Реферат: А. Ахматова
Нерідко мініатюри Ахматової були, відповідно до її улюбленої манери, принципово не довершені і подібні не стільки на маленький роман у його, так сказати, традиційній формі, скільки на випадково вирвану сторінку з роману або навіть частину сторінки, що не має ні початку, ні кінця і який заставляє читача додумувати те, що відбувалося між героями колись.
" Хочешь знать, как все это было?
— Три в столовой пробило,
И прощаясь, держась за перила,
Она словно с трудом говорила:
"Это все... Ах, нет, я забыла,
Я люблю вас, я вас любила
Еще тогда! " "Да".
Хочешь знать, как все это было?
Можливо, саме такі вірші спостережливий Василь Гіппіус і називав "гейзерами", оскільки в подібних віршах-фрагментах, почуття дійсне як би миттєво виривається назовні з якогось тяжкого полону мовчання, терпіння, безнадійності і розпачу.
Вірш "Хочеш знати, як усе це було?.. " написано в 1910 році, тобто ще до того, як вийшла перша ахматовська книжка "Вечір" (1912) , але одна із самих характерних рис поетичної манери Ахматової, у ньому уже виразилася в очевидній і послідовній формі.
Нерідко вірші Ахматової подібні на швидкий і як би навіть не "оброблений" запис у щоденнику:
Он любил три вещи на свете:
За вечерней пенье, белых павлинов
И стертые карты Америки.
Не любил, когда плачут дети,
Не любил чая с малиной
И женской истерики.
... А я была его женой".
Он любил...
Іноді такі любовні "щоденникові" записи були більш розповсюдженими, містили в собі не двох, як звичайно, а трьох або навіть чотирьох осіб, а також якісь риси інтер'єра або пейзажу, але внутрішня фрагментарність, подібність на "романну сторінку" незмінно зберігалася й у таких мініатюрах:
Там тень моя осталась и тоскует,
Все в той же синей комнате живет,
Гостей из города за полночь ждет
И образок эмалевый целует.
И в доме не совсем благополучно:
Огонь зажгут, а все-таки темно...
Не оттого ль хозяйке новой скучно,
Не оттого ль хозяин пьет вино