Отчет по практике: Організація обліку на підприємстві ТОВ "ВІРКО"

У разі закупки виробничих запасів у населення оформлюється Акт закупівлі ТМЦ, форма якого повинна бути затверджена наказом про облікову політику. В акті закупівлі обов’язково зазначаються паспортні дані та ідентифікаційний код особи – продавця. Виробничі запаси, які поступають від постачальника повинні супроводжуватися такими документами: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, накладні та інші. Отримання виробничих запасів безпосередньо від постачальника здійснюється матеріально відповідною особою. Первинними документами, що підтверджують вартість придбаних матеріалів підзвітними особами є товарний рахунок і акт (довідка), які складає підзвітна особа за участі інших посадових осіб підприємства. Контроль за виконанням плану договорів, вчасним надходженням та оприбуткуванням матеріалів здійснює відділ постачання. З цією метою в ньому ведуть відомості оперативного обліку виконання договорів доставки, де відмічають виконання умов договору про поставку за асортиментом матеріалів, їх кількістю, ціною, строками відвантаження тощо. Бухгалтерія здійснює контроль за організацією даних оперативного обліку.

Якщо підприємству потрібен матеріал чи сировина, що відображається у щомісячних виробничих планах, які затверджені керівником підприємства, представник відділу постачання для початку перед тим як купувати ТМЦ, виписує в бухгалтерії довіреність. Довіреність повинна бути підписана працівником, на якого була виписана довіреність, головним бухгалтером, керівником та закріплена фірмовою печаткою. Потім робітник розписується в журналі реєстрації довіреностей, в якому вказується : номер довіреності; дата видачі; дата по яку вона дійсна; кому видана; найменування постачальника; номер та дата документу на підставі якого отримують ТМЦ. Представник відділу постачання пред’являє довіреність на отримання ТМЦ бухгалтеру з реалізації фірми постачальника та залишає її там, а той в свою чергу оформлює передачу запасів видатковою накладною та податковою накладною, які виписуються у двох примірниках. Перший примірник видаткової накладної та податкової накладної передається покупцю, а другий примірник залишається у постачальника, причому покупець ставить свій підпис на видатковій накладній постачальника, як факт передачі та отримання запасів. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення в податковий кредит витрат по оплаті ПДВ при придбанні ТМЦ. При передачі представником відділу постачання запасів на склад матеріалів, комірник перевіряє наявність запасів, кількість згідно за накладною, та виписує прибутковий ордер, тобто комірник прийняв на склад запаси і несе відповідальність за їх збереження та використання (додаток 7). Прибутковий ордер виписують на кожний номенклатурний номер або на партію виробничих запасів. Рух запасів оформляється комірником в спеціальній книзі, книзі складського обліку матеріалів, основними реквізитами якої є: залишок на початок звітного періоду; дата прийняття матеріалу; найменування матеріалу; одиниця виміру; якій підзвітній особі та скільки передано матеріалу; залишок матеріалу на кінець періоду. В обов’язки комірника входить щоденна передача усіх прибуткових документів, таких як прибуткова накладна та податкова накладна, до бухгалтерії. Бухгалтер, який займається оприбуткуванням сировини та матеріалів, розписується у книзі реєстрації прибуткових ордерів комірника та приймає ці документи. Всі документи, які отриманні від комірника, протягом місяця сортируються та зберігаються у папках в бухгалтерії. В кінці місяця на підставі цих накладних бухгалтером робиться реєстр прибуткових податкових накладних по матеріалам, сировини. Загальна сума ПДВ, яка буде отримана в реєстрі включається до складу податкового кредиту, – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, та вона повинна відобразитись в розділі податковий кредит Податкової декларації з податку на додану вартість. Після цього всі податкові та прибуткові накладні зшивають згідно цих реєстрів для полегшення в подальшому користуванні ними. Дуже важливим в організації обліку виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” є відображення переміщення та правильності обліку витрат на виробництво. Розглянемо систему внутрішнього переміщення сировини зі складу сировини до цехів, та також використання цією сировини в виробництві.

