інтеграційного законодавства. Саме цей принцип не дозволяє обмежувати фіскальну свободу держави у випадку такої загрози. Це виражається у можливості держави-члена ЄС накладати вето на будь-яке рішення у сфері гармонізації податків, що здатне спричинити згубні наслідки для економіки даної держави;

принцип податкової недискримінації – охоплює два основні положення: по-перше, неможливість прямого або непрямого оподаткування внутрішніми податками однією державою-членом ЄС продукції іншої держави-члена в розмірі, що перевищує оподаткування національної продукції; по-друге, держава-член ЄС не повинна оподатковувати продукцію інших держав-членів внутрішніми податками з метою непрямого захисту іншої продукції ( стаття 90 Договору про ЄС);

принцип нейтральності оподаткування – полягає у забороні відшкодування внутрішнього оподаткування при вивезенні продукції на територію іншої держави-члена ЄС в розмірі, що перевищує рівень сплачених прямих або непрямих податків.

В досягненні гармонізації податкових систем важливою проблемою є їхня незіставність з погляду організації податкового адміністрування, зокрема взаємодії між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків за такими питаннями, як порядок нарахування і погашення податкового зобов'язання, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства та ін. Це значно ускладнює вільне переміщення капіталів. Тому основним завданням у цій сфері є розробка єдиних концептуальних підходів до механізму податкового адміністрування [20, 489].

Найбільшого розвитку міждержавна податкова гармонізація досягла у державах-членах ЄС.

Прийняті або запропоновані до розгляду Ради ЄС заходи торкаються тільки принципів системи оподаткування і податкової бази, процентну ж ставку як найбільш гнучкий інструмент визначає національна влада. Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямах: 1) гармонізації ставок податку на додану вартість і введенні акцизних зборів; 2) уніфікації податків на прибутки від цінних паперів і депозитів у банківських установах. Що стосується непрямих податків, то в ЄС ПДВ нараховується за єдиною системою, хоч зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більші розходження існують в акцизах, особливо на вино і алкогольні напої. Все це спричиняє помітні відхилення цін на один і той самий товар у різних країнах, зловживання, і обмеження конкуренції.