Научная работа: Стан і перспективи розвитку страхового ринку України у регіональному аспекті. Страховий ринок у Львівській області

Ці напрямки та заходи повинні забезпечувати оздоровлення страхового ринку України на основі тих повноважень органів виконавчої влади, які уже сьогодні передбачені законами України, зокрема: поетапне скорочення термінів звітного періоду від 1-го кварталу до 1-го місяця, а далі до 1-го тижня та до 1 -го дня; відновлення вимог щодо диференціації активів, якими покриваються страхові резерви; впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування; створення режиму найбільшого сприяння для страховиків, які добровільно дотримуються стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності; запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.

Однак, невідкладне вжиття цих заходів не означає, що відповідні нормативно-правові акти повинні прийматися і вводитися в дію одразу. Очевидно, що необхідно передбачити перехідний період, після закінчення якого протягом певного часу можна зберегти принцип надання індивідуальних дозволів за наявності певних обставин.

Головне - це запровадження постійно діючого механізму оздоровлення ринку, який спонукатиме і керівників страхових компаній, і їх власників до постійної роботи з визначених напрямків.

Перший етап міг би тривати близько 2-3 років; на другому етапі, тривалістю також 2-3 роки цілком реальним вважається реалізація більшості з заходів, запропонованих проектом стратегії, зокрема, прийняття нового закону «Про страхування», запровадження у повному обсязі обов'язкового медичного страхування (далі - ОМС), аграрного страхування за державної підтримки тощо. І, нарешті, на третьому етапі, теж тривалістю 2-3 роки, забезпечується впровадження закону «Про страхування» в повному обсязі та досягнення усіх цілей, задекларованих проектом стратегії.

Проте, навіть з урахуванням цих пропозицій існують суттєві ризики того, що чудові цілі і плани залишаться нереалізованими.

Тому, надзвичайно важливо спробувати визначити ті ключові фактори, врахування яких могло б допомогти виробленню заходів, реалізація яких реально забезпечила б досягнення задекларованих цілей.

Серед таких факторів можна виділити:

• неоднорідність страхового ринку;

• низький рівень спроможності та незалежності регулятора.

В сукупності з низькою ефективністю функціонування інститутів влади, які переважно зайняті підготовкою до чергових виборів, ці фактори призводять до гальмування всіх процесів розвитку страхового ринку України.

Спробуємо підрахувати, які втрати у вигляді недоотриманих страхових премій ми маємо:

• відсутність контролю за наявністю полісів ОСЦПВВНТЗ - 1,2 млрд. грн.;

• не впровадження ОМС за участю страховиків - щонайменше 15 млрд. грн.;

• аграрне страхування за державної підтримки -1 млрд. грн.

За таких умов частка страхування у ВВП уже сьогодні досягла б 4,5% як у країнах Центральноїі Східної Європи, навіть без псевдострахування.

Що ж необхідно зробити для того, щоб усунути негативний вплив усіх цих факторів?

По-перше, всі здорові сили страхового ринку України повинні об'єднатися і заявити про свою позицію. Не важлива форма такого об'єднання - важливо щоб було припинено практику огульних звинувачень усіх страховиків у псевдострахуванні, затягуванні виплат, непрозорості.

По-друге, необхідно за будь-яких умов підвищити кадрову, фінансову та матеріально-технічну спроможність регулятора, без чого неможливим буде реалізувати жоден із запропонованих стратегією заходів.

По-третє, необхідно звільнити регулятор від політичного впливу, надавши йому можливість працювати виключно за професійними принципами, забезпечити стабільність роботи регулятора, наступність і плановість ротації складу, у порядку, передбаченому законом, а не шляхом масових чисток і реорганізацій, у зв'язку зі змінами на політичному полі. Безумовно, будь-яка політична сила, яка отримала відповідну підтримку на виборах, повинна мати змогу реалізувати свої програми, в т.ч. шляхом делегування своїх представників до складу регулятора, але тільки у дозованих законом межах.

Відповідаючи на питання «Як?» стосовно шляхів розвитку страхового ринку України, не можна не оминути питання ОМС та агрострахування за державної підтримки.

Як це не парадоксально, але сьогодні ми як ніколи наблизилися до консенсусу з Міністерством охорони здоров'я (далі - МОЗ) щодо концепції ОМС. Сталося це завдяки тому, що саме зараз як з боку МОЗ, так і з боку страховиків була проведена системна робота щодо усіх аспектів цієї проблеми.

Не дивлячись на те, що на початку позиції були ледве не діаметрально протилежні, сьогодні вдалося сформувати основу для компромісу, не пос-тупаючись принципам, а саме:

1) ОМС здійснюватиметься виключно професійними страховими організаціями, які на рівних конкурують між собою. Застраховані мають право вибору сімейного лікаря, медичного закладу, страховика;

2) агенція, що створюється при МОЗ, акумулює через спеціальний фонд державного бюджету кошти та здійснює фінансування закладів охорони здоров'я (60% від їх загальної потреби у коштах) з метою забезпечення безперервності надання медичними закладами послуг, а також виконує обов'язки страхувальника стосовно незастрахованих та непрацюючих.

Всі інші положення концепції МОЗ та страховиків, за невеликими виключеннями, є тотожними по суті і гарантують:

• збереження принципів соціальності у фінансуванні та державних гарантій при наданні медичних послуг усім громадянам України з дотриманням положень Конституції України щодо безоплатності таких послуг для громадян України;

• ефективність механізму ОМС, який ґрунтується на засадах конкуренції сімейних лікарів, закладів охорони здоров'я, страховиків та створенні умов для інвестування в галузь охорони здоров'я.

Розвиток аграрного страхування за державної підтримки потребує прийняття спеціального закону, створення саморегулюючої організації страховиків, розроблення спеціального механізму перестрахування за участю українських страховиків, держави та міжнародних перестраховиків. Лише внаслідок якнайширшого розподілу ризиків, в т.ч. катастрофічних, можна вибудувати стабільну і ефективну модель аграрного страхування за державної підтримки. Ця модель має передбачати також диференціацію програм підтримки за ризиками, регіонами та способами страхування і повинна ґрунтуватися на тісній взаємодії страховиків і держави, залишаючи простір для конкуренції страховиків.

Головна ідея такої моделі - знайти баланс між вільною конкуренцією і узгодженими діями страховиків і держави з метою покриття ризиків, які не можуть бути покриті в інший спосіб на звичайних ринкових засадах.