Отчет по практике: Обслуговування програмного забезпечення

- Вимір числа помилок передачі даних на рівні каналу зв'язку і з'ясування причин їх виникнення.

- Виявлення дефектів архітектури мережі.

- Вимір поточної завантаженості сервера і визначення впливу міри його завантаження на час реакції прикладного ПО.

- Виявлення дефектів прикладного ПО, наслідком яких є неефективне використання пропускної спроможності сервера і мережі.

Якщо мережа має архітектуру з компактною магістраллю (collapsed backbone) і як магістраль використовується комутатор, то аналізатор необхідно підключати до тих портів комутатора, через які проходить аналізований трафік. Деякі програми мають спеціальні агенти або зонди (probes), що встановлюються на комп'ютерах, підключених до видалених портів комутатора. Зазвичай агенти (не плутати з агентами SNMP) є сервісом або завданням, що працює у фоновому режимі на комп'ютері користувача. Як правило, агенти споживають мало обчислювальних ресурсів і не заважають роботі користувачів, на комп'ютерах яких вони встановлені. Аналізатори і агенти можуть бути підключені до комутатора двома способами. Якщо в комутаторі спеціальний порт відсутній, то аналізатор (або агент) слід підключати до портів доменів мережі, що цікавлять, в максимальній близькості до найбільш підозрілих станцій або сервера. Інколи це може зажадати використання додаткового концентратора. Даний спосіб переважно першого. Виняток становить випадок, коли один з портів комутатора працює в повнодуплексному режимі. Якщо це так, то порт заздалегідь необхідно перевести в напівдуплексний режим. На ринку є безліч всіляких аналізаторів протоколів – від чисто програмних до програмно-апаратних. Не дивлячись на функціональну ідентичність більшості аналізаторів протоколів, кожен з них володіє тими або іншими достоїнствами і недоліками. В зв'язку з цим ми хотіли б звернути увагу на дві важливі функції, без яких ефективну діагностику мережі провести буде скрутно.

По-перше, аналізатор протоколів повинен мати вбудовану функцію генерації трафіку. По-друге, аналізатор протоколів повинен уміти «проріджувати» кадри, що приймаються, тобто приймати не всі кадри підряд, а, наприклад, кожен п'ятий або кожен десятий з обов'язковою подальшою апроксимацією отриманих результатів. Якщо ця функція відсутня, то при сильній завантаженості мережі, якою б продуктивністю не володів комп'ютер, на якому встановлений аналізатор, останній «зависатиме» і втрачати кадри. Це особливо поважно при діагностиці швидких мереж типа Fast Ethernet і FDDI.

2.3 Описати, як обслуговуються периферійні пристрої (принтер, сканер), а саме підключення, настройка, перезаправка картриджів

Підключення та налаштування сканеру.

Підключення сканера до паралельного порту Під'єднаєте сканер. Якщо до паралельного порту ПК не підключені жодні зовнішні пристрої, то просто під'єднаєте до нього сканер. А якщо підключений принтер, то від'єднаєте від паралельного порту його кабель і підключите кабель сканера. Потім до роз'єму сканера для з'єднання з принтером (так званому транзитному паралельному порту) або до спеціального перехідного пристрою (що поставляється, наприклад, в комплекті із сканером Visioneer Paperport Strobe) під'єднайте кабель принтера.

При підключенні до паралельного порту інших пристроїв, наприклад накопичувачів Zip, слідуйте тим же правилам. Зніміть із сканера спеціальний фіксатор (при його наявності), що оберігає від пошкоджень при транспортуванні. Під'єднайте сканер до мережі живлення. Встановите ПО. Включите спочатку сканер, а потім комп'ютер. Увійдіть до програми установки BIOS (спосіб входження залежить від моделі ПК) і включите опцію підтримки ECP і EPP. Якщо таких опцій немає, то використовувати сканер можна, але працювати він буде повільний. Вийдіть з програми установки і перезавантажите комп'ютер.

Увійдіть до Панелі управління Windows і двічі клацніть на значку «Система». Виберіть закладку «Пристрою» і двічі клацніть на строчці «Порти COM і LPT». Переконаєтеся, що паралельний порт встановлений в режим ECP і EPP. (Для здобуття повнішої інформації відкрийте знаходиться на компакт-диску з дистрибутивом Windows файл довідки Admin\reskit\helpfile\win95rk.hlp.

У наочному покажчику введіть слово extended.) Потім встановите ПО, яке поставляється разом із сканером. Якщо необхідно, то перезавантажите комп'ютер і запустите програму калібрування сканера. Почніть сканування. Перевірте працездатність сканера і що додається ПО і переконаєтеся, що все працює коректно. При виникненні проблем вимкнете ПК і ще раз перевірте всі з'єднання. Перед включенням комп'ютера переконаєтеся, що сканер приєднаний і включений. Якщо ж проблеми не зникнуть, зв'яжіться із службою підтримки виробника сканера.

Підключення та налаштування принтеру.

nDesign підтримує друк на принтерах, які підтримують мову PostScript® (Рівень 2 та 3) та які її не підтримують, використовуючи більшість поточних драйверів принтерів. Якщо ви друкуєте на принтері, який підтримує PostScript, InDesign використовує інформацію із файлу PostScript Printer Description (PPD) для того, щоб визначити, які параметри відображувати у діалоговому вікні «Друк».

Під час налаштування принтера дотримуйтесь таких основ:

- Встановіть останній драйвер принтера для пристрою виводу. Інструкції дивіться в документації щодо системи робочих процесів.

- Для друку PostScript оберіть файл PPD під час налаштування принтера.

Про драйвери для принтерів.

Драйвер для принтера відкриває прямий доступ до можливостей принтера з програм на вашому комп'ютері. Належний драйвер забезпечує ваш доступ до усіх можливостей, які підтримує окремий принтер.

Adobe рекомендує оновлення для останнього до найостаннішої версії драйвера для вашої операційної системи.

Більш докладну інформацію про рекомендовані та підтримувані драйвери принтера PostScript, в тому числі, інструкції з установки, шукайте в розділі щодо драйверів для принтерів Adobe на вебсайті Adobe.

Доступ до можливостей драйвера для принтера

Драйвери для принтерів можуть підтримувати можливості, що не входять до InDesign, наприклад, двосторонній друк. Підтримка цих можливостей варіюється в залежності від наявного драйвера для принтера. Проконсультуйтеся у виробника принтера для отримання більш детальної інформації.

Якщо необхідно зазначити параметри для окремого принтера, InDesign надає доступ до його драйвера через наступні кнопки у діалоговому вікні InDesign «Друк». (Коли ви обираєте друк для файлу PostScript, ці параметри недоступні.)

Вибір файлу PPD.

PPD‑файл (файл опису принтера PostScript) налаштовує роботу драйвера принтера для певного принтера PostScript. Файл містить інформацію про пристрій виводу, включаючи відомості про шрифти принтера, доступні розміри носіїв та орієнтацію, оптимізовану частоту екрана, кути екрана, роздільну здатність і можливості виводу кольорів. Перед друком важливо задати правильний файл PPD. Якщо ви виберете файл PPD, який відповідає вашому принтеру PostScript або пристрою фотовиведення, у діалоговому вікні «Друк» з'являться доступні параметри для пристрою виводу. У разі потреби можна перейти до іншого файлу. Програми використовують інформацію в PPD‑файлі, щоб визначити, яку саме інформацію PostScript посилати на принтер у ході друкування документа.

Для досягнення найкращих результатів при друкуванні Adobe рекомендує отримати останню версію PPD‑файлу для пристрою виводу від виробника. Багато постачальників послуг та комерційних принтерів надають файли PPD для використовуваних ними фотонабірних пристроїв. Завжди зберігайте файли PPD у теках, заданих операційною системою.

Загальні відомості про заправки картриджа.

Ідеальний варіант, якщо Ви маєте по 2 кольорових і чорних картриджа. Перша пара використовуватиметься, а друга заправлятиметься і зберігатиметься як запасна. Для захисту від висихання голівки принтера, його не рекомендується залишати без чорнильного картриджа більш ніж на 1 хвилину. Триваліший термін може привести до засихання чорнив, що залишилися в друкуючій голівці принтера. А це вже зовсім інша, серйозніша проблема, оскільки вартість голівки є 80% від всієї вартості принтера, приплюсуйте сюди ще заміну голівки і Ви отримаєте 110% від вартості новенького принтера.