Отчет по практике: Розвиток дизайну, його використання в діяльності ТОВ "Інкопмаркбудсервіс"

Що ж стосується паростків синтезованої техніко-художньої освіти, то вперше проблеми викладання основ дизайну було заявлено як такі, що мають самостійне значення, при обговоренні підсумків Першої Всесвітньої промислової виставки, що відбулась у Лондоні 1851 року. Тоді було висунуто ідею побудови навчання за основними видами дизайнерської діяльності після загальних увідних курсів. Поступово в Англії, Німеччині, Австро-Угорщині, скандинавських та деяких інших європейських країнах почали формуватися такі художньо-промислові школи, в яких перейшли від малювання античних голів та копіювання орнаментів до нових засад навчання, а саме – роботи з формою і кольором на ґрунті загальних закономірностей, що зустрічаються в природі. Ця нова лінія в художньо-промисловій освіті привела згодом, у 20-і роки ХХ століття, до яскравого явища – школи нового зразка, істинно дизайнерського навчального закладу – Німецького Баухаузу, вплив якого поширився потім на дизайнерську педагогіку в усьому світі. Що ж до України, то процеси становлення художньо-промислової освіти в ній виходили, звісно, з обставин тогочасного життя. А обставини упродовж останніх століть були, як відомо, такі: частина України входила до складу Російської імперії, а частина – до складу центральноєвропейських держав. Зрозуміло, що це накладало відбиток на всі прояви життя, у тому числі й на формування дизайнерської освіти.

Через це процеси, які відбувались на теренах Центральної, Східної та Південної України, мали багато спільного. Серед іншого і те, що були вони дещо відірвані від європейського життя. Що ж стосується Західної України, то там становлення художньо-промислової освіти проходило у межах загальноєвропейських художніх процесів.

Із входженням Галичини до складу Австро-Угорської монархії деякі урядові реформи були спрямовані на сприяння культурно-освітньому розвитку галицьких українців. З 70-х років ХІХ століття Львову (а не Кракову) було надано право адміністративної столиці Королівства Галичини та Лодомерії, що стала окремою провінцією Австро-Угорщини. Дипломатія Габсбургів у сфері культури та мистецтва прагнула встановити зв’язок поміж мистецькими концепціями Відня та Львова. У вищих навчальних закладах та художньо-промислових школах Відня щороку навчалися десятки стипендіатів з Галичини. Водночас у містечках Галичини й Буковини розвивалися численні ремісничі школи [1]. Трохи згодом стараннями львівської інтелігенції у Львові було відкрито художньо-промислову школу, з 1905 до 1914 року там діяла так звана “Вільна Академія Мистецтв”, у 20-ті та 30-ті роки – низка приватних шкіл і студій. Що ж до становлення художньо-промислової освіти на теренах Великої України, то тут склалися три головні художні центри: Київ, Харків та Одеса. За часів Російської імперії, у другій половині ХІХ століття, у цих містах виникли й набули розвитку художні навчальні заклади, що перебували під опікою Петербурзької академії мистецтв. Лише в одному з них – школі М.Раєвської-Іванової у Харкові, що ставав тоді індустріальним лідером Півдня імперії, домінував художньо-промисловий нахил. Себто, саме у Харкові проростали перші паростки дизайнерської освіти. Пізніше, у 20-ті роки, художньо-промисловий напрямок почав домінувати скрізь – і у Києві, і у Харкові, і в Одесі. Це було зумовлено адмініструванням органів державної влади: орієнтиром остання визначала тоді московський ВХУТЕМАС, програми якого мали наслідувати українські навчальні заклади. Тому станкові форми опинилися в цих навчальних закладах на більш скромних місцях, ніж це було раніше. Згодом, коли художня школа вступила в наступний етап, пов’язаний з відкиданням теорії “виробничого мистецтва”, реформа 1934 року позбавила інститути художньо-промислового профілю [2].

Отже, 20-ті роки дали перші паростки дизайнерської освіти ХХ століття. Ця подія не обминула й Україну. Що ж до масової підготовки дипломованих дизайнерів, то вона розпочалася тільки після Другої світової війни. Причому так було у всьому світі. В розвинених країнах це розпочалось у 50-і роки. Окрім Німеччини, де наступницею Баухаузу стала по війні Ульмська школа, викладанню дизайну почали надавати все більшої уваги у Великій Британії, США, Франції, країнах Північної Європи. У 80-і роки дизайнерська освіта бурхливо розвивається в країнах Південно-Східної Азії, в Австралії та Новій Зеландії. В Україні ж більш-менш масова підготовка дизайнерів розпочалась у 1963 році в Харківському художньо-промисловому інституті. Зараз цей інститут, розташований у великому промисловому регіоні, є загальновизнаним центром дизайнерської освіти в Україні. В ньому розвиваються дизайнерські спеціальності, що відповідають трьом основним гілкам розвитку сучасного дизайну – промисловий дизайн, графічний дизайн, дизайн середовища. Усі ці спеціальності містяться на кафедрах, котрі мають досвід роботи понад третину століття. Кафедри складаються здебільшого з випускників інституту, кожен з яких набув певної педагогічної спеціалізації. Разом із основною дисципліною “Проектування” педагогами кафедр викладаються композиція, формоутворення, методика дизайну, історія дизайну, макетування, комп’ютерна графіка та інші, а ще ціла низка загально художніх, гуманітарних та технічних дисциплін, що викладаються силами відповідних кафедр. Подібна структура навчальних дисциплін є нині типовою для багатьох європейських дизайнерських шкіл. Гармонійне функціонування підготовки фахівців за всіма основними гілками сучасного дизайну та успішна професійна діяльність багатьох харківських випускників у різних країнах свідчать про повноту розвитку дизайнерської школи у Харкові та її високий сучасний рівень. Крім харківського центру, деякі дизайнерські спеціалізації поступово виникли у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв), Українському державному лісотехнічному університеті у Львові та гілка графічного дизайну виникла у 90-і роки в Українській академії мистецтва, Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв у Києві. Українською державною академією легкої промисловості (Київ) здійснюється підготовка кадрів у галузі дизайну одягу. З 1962 року навчанням дизайнерів середньої ланки займається Київський художньо-промисловий технікум. Протягом другої половини 90-х років освітянські дизайнерські осередки на рівні вищої школи з’явилися ще у Луцьку, Івано-Франківську, Черкасах, Херсоні, Кіровограді, Севастополі. Вони роблять перші кроки.

Які ж орієнтири дизайнерської освіти вибирати в Україні для подальшого розвитку? Який світовий досвід найбільш корисний і зрозумілий нам? Для відповіді на ці запитання погляньмо на найзагальніші принципи організації освіти та структуру дизайн-спеціалізацій, за якими відбувається підготовка дизайнерів у різних країнах.

У старій промисловій Великій Британії, як у жодній іншій країні, дизайнерська освіта нині перебуває під безпосереднім контролем держави, спрямовується та регулюється централізовано. Система підготовки дизайнерських кадрів там структурується (за ознакою напрямків дизайн-діяльності) так: найбільшу кількість людей навчають у напрямку індустріал-дизайну, друге місце посідає дизайн середовища, третє – графічний дизайн.

У сучасній Німеччині існує структура дизайн-спеціалізацій, схожа з британською; є подібність й щодо державного регулювання процесів організації дизайн-освіти. У країнах Скандинавії найбільша кількість студентів-дизайнерів навчається на факультетах, що співпрацюють з будівельно-архітектурним сектором економіки, далі йде напрямок, де готують фахівців широкого профілю в галузі візуалістики, а з ним – промисловий дизайн. У південній Європі дуже яскравим явищем є дизайн Італії. Однак, що стосується освіти, то ситуація там дуже специфічна, для решти країн Європи не зовсім типова. Система дизайнерської освіти в англійському розумінні в Італії взагалі відсутня. Поясненням цього парадоксу є те, що сама культурна атмосфера Італії з її багатовіковими традиціями в поєднанні з прискореним економічним розвитком є однією великою школою – своєрідним поживним середовищем, в якому виростають першокласні дизайнери.

У США, в цій країні емігрантів, дизайн-освіта, як і сфера освіти в цілому, являє собою строкату картину. Там немає єдиних стандартних вимог до змісту навчальних планів, до надання дипломів про освіту, наукових ступенів тощо. Навчальні заклади мають майже повну автономію, їхня діяльність контролюється лише радами опікунів та інвесторів, а також професійними організаціями. Наслідком цього є великі відмінності в якості підготовки фахівців, що, врешті-решт, оцінюється на ринку праці. У зв’язку з цим структура дизайн-спеціалізацій в американській сфері освіти така, що тут важко провести чіткі межі між різновидами дизайнерської діяльності. В Японії дизайн-освіта виявляє певну подібність до такої далекої від неї географічно Італії, тобто система дизайн-освіти в англо-німецькому розумінні там взагалі відсутня. Широкого розголосу набули останнім часом відомості про дизайнерську освіту в Австралії. Ця відносно молода країна переселенців є провінцією, але сьогодні то вже не “глибинка” з нерозбурханим життям, а багата й суперсучасна околиця світу. В Австралії дизайн став статтею національного експорту. І не дивно: країна з 17-мільйонним населенням має близько чотирьох десятків дизайнерських навчальних закладів. Структура основних дизайн-спеціалізацій являє собою таке: провідну роль відіграє графічний дизайн, потім іде дизайн середовища, а за ним – промисловий дизайн.

