Отчет по практике: Оцінка та прогнозування конкурентноспроможності ЗАТ "ПриватБанк"

Формула визначення власного капіталу банку:

К=ОК+ДК , де

ʗ власний капітал банку;

ОК— основний капітал банку;

ДК —додатковий капітал банку.

У фінансовій звітності власний капітал банку являє собою нефіксовану, неконтрактну частину вимог до активів банку. Такі вимоги виникають на момент внесення власниками коштів у статутний фонд банку. Тому власний капітал банку можна також обчислювати за формулою:

К=А-З , де

де ʗ власний капітал банк);

А — активи банку;

3 — зобов'язання банку.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів – достатність капіталу розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків:

К достатності = (власний капітал / активи загальні) * 100 %

Нормативне значення має бути не менше 10 %.

К достатності 2009 = (203954 / 2889121) * 100 % = 7,06 %

К достатності 2008 = (195644 / 1547770) * 100 % = 12,6 %

У 2008 році цей показник становив 12,6 %, а в 2009 році цей показник знизився на 5,54 %.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу характеризує співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу. Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість:

К = (активи капіталізовані / власний капітал) * 100 %

Нормативне значення має бути не менше 10 %.

К захищеності 2009 = (85172 / 203954) * 100 % = 41,8 %

К захищеності 2008 = (60918 / 195644) * 100 % = 31,1 %

У «Приватбанку» цей норматив був дотриманий у 2009 року і 2008 роках без порушень.

Станом на 1 січня 2008 року власний капітал складає 3,288 млрд. грн. Власний капітал банку є тим фундаментом, на якому будується вся споруда банківських операцій. Чим міцніший фундамент, тим міцніший банк. Основними функціями власного капіталу банку є: захисна, регулятивна та оперативна.

Регулятивна функція власного капіталу ПриватБанку, полягає в принципі адекватності або достатності, — обсяг власного капіталу повинен відповідати обсягу активів банку з урахуванням ступеня їхнього ризику. Ця функція пов'язана із зацікавленням суспільства у підвищенні надійності банківської системи країни. Центральний (національний) банк звичайно регламентує діяльність комерційних банків, виходячи з розміру власного капіталу кожного банку. Як правило, при цьому встановлюються вимоги до мінімального розміру статутного фонду і власного капіталу, а також припустимі співвідношення між власним капіталом і активами з метою обмеження кредитних та інвестиційних операцій.

Частка власного капіталу банку у сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для комерційного банку ж достатнім вважається 8%. Це зумовлено специфікою банківської діяльності.

Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію. Функція ж забезпечення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального виробництва постає головною, для власного банківського капіталу є другорядною. Однак роль власного капіталу комерційного банку як джерела забезпечення його оперативної діяльності на перших порах після його утворення є досить відчутною. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, організаційної та комп’ютерної техніки, будівництво або оренда банківських офісів, упровадження систем банківського захисту, банківських технологій і систем зв’язку.

Статутний капітал ПриватБанку у формі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій – звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банком і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерційний банк не одержує прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується і при ліквідації банку.

Привілейовані акціїдають право їхнім власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій у разі ліквідації комерційного банку та розподілу його майна мають переваги: їм повертається вартість привілейованих акцій, однак після того, як будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку.

Власний капітал банку буває: