Научная работа: Теоретичні засади визначення поняття "вексель"

2. Форма вексельних зобов'язань продавця. Визначається законодавством місця написання (видачі) векселя - в відношенні дійсності векселя в цілому як документа; в інших випадках (при індосації, акцептації, авалюванні) - законодавством місця прийняття вексельних зобов'язань продавця, тобто, законом тієї країни, під чинністю якого даною особою прийняті на себе вексельні зобов'язання продавця. Наприклад, для векселя, що трасувався з Англії на Україну, зайва вказівка місця видачі, але для векселя, що трасувався з України на Англію, така вказівка обов'язкова. З іншого боку, вексель, що трасувався з Англії на Україну і, що акцептувався не на лицевій стороні, може бути визнаний в Україні неакцептованим, тому що український закон передбачає акцепт на лицевій стороні векселя; але такий же акцепт по векселю, що трасувався з Україні на Англію, визнається дійсним.

3. Утримання вексельних зобов'язань продавця. Визначається законодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, тобто законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано. Наприклад, вексель, терміном на три місяця від укладання, трасований з Англії в Україну з умовою сплати процентів; очевидно, що сплата в місці виконання (Україні) відсотків не підлягається.

4. Дії по охороні вексельних зобов'язань продавця. Визначаються законодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, тобто законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано. Цей закон визначає необхідність і форму охоронних дій: як і коли повинно бути зроблене подання до акцепту і платежу, що і як повинно бути зроблене в випадку неотримання акцепту або платежу, потрібний або ні протест, потрібне або ні повідомлення, хто і в якій формі повинен зробити протест і/або повідомлення, що і як повинно бути зроблене в випадку втрати або викрадення векселя і т.ін. Наприклад, по векселю, що трасувався в Англії на Англію, що після цього був індосований в Україні, векселедержателю для збереження права вимоги проти всіх надписателей, в частині українського, провадження протесту не вимагається.

5. Вексельна давність. Визначається законодавством місця прийняття вексельних зобов'язань продавця, тобто законом тієї країни, під чинністю якої даною особою прийняті на себе вексельні зобов'язання продавця. Наприклад, по перевідному векселю, що трасувався з Англії на Росію, індосованому після цього в Україні і Германії, вексельна давність визначиться: для трасанта - по англійському закону, для першого індосанта - по українському, для другого - по німецькому і для акцептанта - по російському закону.

6. Вексельний процес. В питаннях підсудності, порядку процесуальних дій, виконання рішень і т.і. суд керується винятково своїм законом, тобто порядок і процедура вексельного процесу визначаються законодавством місця виконання чинності (платежу) по векселю

Розділ 2 Економічні та правові аспекти визначення векселя

2.1 Економічна сутність векселя

Закон визначає два види векселя : простий (соло – вексель) та переказний (тратта – вексель)

Простий вексель являє собою просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власникові векселя певну суму грошей у зазначений термін.

Переказний вексель містить письмовий наказ векселедавця, адресований третій особі (трасату), здійснити платіж у зазначений термін власникові векселя (векселедержателю).

Векселі, як прості, так і переказні, називаються:

- місцевими, якщо підлягають сплаті в тому ж місці, де вони виписані;

- внутрішніми, якщо вони підлягають сплаті в межах тієї ж країни, де вони виписані;

- іноземними, якщо вони виписані в одній країні, а підлягають сплаті в іншій.

За економічним змістом виділяють :

- комерційний вексель , в основі якого лежить комерційний кредит;

- фінансовий ве к сель , в основі якого лежить отримання грошового займа. Типом фінасового векселя є банківський – це виданий або акцептований банком вексель з метою фінансування операцій позичальника.

- фіктивний – вексель, виданий без законної основи боргу, реальної економічної бази. Розрізняють дружній вексель – вексель, виданий або акцептований через прихильність дружнім юридичним особам, який надається один одному в безвідплатне та термінове користування; бронзовий вексель – виданий чи акцептований на користь неіснуючої особи; зустрічний вексель – дружній або бронзовий вексель, учасники якого поперемінно виступають векселедавцями і векселедержателями.

Переказні векселі, які зустрічаються в міжнародному обігу, поділяються на:

1) виставлені експортерами на своїх імпортерів – торгові тратти. Коли тратти супроводжуються товарними документами, вони називаються документальними;

2) виставлені підприємствами на банки – банківські акцепти;

3) виставлені банками на банки – фінансові тратти.

Стосовно форм платежу векселі поділяються на платіжні, коли вони підлягають оплаті в термін, і забезпечувальні, які лише забезпечують наданий кредит.

Первинними учасниками простого векселя виступають дві особи:

- векселедавець – особа, що виписує вексель, яка є платником за векселем;

- ремітент (векселедержатель) – перший отримувач за векселем, перед яким платник приймає зобов’язання про платіж.

У переказному векселі первинними учасниками є:

- трасант - особа, що виписує вексель;

- трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;

- ремітент – перший отримувач (векселедержатель), на користь якого виписується вексель.

Отже, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін – ця спеціальна дія називається акцептом тратти (переказного векселя).