Реферат: А. Ахматова

Нерідко мініатюри Ахматової були, відповідно до її улюбленої манери, принципово не довершені і подібні не стільки на маленький роман у його, так сказати, традиційній формі, скільки на випадково вирвану сторінку з роману або навіть частину сторінки, що не має ні початку, ні кінця і який заставляє читача додумувати те, що відбувалося між героями колись.

" Хочешь знать, как все это было?

— Три в столовой пробило,

И прощаясь, держась за перила,

Она словно с трудом говорила:

"Это все... Ах, нет, я забыла,

Я люблю вас, я вас любила

Еще тогда! " "Да".

Хочешь знать, как все это было?

Можливо, саме такі вірші спостережливий Василь Гіппіус і називав "гейзерами", оскільки в подібних віршах-фрагментах, почуття дійсне як би миттєво виривається назовні з якогось тяжкого полону мовчання, терпіння, безнадійності і розпачу.

Вірш "Хочеш знати, як усе це було?.. " написано в 1910 році, тобто ще до того, як вийшла перша ахматовська книжка "Вечір" (1912) , але одна із самих характерних рис поетичної манери Ахматової, у ньому уже виразилася в очевидній і послідовній формі.

Нерідко вірші Ахматової подібні на швидкий і як би навіть не "оброблений" запис у щоденнику:

Он любил три вещи на свете:

За вечерней пенье, белых павлинов

И стертые карты Америки.

Не любил, когда плачут дети,

Не любил чая с малиной

И женской истерики.

... А я была его женой".

Он любил...

Іноді такі любовні "щоденникові" записи були більш розповсюдженими, містили в собі не двох, як звичайно, а трьох або навіть чотирьох осіб, а також якісь риси інтер'єра або пейзажу, але внутрішня фрагментарність, подібність на "романну сторінку" незмінно зберігалася й у таких мініатюрах:

Там тень моя осталась и тоскует,

Все в той же синей комнате живет,

Гостей из города за полночь ждет

И образок эмалевый целует.

И в доме не совсем благополучно:

Огонь зажгут, а все-таки темно...

Не оттого ль хозяйке новой скучно,

Не оттого ль хозяин пьет вино