Научная работа: Вплив мобільного телефону на організм людини
Зараз не тільки вчені, а й влада вирішила приділити велику увагу цьому питанню. Почалися детальні вивчення цієї проблеми. Після проведення досліджень багато вчених різних країн світу, вивчаючи цю проблему, зійшлися у поглядах. Вони прийшли до висновку, що випромінювання мобільних телефонів негативно впливають на весь організм людини.
Метою нашого дослідження є: «Дослідити вплив ЕМПмобільного телефону на організм людини».
Предмет дослідження: Електромагнітне поле мобільного телефону, об' є кт – людина.
Для досягнення мети ми поставили такізавдання:
1.Підібрати матеріали з даної проблеми.
2. Опрацювати матеріали з даної теми.
3. Систематизувати отримануінформацію з даного питання.
4. Дослідити вплив ЕМП на організм людини за матеріалами наукових досліджень.
5. Узагальнити отримані результати та зробити висновки.
6. Представити міри безпеки у користуванні мобільними телефонами.
У наш час відбувається дуже стрімкий розвиток мобільного зв’язку. Число мобільних телефонів стало більшим за число домашніх телефонів. Вчені досліджують вплив мобільних телефонів, і приходять до того висновку, що мобільні телефони все ж таки шкідливі. При довготривалому впливі ЕМП можливі дегенеративні процеси центральної нервової системи, рак крові, пухлини мозку, гормональні захворювання. Особливо небезпечю ЕМП для дітей, вагітних, людей з захворюванням центральної нервової, гормональної, серцево–судинної системи. Зокрема ЕМП впливають на нервову, імунну, ендокринну та статеву системи.
Розд іл 1 . І стор і я виникнення та розвиток моб іл ьного зв ’язку
В 1888р. німецькому ученому Генріху Герцу вдалося за допомогою установок довести факт існування електромагнітних хвиль і знайти можливість їх виявлення. Опираючись на результати досліджень Г. Герца, російський фізик А.С. Попов створив пристрій для засвідчення електричних коливань – приймач. [1]
У 1897р. Г. Марконі отримує патент на пристрій, схожий на пристрій А.С. Попова. У 1901р. Він встановив радіо на борт парового автомобіля, і таким чином створюючи перший наземний мобільний зв’язок.
На початку ХХстоліття, на першому етапі розвитку радіотехніки, він почав розвиватися як морський руховий зв’язок. Потреба у засобах зв’язку наземного рухомого зв’язка для оперативного управління діями поліції призвели у 1921р. до створення в США першої диспетчерської системи телеграфного рухомого зв’язку. Перші радіосистеми викликали, використовуючи азбуку Морзе, патрульні поліцейські автомобілі, щоб ті зв’язались з поліцейським відділком по провідному телефону.
17-го червня 1946р. у Сент-Луїзі, США, служба мобільної телефонії представили перші радіотелефонні послуги приватним клієнтам.
Радіотелефони, які були використані в цій системі, використовували зафіксовані канали. Якщо канал зв’язку був зайнятий, то абонент вручну переключався на другий - вільний. Функція автоматичного вибору вільного каналу з’явилася пізніше.
У 1947р. відбулася подія, яка стала відправною точкою для створення сотовогозв’язку. Д. Рингом була висунута блискуча ідея сотового принципу галузей рухомого зв’язку.
1 березня 1948р. перша повністю автоматична служба радіотелефонії почала діяти у Річмонді. У Єврош, в цей час лідерами були «Еріксон»і«Марконі».
С. Лаурин з Адміністрацією Шведського зв’язку розробив автоматичну мобільну телефонну систему, випробувану у Стонгольді в 1951р. В середині 1950-х перші снаряджені телефоном автомобілі вийшли на дорогу. Прилад складався з приймача, передатчика та логічного приладу, встановлених у багажник автомобіля, з номеронабирателем і телефонною трубкою зафіксованими на щиті, висячим над оборотною стороною переднього сидіння. Це було схоже на роз’їзди з повною телефонною станцією в автомобілі. Зі своїми функціями нормального телефону, радіотелефон живився від автомобільної батареї.
В 50-ті роки почалися зменшення форм телефонів в машинах, вони стали займати менше місця. Вже на початку 70-х телефони зменшилися і важили близько 12-14кг. При цьому живлення все ще здійснювалось від бортової галузі автомашини.
Новий етап у розвитку сотової системи комунікацій зв’язаний з компанією «Моторола». У компанії в 1954р. прийшов новий інженер, Мартін Купер. На початку 1970-х рр. М. Купер займав вже пост віце - президента компанії. Йшла робота по створенню першого мініатюрного мобільного телефону.
Випробування були назначені на 3 квітня 1973р. До цього дня на вершині 50-етажного AllianceCapitalBuildingу Нью-Йорку була зроблена базова станція.
Перший прототип БС міг обслуговувати не більше, як 30 абонентів і з’еднати їх з наземними лініями зв’язку. Сам сотовий телефон мав назву Dyna-TAC.
У липні 1978р. Почала роботу AdvancedMobilePhoneService (Удосконалена Служба Мобільних Телефонів) або AMPS. У своїх лабораторіях і в польових випробуваннях навколо Чикаго, AT&T розгорнули аналогову службу сотових телефонів. У грудні 1979р. в Токіо почала роботу перша сотова галузь зв’язок з 88 базових станцій. Галузь була створена компанією NTT (NipponTelegraphandTelephone). Телефонні обслуговування здійснювалися в 23 районах міста. Обладнання було виготовлено кампанією Matsushitaі NEC (NipponElectricCompany).
У 1981 р. в Данії, Швеції, Фінляндії і Норвегії в 450 Мгц діапазоні створена NordicMobileTelephoneSystem (Північна Мобільна Телефонна Система) або NMT– 450, принцип будівництва якої, були подібні системі AMPS. Запрацювала перша галузь NMT– 450 у вересні 1981 р., в Саудівській Аравії, де вона була змонтована і запущена Шведською компанією «Ericsson». У жовтні цього ж року NMT– 450 запрацював у Швеції. В Північній Америці з’явилась и система AIRORA– 404, запущена Канадою в повністю приватну експлуатацію у лютому 1983 р.
У жовтні 1983 р. В Чикаго, нарешті була запущена у приватну експлуатацію сотова галузь розроблена BellLaboratories. А в грудні 1983 р. коли модель MotorolaDynaTAC 8000X стала першим портативним сотовим телефоном, отримавши сертифікат від Федеральної Комісії Зв’язку США, компанія CellularOne розгорнула сотову галузь в Балтиморіі Вашингтоні.
У 1985 р. у Великобританії були введені в експлуатацію галузі національногостандарту TACS (TotalAccessCommunicationsSystem), розробленого на основіамериканського стандарту AMPS.
У 1987 р. у галузі з різким збільшенням у Лондоні числа абонентів сотового зв’язку була розширена робоча смуга частот до 900 Мгц. Нова версія цього стандарту сотового зв’язку отримала назву ETACS (EnhancedTACS). Пізніше з’явились кілька європейських аналогових телефонних радіосистем (C-Netz ЗахідноїНімеччини, Французьке Radiocom 2000, іІталійське RTMI/RTMS) несумісних між собою.