Досі ми розглядали дизайн-освіту в країнах із розвиненою індустріальною економікою. В більшості з них домінує сьогодні культура, яка своїм корінням сягає у культуру Середземномор’я. Це країни Європи та Північної Америки. Та у світі існує багато інших країн, які дуже відрізняються від країн північного регіону стрижневими характеристиками національних культур. Це країни Африки, Південної Америки та Південно-Східної Азії, у більшості своїй – колишні колонії європейських держав. Нині відбувається процес потужної експансії у ці країни з розвиненими національними культурами чужої для них промислової продукції, елементів євроамериканської культури разом із дизайном та методами дизайн-освіти. Така експансія набуває драматичного характеру, бо ставить під загрозу саме існування національних культур.

Здавалося б, безвихідь… Та не зовсім, бо наприкінці ХХ століття з’являються конструктивні концепції щодо розбудови національно орієнтованих дизайн-шкіл південної півкулі. Частково вони реалізовуються. Це відбувається, здебільшого, в деяких країнах Південно-Східної Азії. Отже, у галузі дизайнерської освіти перші успіхи, помітні світу, роблять нині деякі з “молодих” країн. Що ж до традиційно розвинених країн, то, як бачимо, між їхніми дизайн-освітніми системами існують як спільні риси, так і суттєві відмінності. Чий досвід виявиться ціннішим, хто досягне кращих результатів у найближчому майбутньому, покаже час. Ми ж в Україні маємо підстави зробити для себе такі висновки. Дизайнерська освіта у нас розвивається у межах загальноєвропейських процесів. Через це найбільше спільного вона має з дизайн-освітніми системами європейських країн. Якщо вести мову про вибір орієнтирів для творчого переосмислення закордонного досвіду, то, на наш погляд, ними варто визначити, насамперед, досвід Німеччини та Великої Британії як такий, що досяг високого рівня і водночас має найбільший “ступінь сумісності” з традиціями освітньої дизайнерської галузі, що й в Україні.

В цілому ж, спираючись на ці традиції та розумно користуючись закордонним досвідом, маємо чимало шансів для продуктивного розгортання дизайнерської активності в сучасних умовах, бо ми на сьогодні до цього готові. Однак, щоб таке відбулося, не вистачає одного чинника – обставин, за яких почала б працювати вітчизняна промисловість. Без цих обставин дизайн залишається академічними вправами на папері – і не більше.

1.4 Що таке, дизайн-проект?

Мабуть, його можна порівняти з необхідними на незнайомій місцевості «мапою і компасом». Отже, вирушаючи в цікаву «подорож» створення красивого і якісного інтер’єру, перш за все треба починати з роботи над дизайн-проектом!

Часто без якісного дизайн — проекту, неможливо передбачити різні «незручні» дрібниці. Коли проект розписаний до найдрібніших деталей, ви ніколи не почуєте хамський обмовок “шабашника”: «Так, а куди мені — це прикрутить…», а Ваш інтер’єр стане не лише красивим, але і надійним. Такі роботи повинні виконуватись і втілюватись під керівництвом професіоналів. Саме тому ми дозволимо собі відмітити, що якісний інтер’єр виходить лише тоді, коли дизайнерське об’єднання працює в тісному партнерстві з надійною будівельною компанією, де працівники не лише уміють читати креслення але і знаходяться в постійному діловому контакті з проектувальником.

Розділ 2. ТОВ «Інкопмаркбудсервіс»

2.1 Інкопмаркбудсервіс – гарантія якості

Господаря будь-якої нерухомості підстерігає велика кількість проблем та турбот. Можна самостійно проводити всі ремонтно-будівельні роботи, придумуючи всі планувально-дизайнерські рішення, наймати будівельників,слідкувати за ними,постійно знаходитись у пошуках потрібних будівельних матеріалів,обладнання, меблів та аксесуарів. Можна перекласти всі клопоти на професіонала – Фірму «ІНКОПМАРКБУДСЕРВІС».Так і роблять люди, які цінують свій час, гроші та нерви. За сім років творчої роботи по ремонту та реконструкції великої кількості квартир,будинків,офісів,громадських приміщень не втратили ентузіазму ,прагнення шукати та знаходити нові рішення.Кожен наш інтер’єр це нова ідея, успішне поєднання оригінальних архітектурно-дизайнерських, конструкторських знахідок та розробок.

Наші висококваліфіковані спеціалісти отримують замовлення не тільки в Кіровоградському регіоні, а й за його межами. Фірма «ІНКОПМАРКБУДСЕРВІС» успішно виконала реконструкцію та ремонт Черкаського відділення «Укрсоцбанку», відділення банку Славутич та художньо-виставочного залу в м. Києві. В Кіровограді ви можете оцінити нашу роботу, відвідавши Центральний переговорний пункт, мережу аптек «ІНКОПМАРКМЕДСЕРВІС», інтернет-кафе «Віртуаль» та наш офіс який знаходиться за адресою: вул. Луначарського, 30 а. Інкопмаркбудсервіс - це вигідно. Помірна цінова політика нашої фірми, якість робіт та фірмова гарантія забезпечує найкращий стан на ринку за критерієм «ціні-якість». Одночасно ведуться від 4 до 10 об’єктів, на яких Ви можете побачити реальні результати нашої роботи. За сім років діяльності у нас не було жодної рекламації, а більшість клієнтів з,я вилися по рекомендації друзів та знайомих.

Фірма надає такі послуги:

Стелі,стіни,перегородки: гіпсокартонні перегородки, багаторівневі стелі. Аркові отвори. Перенесення стін. Розробка проектів інтер’єрів: (авторське супроводження)

Сантехніка: Монтаж сантехнічних систем з використанням нових технологій (пластик,металопластик,мідь). Встановлення та підключення саун,душових кабін, джакузі.

Електрика: Електропроводка, монтаж та встановлювання складних освітлювальних приладів та електрообладнання. Оздоблювання стін,стель, відкосів: штукатурні та шпаклювальні роботи. Обклеювання стін шпалерами. Декоративне покриття. Фарбування стін та стелі.

Покриття для підлоги: вишуканий дизайн. Комбінація паркету та натурального каменю. Розробка оригінальних орнаментів,Ламінована підлога, кахлі.

2.2 Проходження практики

Нашим основним завданням на практиці є вміння вдало застосувати навички отримані в результаті нашого навчання за своєю спеціальністю. Я маю спробувати себе в ролі працівника а не учня (студента), як можна якісніше виконати поставлене перед собою завдання. Розкрити зміст і суспільне значення обраного фаху. Проходити практику мені доводилось в «тов. ІНКОПМАРКБУДСЕРВІС». А саме у готельному комплексі «Феодосія». Призначений переважно для гостей. Людей котрі подорожують, у справах, просто зупиняються, туристичні візити, і таке інше. Готель намагається надати як можна більше послуг для клієнтів. Я працював у ролі дизайнера інтер’єру ,оформлював готельні номери. Проект оформлення робив згідно плану готелю. В перший день проходження практики я ознайомився з технічним персоналом, дізнався про посади працівників цього підприємства.

Також прослухав та ознайомився з планом безпеки.

Другого дня проходження практики я разом з директором фірми та своїм наставником (Архітектором) обговорили наш план та узгодили його. Після чого ми поїхали побачити сам готель та проаналізувати об’єкт .На місці детально ознайомилися з планом поверху специфікою кімнат. Розмірні данні заносив до своєї чернетки. На основі заміряних показників накреслив декілька варіантів плану кімнат з змінами. Наталія Валеріївна (мій наставник) розробляла план для аналогічної кімнати. Я з нею порадився і вніс поправки після чого узгодив рішення з директором і приступив до втілення задуму. При наступній моїй зустрічі з архітектором ми розробили інтер’єр кімнати за допомогою комп’ютера та нових комп’ютерних програм для створення зD візуалізації інтер’єрів. Підібрали меблі ,вирішили їх розташування та кольорову гамму. Проектні плани збереглись та долучені до звіту (див. додаток 1,2)

Наступним етапом була закупівля матеріалу.

Демонтаж кімнати