Отчет по практике: Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу

Також, для цікавості учнів і власного дослідження я подала дітям миттєвий усний тест для визначення хто х тих о оптиміст, песиміст та реаліст. Результати були неочікуваними.

Рисунок 2.

Визначення відношення учнів до життя, навчання і навколишнього світу.

Схильність до оптимізму і песимізму має фізіологічну природу. Це зумовлено тим, що рівень гормону серотоніну, який відповідає за наш настрій, в організмі кожної людини - різний. Це не означає, що хтось кращий, а хтось гірше. У кожного типу характеру є свої плюси і мінуси. Дуже часто життєрадісні оптимісти можуть бути легковажними, а сумні песимісти - вдумливими і зосередженими.

Песимісти часто дивує, як оптиміст може настільки легко дивитися на речі, не заглиблюючись в них. Адже сам він зазвичай надовго "зациклюється" на таких проблемах, які оптиміст вирішує легко і швидко. У свою чергу, оптиміст, спілкуючись з песимістом, може бути розчарований його зануренням в деталі в тих ситуаціях, які, здавалося б, так просто вирішити.

Песимісти до того ж часто створюють для себе певні ритуали і живуть по них. Наприклад, дуже ґрунтовний підхід до навчання - з конспектами, випискою ключових слів. Оптимісти ж до роботи часто підходять ситуативно, а рішення приймають в залежності від особливостей кожної окремої ситуації. Вони гнучкіше, але ця гнучкість є їх і плюсом, і мінусом одночасно. Бо часом ритуал - чітка схема поведінки в тих чи інших ситуаціях - все-таки виправданий, оскільки перевірений досвідом і часом.

Спілкування з песимістом теж часто нагадує ритуал - наприклад, обов'язково за кавою або чаєм. На Як Сході, де в цілому більше ритуалізують відносини. Оптимісти ж і до спілкування теж підходять більш ситуативно.

До речі, хто є хто - хто оптиміст, а хто песиміст - може сказати хіба що сторонній спостерігач. Адже кожен у своїй шкірі може вважати себе об'єктивним, і будь-хто може називати себе реалістом.

Розділ III. Здійснення критичного аналізу та аналізу уроків навчальних занять в цілому

3.1 Теоретичні відомості та аналіз виховного аспекту уроку

Як я вже зазначила раніше, базою моєї психолого-педагогічної практики став 10- Б клас у школі, і протягом практики я звернула увагу на те, що потрібно керувалася такими аспектами для виховання учнів.

Аналіз виховного аспекту уроку

Сучасний загальноосвітній навчальний заклад покликаний навчати та виховувати таку молодь, яка би була спроможна активно включитись у всі сфери суспільного життя країни, забезпечити прогрес її становлення та розвитку, оволодіти позитивним досвідом старших поколінь і збагачувати його власними надбаннями.

Системний підхід, як методологічна основа організації виховання учнів на уроці, передбачає:

-постановку виховних цілей і завдань на уроці;

-виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;

-визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи та зосередження переважної уваги на ньому у процесі навчання;

-визначення та використання педагогічно доцільного комплексу принципів виховання, оптимальних шляхів їх реалізації;

-вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання;

-забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів;

-раціональність управління виховним процесом на уроці;

-оцінку ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

До основних компонентів виховного аспекту уроку ми відносимо: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне, екологічне та валеологічне виховання.

Національне виховання учнів у процесі навчання

Українська національна ідея виховання молоді тріумфально проходить у всіх працях останнього десятиріччя - уроки незалежності та суверенітету України. На основі вивчення й аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури з питань національного виховання учнів школи, передового досвіду шкіл України В. Гнатюк у процесі дослідження проблеми управління системою національного виховання розробив теоретичну модель її змісту, виражену тріадою «громадянин - патріот - гуманіст». Автором розроблено характерні ознаки кожної складової:

-громадянин (громадянська відповідальність, обов'язок, свідомість, єдність);

-патріот (розуміння та сприйняття української ідеї, сприяння розбудові незалежної України, готовність до захисту своєї Батьківщини, пошана до історичної пам'яті українського народу);

-гуманіст (доброта, толерантність, справедливість, взаємоповага, принциповість, непримиренне ставлення до фальші, цинізму, лицемірства).

Отже, національне виховання учнів на уроці засобами змісту навчального предмета та методами його викладання як один з основних компонентів виховного аспекту уроку може бути об'єктом переважного спостереження. Мета спостереження та аналізу - вивчення й оцінка стану національного виховання учнів на уроці та його результативності.

Моральне виховання учнів у процесі навчання