Начальник цеху для виробництва тієї чи іншої продукції, згідно зі встановленим виробничим планом, за допомогою лімітно-забірної картки та лімітної картки щоденно бере зі складу сировини потрібну для виробництва сировину. В той же час комірник щоденно, шляхом накопичування, оформлює такий первинний документ, як заявка, в якій вказується: дата, до якого цеху була видана сировина і в якій кількості, підписи комірника та начальника цеху. Такий документ передається до бухгалтерії підприємства. Виробничі запаси переміщуються між цехами за допомогою накладної на внутрішнє переміщення. Після переміщення до цеху, ця сировина являє собою компонент в виробництві того чи іншого найменування продукції. В процесі виробництва цей компонент повністю перетворюється в готову продукцію, але витрати цієї сировини обов’язково відображаються в виробничій книзі, яка ведеться начальником цеху, в якій також затверджені норми використання відповідної сировини. Після переміщення з цеху на склад готової продукції комірник цього складу оформлює прибуття готової продукції, та передає до бухгалтерії первинний документ, який називається накладна на здачу готових виробів, в якому вказуються всі найменування продукції, яка була вироблена. У кінці місяця дані складського обліку та залишки матеріалів у підзвітних осіб, звіряються з даними бухгалтерського обліку. Також у кінці місяця оформлюються оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер і відомість по рахунку 20, Головна книга.

При надходженні виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” оформляються такі первинні документи, як накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, рахунки та інші. Внутрішнє переміщення здійснюється на основі лімітно-забірних карток, накладних-вимог, лімітних карток, накладних на внутрішнє переміщення. На основі цих первинних документів заповнюється Книга складського обліку, вона, в свою чергу, є основою для записів в оборотно-сальдову відомість. В журналі-ордері і відомості по рахунку 20 відображаються дані з оборотно-сальдової відомості. В кінці місяця дані журнала-ордера і відомості по рахунку 20 заносяться в Головну книгу по відповідним субрахункам бухгалтерського обліку і переносяться до балансу та інших форм фінансової звітності.

Від правильно організованого первинного обліку предметів праці залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності.

Бухгалтерські проводки по надходженню та списанню виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” за 2008 рік представлені у таблиці 3

Таблиця 3. Бухгалтерські проводки по надходження та списання виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” за 2008 рік

№ п/п	Зміст господарської операції		Кореспонденція рахунків			Сума, грн.
			Дебет	Кредит
Надходження виробничих запасів від постачальника
1	Отримано цемент від постачальника		20		631		46666,60
2	Відображено податковий кредит, який відноситься до вартості цементу		641		631		9333,4
3	Оплачено постачальнику цемент		631		311		56000,00
4	Оплачено транспортні витрати		377		311		200
5	Відображено податковий кредит, який відноситься до вартості транспортних витрат		641		377		33,33
6	Вартість транспортних витрат зарахована в вартість цементу		20		377		166,67
Купівля запасів підзвітними особами
7		Видано аванс підзвітній особі на придбання каоліну	372		301		500
8		Оприбуткований каолін, придбаний підзвітною особою	20		372		375
9		Відображена сума ПДВ у складі податкового кредиту	641		372		75
10		Залишок невикористаних сум повернено в касу підзвітною особою	301		372		50
Списання виробничих запасів
11		Передано в виробництво цемент, щебень, барвники, каолін та інше для виготовлення плитки	23		20		10856,30
12		Нарахована заробітна плата працівникам зайнятим виготовленням плитки	23		661		2200,0
13		Відрахування на заробітну плату	23		65		847,0
14		Списання витрат на виробництво плитки	23		91		13903,30
15		Оприбутковування на склад готової продукції	26		23		13903,30

Для синтетичного обліку матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників застосовують журнал-ордер №6.

Розділ ΙΙ Аналіз організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві ТОВ „ВІРКО”

2.1 Облік необоротних активів на підприємстві

На підприємстві ТОВ „ВІРКО” до необоротних активів належать основні засоби, а саме: будова адміністрації, цехів, столової; обладнання; обчислювальна техника; транспортні засоби; прилади; інструменти, інвентар. Основні засоби підприємства використовує в процесі виробництва або постачання товарів та послуг, терміном більше одного року. На ТОВ „ВІРКО” використовуються ще й інші необоротні матеріальні активи, а саме: малоцінні необоротні матеріальні активи, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні активи. Основні фонди, згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства” №349-ΙV від 24.12.2002 р., - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

На підприємстві розрізняють такі види вартості:

- первісна вартість;

- переоцінена вартість;

- залишкова вартість;

- справедлива вартість;

- вартість, яка амортизується;

- ліквідаційна вартість.

Первісна вартість – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, переданих, витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів з вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів та вартість інших активів, яку підприємство очикує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” №92 від 27.04.2000 р. Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінену вартість основних засобів можно визначити за формулою:

ППВоз = ПВ* Іп,

Де ПВ – первисна вартість об’єкта основних засобів;

Іп – індекс переоцінки об’єкта основних засобів.